Про підготовку магістрів зі спеціальності "документознавство та інформаційна діяльність"

М.І.Крулькевич

Ліцензія на підготовку магістрів за цією спеціальністю отримана в 2004 р. З цього ж року почалася їх підготовка в Донецькому національному університеті. Ліцензійний обсяг набору магістрів було визначено у розмірі 20% від кількості бакалаврів денної форми навчання, тобто, 10 магістрів. Таку ж їх кількість встановлено й по заочній формі навчання.

Для встановлення персонального складу магістрів був проведений рейтинг успішності бакалаврів. Для цього була створена спеціа­льна комісія з представників деканату та профілюючої кафедри. У зв'язку з тим, що підготовка бакалаврів здійснювалася спільно за бюджетним і договірним фінансуванням, у складі 10-ти магістрів кількість бюджетників встановлено із співвідношення форм оплати за навчання. На денній формі бюджетників було 15, а всього 45 осіб. Тому рекомендовано було в магістрат 3 особи за бюджетом і 7 осіб

за договором. Аналогічно встановлювалася чисельність магістрів за формами оплати і на заочному відділенні. Загальна чисельність ба­калаврів заочної форми навчаїшя розглядалася як сума кількості випускників-договірників заочної і прискореної форм навчання. За прис­кореною формою всі бакалаври навчалися з повною компенсацією витрат на навчання.

Для підготовки магістрів залучено тільки провідних викладачів профілюючої кафедри: двох професорів, докторів наук і трьох доцентів, кандидатів наук.

У робочому навчальному плані подані три цикли дисциплін: гуманітарний, професійно-орієнтований і цикл дисциплін самостійного вибору вузу. Цикл гуманітарних дисциплін охоплює наступні дисципліни: іноземна управлінська термінологія, правові основи службової діяльності, мотивація і компен­сація трудової діяльності. Цикл професійно-орієнтованих дисциплін включає: процеси і

© Крулькевич М.І.

70

Матвієико О.В.

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

ІНФОРМАЦІЙНА ПРОФЕСІЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ОСВІТА: СУТНІСТЬ, ЗМІСТ, ПРОБЛЕМИ

О.В. Матвієнко

Інформаційні відносини, що виникають у всіх сферах життя і діяльності, нові вимоги до рівня і змісту інформаційної діяльності ви­магають суттєвих змін у змісті навчання спеціалістів інформаційного профілю. Вико­ристання у системі наукових комунікацій термінів інформаційний фахівець*, інфор­маційна професія потребує систематизації та узагальнення поглядів науковців, викладачів та практиків на їхній зміст. Отже, відповідної уваги педагогічної науки і практики потребує осмислення наукових засад професії інфор­маційного фахівця і розробки відповідної концепції його підготовки.

Питання, пов'язані з виявленням сут­ності терміна інформаційний фахівець та його інтерпретацією у предметності різних на­прямів діяльності, потребують відповідей, необхідних для формування змісту підготов­ки фахівця. Взаємозв'язок професії та освіти, яка є підготовкою до певної галузі діяльності, очевидна, оскільки формування цілей освітньо­го процесу переходить у проблему розробки моделі випускника.

Отже, мета полягає у теоретичному аналізі адекватності зазначених понять змісту діяльності фахівця та системі розвитку освіти інформаційного профілю.

Перш за все, слід звернутися до теоретико-методологічних основ розвитку інформаційно­го суспільства і, зокрема, до інформатики як фундаментальної основи процесів інформа­тизації та інформаційно-комунікативої діяль­ності. Інформатика сформувалась як наука у розвитку вітчизняних концепцій наукової інформатики (О.І.Михайлов, А.І.Чорний, Р.С.Гіляревський), соціальної інформатики

