1 Основні фактори конкурентоспроможності

Виділяють чотири особливі стадії конкурентоспроможності національної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійним силам, або стимулам, що визначають її розвиток в окремі періоди часу: – це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. На перших трьох стадіях відбувається зростання конкурентоспроможності національної економіки, що, як правило, поєднується із зростанням добробуту. Четверта стадія означає поступове уповільнення зростання і в кінцевому рахунку спад.

На стадії розвитку конкуренції на основі факторів виробництва практично всі національні галузі, які успішно діють на світовому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже виключно завдяки основним чинникам виробництва: природним ресурсам, сприятливим умовам для вирощування урожаїв різних сільськогосподарських культур або надлишковій і дешевій напівкваліфікованій робочій силі. У конкурентному «ромбі» лише стан факторів може забезпечити переваги в конкуренції (рис. 1.1)

Основні фактори, найважливіші ресурси конкурентоспроможності

Ресурси конкурентоспроможності

Рисунок 1.1 – Національна економіка, яка визначається станом факторів

1.1 Показники інтенсивності конкурентного середовища

Для оцінки характеру розподілу ринкових часток між конкурентами зазвичай користуються показником, який відображає ступінь концентрації виробництва галузі. Такий показник дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку і є величиною, зворотною до інтенсивності конкуренції. Для розрахунку використовується так званий чотирьохчастковий показник концентрації (CR₄ – Concentration Ratio):

(1.1)

де ОР₁ – обсяг реалізованої продукції і-го підприємства (у певній валюті);

ОР – загальний обсяг реалізації продукції завданого асортименту (у валюті) ОР₁ = МАХ(ОР_і), для усіх і = 1/п;

ОР₂ = МАХ(ОР₁/ОР₁), для усіх і = 1:(п – 1);

ОР₃ = МАХ(ОР₁/ОР₁,ОР₂),для усіх і = 1:(п – 2);

ОР₄ = МАХ(ОР₁/ОР₁,ОР₂,ОР₃), для усіх і = 1:(п – 3);

п – загальна кількість підприємств, які реалізують максимальні обсяги

продукції у загальній кількості реалізації продукції на даному ринку.

Так, з 1968 по 1984 рр. цей показник використовується департаментом США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. У випадку, якщо CR₄ перевищував 0,75 (75%), то запроваджувались обмеження на злиття (поглинання) підприємств, тому що даний ринок розглядався як об’єкт монопольної практики.

Тепер коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковуються національною статистикою США і Франції для 4, 8, 20, 50, 100 провідних підприємств ринку. В Німеччині, Англії і Канаді для 3, 6, 10. З середини 80^х років CR₄ став використовуватися в країнах Східної Європи, зокрема, в Угорщині і Польщі.

Для оцінювання інтенсивності конкуренції, зазвичай, використовують систему показників (дивись таблицю 1.1):

Таблиця 1.1 – Показники інтенсивності конкурентного середовища

Показники	Формула розрахунку	Примітка
1	2	3
Характер розподілу ринкових часток:		ОРі – обсяг реалізації продукції і-го підприємства; п – кількість підприємств; ОР – загальний обсяг продажу на ринку;
чотирьохчастковий коефіцієнт концентрації (CRn)
індекс Херфиндала-Хершмана (In)		Ді – частка і-го підприємства в загальному обсязі продажу на ринку;
Продовження таблиці 1.1
1	2	3
індекс Розенблюта (Ir)		і – ранг підприємства в залежності від його частки на ринку;
інтенсивність конкуренції, розрахована на основі оцінки ступеня схожості часток конкурентів (UД)		Дср – середнє значення Ді;
Показник інтенсивності конкуренції з врахуванням рентабельності ринку (UP)		П – прибуток, отриманий підприємствами на даному ринку;
Темп зростання місткості ринку (UTP)		ТР – річний темп зростання обсягу продажу на ринку.
Узагальнений показник інтенсивності конкуренції (UK)