(А.В. Соколов, А.Д. Урсул та ін.), приклад­ної (технічної) інформатики (В.М. Глушков, В.С Міхалевич, А.П. Єршов та ін.), об'єкта­ми вивчення яких відповідно були наукова ко­мунікація та наукова інформація (структура, властивості), соціальна комунікація та соціаль­на інформація, технічна комунікація. Одно­часно відбулося встановлення зв'язків між інформатикою та іншими дисциплінами, ос­новним предметом дослідження яких є зако­номірності інформаційно-комунікативних процесів (бібліотекознавство, бібліографо­знавство, архівознавство та ін.), а також кон­ституювалася наука документознавство, сутність і структура якої сьогодні ще є пред­метом дискусій у колі фахівців. Тобто, триває процес розвитку наук, який охарактеризовано в фундаментальній праці О.І. Михайлова, А.І. Чорного, Р.С. Гіляревського "Наукові ко­мунікації та інформатика" таким чином: "Різноманітність функцій КОЖНОГО З ВИДІВ ко­мунікаційної діяльності, безперервна зміна цих функцій під впливом швидко змінюваних вимог життя, закономірності розвитку цих видів діяльності, ще не вивчені і не зовсім зрозумілі - все це вкрай ускладнює досліджен­ня системи комунікації у цілому... Але оскільки це - система, й до того ж, функціонуюча, то кожен її елемент (тобто, кожен вид діяль­ності) в той чи інший момент виконує певні функції у взаємодії з усіма іншими елемента­ми [8, 401]".

Разом з тим, ще з 1970-х рр. - з початку дослідження інформатики та науково-інфор­маційної діяльності як наукових галузей, періодично поставало питання про не­обхідність узагальнюючої дисципліни віднос-

*У даній статті терміни інформаційний фахівець, інформаційний спеціаліст, інформаційний працівник бу­демо застосовувати як синоніми

© Матвієнко О.В.

Інформаційна професія та інформаційна освіта...

71

но дисциплін, які вивчають різні аспекти інформації. Аналіз публікацій свідчить, що множина концепцій розвитку наук інфор­маційно-комунікативного циклу, певна невиз­наченість у професійному середовищі щодо того, яка з наук є відгалуженням, а яка основ­ною, яке з понять є найвищим родовим (інформація, документ тощо) для сукупності наукових дисциплін, наявні протиставлення між деякими дисциплінами, потребують, на наш погляд, розвитку інформаційної науки або науки про інформацію (іп/огтаїіоп хсі-епсе - наука про інформацію - вивчення того, як інформація збирається, впорядковується, опрацьовується і повідомляється на відміну від сотриіег зсіепсе - наука про обчислюваль­ну техніку - дисципліна, яка вивчає комп'ютери, принципи їх побудови) [16]".

Останніми роками посилюються гу­маністичні підходи до проблем, пов'язаних з інформатизацією суспільства, що актуалізує аналіз структури інформаційної науки. Зокрема, в монографії І.Цейпека "Інформація, ко­мунікація та мислення. Вступ до інфор­маційної науки" (1998 р.) [14] наголошується на необхідності подальшого розвитку "конг­ломерату інформаційних наук", досліджується широке коло питань, які стосуються інфор­маційної науки: теорія інформації, інформація як психофізичне явище і процес; поняття інформаційних систем, документ; соціальні комунікації; інформатизація суспільства; інформаційна наука як наукова галузь і сфера освіти, концепції інформаційної науки, прий­няті у різних країнах; розглядаються розвиток інформаційної освіти і основні тенденції роз­витку інформаційної професії.

Подібні процеси відбуваються і у вітчиз­няній професійній та науковій системі в галузі інформаційно-комунікативної діяльності, зок­рема, висловлюються пропозиції введення до переліку наукових спеціальностей нової галузі науки - "Інформаційні науки" за спеціальнос­тями: "Науково-інформаційна діяльність", "Інформаційні системи", "Документознав-ство", "Бібліотекознавство, бібліографо­знавство" [10].

Отже, фактичне визнання потреби інсти-туціоналізації наукової галузі "Інформаційні

науки" потребує, окрім адекватного визначення об'єкта її дослідження та структурних компо­нентів, також і визначення змісту та напрямів професійної підготовки майбутніх фахівців.

У наукових публікаціях і системі нефор­мальних наукових комунікацій періодично послуговуються терміном інформаційний фахівець. Це певною мірою свідчить про іма­нентну потребу узагальнюючої назви фахівця, яка дала б змогу ідентифікувати і узагальни­ти сферу його діяльності.

Водночас аналіз джерел свідчить про не­однозначність розуміння терміна інфор­маційний фахівець представниками різних напрямів діяльності, що знаходить своє відо­браження також і в освітній практиці. Зокре­ма, часто зазначений термін застосовують стосовно професій, які реалізують новітні до­сягнення інформатизації. Наприклад, факуль­тет інформаційних технологій Герценівського педагогічного університету (Росія) пропонує підготовку інженерних кадрів - високок­валіфікованих спеціалістів інформаційного профілю - за напрямом підготовки "Інфор­маційні системи" з наданням кваліфікації "бака­лавр техніки і технології".

Останнім часом до сфери професійної діяльності в галузі управління інформаційними ресурсами застосовується термін інфор­маційний менеджер, який також потребує ок­ремого аналізу, як, власне, і відповідна сфера професійної діяльності. В даному випадку теж виникає суперечність, оскільки спочатку інформаційний менеджмент сприймався як менеджмент створення інформаційних сис­тем. Однак аналіз структурних компонентів предметного поля діяльності в галузі інфор­маційного менеджменту дає змогу зробити висновок про досить широкий спектр діяль­ності у цій сфері [7].

Різноманітність трактувань поняття інформаційний фахівець, ймовірно, пов'язана як з широтою розуміння інформаційної діяль­ності та інформаційної сфери взагалі, так і з широким спектром видів діяльності власне у інформаційному секторі економіки. Таким чином, до професійних ресурсів інфор­маційного сектору, поряд з бібліотекарями, документознавцями, архівістами, інфор-

72

маційними аналітиками часто відносять фахівців у галузі виробництва, обслуговуван­ня, ремонту комп'ютерної техніки та засобів комунікацій, програмістів, при чому спектр інформаційних фахівців розширюється в на­прямі включення до нього представників будь-якої професії, яка передбачає одержан­ня, поширення і опрацювання інформації і за­стосування засобів комп'ютерної техніки у професійній діяльності. Очевидно, що визна­чення меж професійного простору діяльності інформаційного фахівця характеризується суб'єктивністю інтерпретації змісту його діяльності та невизначеністю критеріїв відне­сення до даної професійної групи.

Доцільним підходом до визначення меж інформаційної діяльності і відповідної іден­тифікації професійних ресурсів інформаційної діяльності - інформаційних фахівців - є підхід, згідно з яким задоволення інфор­маційних потреб є сутністю професійної інформаційної діяльності.

Розвиток процесів інформатизації, по­ступовий відхід від технократичних устано­вок у розумінні сутності інформаційного суспільства, внесли певні корективи до ро­зуміння діяльності інформаційного фахівця, пе­ренісши акцент з інформаційно-комунікаційних технологій, як основного чинника, що визна­чає зміст діяльності у цій галузі, на "...інфор­маційну феноменологічну різноманітність, яка інтегрується у всі рівні соціального про­стору [4, 50]". Під інформаційними явищами в даному разі будемо розуміти інформаційні об'єкти, системи інформаційних комунікацій, інформаційний аспект відносин суспільства і особистості, державну інформаційну політи­ку. Сучасні тенденції суспільного розподілу праці, зміни соціальної структури суспільства, формування інформаційної інфраструктури суспільства ініціюють професійну різно­манітність інформаційної діяльності.

Професійні інформаційні фахівці задо­вольняють інформаційні потреби суспільства, його окремих громадян, структур та інсти­тутів - це їхня сутнісна функція. Отже, фахівці, які створюють засоби для здійснення ефективної інформаційної діяльності (про­грамісти, системні інтегратори, електронники

та ін.), тобто, безпосередньо не здійснюють управління інформаційними ресурсами для за­доволення інформаційних потреб суспільства, відносяться до категорії фахівців іншого профілю і не можуть бути класифіковані як "інформаційні фахівці". У нашому розумінні, професія інформаційного профілю є такою, що відноситься, перш за все, до типу людина -знакова система. Діяльність інформаційного фахівця актуалізується у процесах інфор­маційного забезпечення, опосередковується використанням сучасних комп'ютерно-теле­комунікаційних засобів, здійснюється в ши­рокому контексті завдань інформаційної діяльності і потребує формування спеціаль­ної системи підготовки кадрів.

Інформаційна професія, як соціальний інститут, детермінована соціальними (роль інформації у сучасному суспільстві та його структурах), технологічними (розвиток інфор­маційних технологій) та особистісними (про­фесійна спрямованість, професійні знання, уміння та навички, професійні якості, клю­чові компетентності) чинниками.

Соціальний інститут інформаційної про­фесії має як зовнішні, так і внутрішні взаємозв'язки. Основні зовнішні зв'язки - з інститутами освіти, а також в цілому із суспільством.

Внутрішні взаємозв'язки соціального інституту інформаційної професії встановлені між його структурними компонентами, які ста­новлять систему, яка складається з соціального, професійно-педагогічного блоків і ядра.

Соціальний блок містить соціальні функції, соціальний статус, соціальну роль і соціальний контроль.

Професійно-педагогічний блок містить такі компоненти: професійно-педагогічні проблеми, способи вирішення цих проблем, спеціалізацію, безперервну інформаційну освіту, статусну адаптацію, професійну ідентифікацію, професійно-інформаційну спільноту.

Ядром є професійна компетентність інформаційного фахівця.

Інформаційна освіта в Україні має бага­торічну історію, тісно пов'язана з розвитком інформаційного суспільства та підготовкою

Інформаційна професія та інформаційна освіта.

73

фахівців для системи документно-інфор-маційних комунікацій. У колишньому СРСР інформаційна освіта була представлена спеціальністю "Бібліотекознавство та бібліог­рафознавство", яка, будучи усталеною, розга­луженою та достатньо потужною, мала наукові школи в галузі бібліотекознавства і забезпе­чувала рівень підготовки фахівців, що відповідав тогочасним вимогам. Водночас, інформаційній (бібліотечно-бібліографічній) освіті, так само як і загальнодержавній освіті в цілому, були притаманні такі недоліки, як: консерватизм, уніфікація, авторитарне уп­равління, ізольованість від світових освітніх традицій; невідповідність структури та змісту навчання вимогам життя і реальній прак­тичній діяльності фахівців.

Формування системи науково-технічної інформації актуалізувало необхідність ство­рення системи підготовки фахівців для цієї сфери діяльності. Початок створенню було покладено ще 1969 р., а 1974 р. Міністер­ством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР затверджено навчальний план нової спеціальності - 2039 "Науково-технічна інформація", спрямованої на підготовку спеціалістів-організаторів науково-інфор­маційної діяльності, яким надавалася кваліфікація "Документознавець-організатор науково-технічної інформації". А також вве­дено спеціальність 2037 "Документознавство, організація управлінської праці і діловодства у державних закладах" [3, 9]. Значна увага при обговоренні напрямів і змісту підготовки фахівців зазначеного профілю в наукових публікаціях того часу приділялася необхідності підготовки нового типу інформаційного працівника - аналітика - до діяльності в цен­трах і службах аналізу, наголошувалося на не­обхідності підготовки фахівців для роботи в інформаційних системах, в апараті управління. Над розв'язанням проблем підготовки фахівців працювали відомі фахівці в галузі інформатики та інформаційної сфери діяльності. Приміром, Р.С. Гіляревський ще 1975 р. у огляді "Вопро­сы подготовки информационных работников" [2] розглядав питання підготовки інфор­маційних працівників у зарубіжних країнах, аналізував можливість адаптації і запозичен-

ня досвіду для підготовки фахівців ана­логічного профілю у Радянському Союзі. За­значимо, що спеціальність з підготовки фахівців для системи науково-технічної інформації не було впроваджено у практику вищої освіти в Україні, а відповідний напрям розвивався у межах спеціальності "Бібліотекоз­навство та бібліографознавство" з наданням кваліфікації "бібліограф служб науково-технічної інформації".

Термін інформаційний працівник, як уза­гальнюючий стосовно працівників сфери інформаційного забезпечення, не втратив ак­туальності і нині - 2005 р. видано "Справочник информационного работника" [11], у якому розглянуто широке коло питань, пов'язаних із різними напрямами діяльності науково-технічних бібліотек та інформаційних служб підприємств. Підготовку кадрів інформаційних працівників у Росії окреслено у межах таких спеціальностей: 052700 "Бібліотечно іпфор маційна діяльність", 061300 "Документоз­навство та документаційне забезпечення управління", 351400 "Прикладна інформатика (за галузями)".

За спеціальністю 052700 "Бібліотечно-ін­формаційна діяльність" надаються кваліфікації:

- бібліотекар-бібліограф, викладач;

• технолог автоматизованих інфор­маційних ресурсів;

• референт-аналітик інформаційних ресурсів;

- менеджер інформаційних ресурсів. Аналіз кваліфікацій, які можна одержати

за даною спеціальністю, а також напрямів діяльності майбутніх фахівців, свідчать, що "бібліотечна складова" є "рівною серед інших", що, в даному разі, цілком природно і відповідає назві спеціальності. Розширення змісту підготовки фахівців за рахунок наявної у назві спеціальності структурної складової "інформаційна діяльність" є амбівалентним явищем: з одного боку - створює перспективи для комплексного, системного розвитку інфор­маційної професії і подальшого досліджен­ня інформаційного забезпечення широкого спектру видів діяльності та управління інформаційними ресурсами суспільства, з іншого - містить небезпеку зменшення уваги до

74

Матвієнко О. В.

розвитку бібліотечної професії і втрати ба­гаторічних напрацювань науки і освіти в цьому напрямі.

Зміст спеціальності 061300 "Докумен­тознавство та документаційне забезпечення управління" передбачає одержання комплек­су знань у галузі закономірностей документо-утворення, систем документації і баз даних, управління інформаційно-документаційними ресурсами та ін., що, в основному, співпадає із наповненням спеціальності "Документоз­навство та інформаційна діяльність", яка існує в Україні.

За спеціальністю 351400 "Прикладна інформатика", яку теж віднесено до спеціаль­ностей підготовки інформаційних працівників, відбувається підготовка фахівця, який діє у галузях, у яких застосовуються професійно-орієнтовані інформаційні системи для ре­алізації інформаційних технологій згідно зі специфікою цієї галузі. Як зазначено у Дер­жавному стандарті Росії, інформатик (з кваліфікацією в галузі) більшою мірою має справу з професійно-орієнтованою оболон­кою, яка складається із спеціальних програм­них засобів, інформаційного забезпечення та організаційних заходів підтримки функціональ­них процесів у галузі використання, і мен­шою мірою має справу з ядром інформаційної системи (розробкою комплексу обчислюваль­них засобів, операційної системи, систем уп­равління базами даних тощо). Однак, на наш погляд, дана спеціальність має виражений уп­равлінсько-технологічний зміст майбутньої діяльності фахівців (створення і розробка інформаційних систем), і природним буде віднести її до напряму "Комп'ютерні науки".

У сучасній вітчизняній науковій думці питання інформаційної освіти не залишають­ся поза увагою дослідників, однак, відсутній інтегрований розгляд у взаємозв'язку і взаємодії наявних в Україні напрямів професійної підготовки інформаційних працівників - до-кументознавців та бібліотекознавців. Навпаки, чітко простежується тенденція утвердження монодисциплінарності, а не взаємодії та інте­грування наявних в Україні спеціальностей з підготовки фахівців інформаційного профілю, що є природним і об'єктивним, беручи до ува-

ги гарячі дискусії, що точилися на початку процесу інституціоналізації підготовки доку-ментознавців і виражались у питанні: "Разом з бібліотекарями чи окремо?" Нині наукова дисципліна "Документознавство" та освітня спеціальність "Документознавство та інфор­маційна діяльність", в основному, визначи­лись як із предметом наукових досліджень, так і з метою підготовки фахівців. Отже на­став час для комплексних, системних підходів до визначення сутності інформаційної науки та інформаційної освіти.

Актуальними і принципово важливими для аналізу нинішньої ситуації у визначенні сутності понять інформаційна наука та інфор­маційний фахівець є опубліковані останніми роками у фахових виданнях "Бібліотекознав­ство. Документознавство. Інформологія", "Вісник Книжкової палати" та інших виданнях, які відображають сферу інформаційно-ко-мунікативної діяльності, роботи С.Г.Кулешова, Н.М.Кушнаренко, М.С.Слободяника, А.А.Со-ляішк, Л.Я.Філіпової, А.С.Чачко, В.М.Шейко та ін. У полі зору фахівців знаходяться проб­леми розвитку наук інформаційно-комунікатив­ного циклу, предметно аналізуються напрями трансформації та можливості адаптації до суспільних вимог змісту, форм і методів навчан­ня за спеціальностями "Документознавство та інформаційна діяльність", "Бібліотекознав­ство та бібліографознавство".

Принагідно слід звернути увагу на спеціальність "Міжнародна інформація" за напрямом підготовки "Міжнародні відноси­ни", яка сутнісно спрямована на підготовку фахівців для сфери інформаційної діяльності, зокрема для інформаційного забезпечення сфери міжнародних відносин. Зазначимо, що аналіз галузі знань "міжнародна інфор­мація" і дослідження предметності підго­товки відповідних фахівців ускладнюється практичною відсутністю (за винятком статті В.Г.Алькема і О.В.Картунова [1]) наукових робіт з теорії та методики професійної освіти за даною спеціальністю. Навчальні плани підготовки студентів розробляються високок­валіфікованими фахівцями у сфері міжнарод­них відносин та педагогіки вищої школи, які, без сумніву, є експертами в цій галузі. Однак,

Інформаційна професія та інформаційна освіта...

15

навчально-виховний процес не підкріплений відповідними педагогічними дослідженнями. Таким чином, формування моделі фахівця відбувається на інтуїтивному рівні: не сфор­мульовано загальнотеоретичні положення щодо змісту підготовки фахівців, нездійснено аналіз необхідних педагогічних умов ре­алізації навчально-виховного процесу, не виз­начено шляхи і засоби його вдосконалення тощо. Слід брати до уваги, що система про­фесійної освіти фахівців будь-якого профілю погребує наукової теорії, яка має не тільки описову, а й прогностичну функцію, спрямо­вана на критичне осмислення і обгрунтування всіх компонентів навчання, відповідно до яких відбувається формування можливостей особистості в обранні шляхів професійного та особистісного розвитку.

Слід також згадати про науковий напрям соціальна інформатика (термін введений А.В.Соколовим у 70-х рр. XX ст.). Соціальна інформатика розглядалася того часу, як уза­гальнююча наука соціально-комунікаційного циклу, Основним предметом вивчення мала загальні закономірності соціальних інфор­маційних процесів: соціальні інформаційні системи, феномен соціальної інформації, її різновиди, елементи соціальних інфор­маційних систем. Надалі значний внесок у розвиток поняття соціальна інформатика бу­ло зроблено А.Д.Урсулом [12,13]. Предметом даного наукового напряму ним було визначено загальні закономірності взаємодії суспільства та інформатики, інформатизація суспільства. Основними галузями наукового пошуку -соціальні наслідки та якісні зміни у суспільстві, що виникають унаслідок інфор­матизації; соціальні передумови інформати­зації, соціальна спрямованість та гуманістична орієнтація інформатизації і загалом, повинна мати функцію вироблення інформаційного світогляду. Сьогодні у середовищі російських науковців реалізується саме гуманітарний підхід до соціальної інформатики як науки, що вивчає комплекс проблем, пов'язаних з пе­ребігом інформаційних процесів у соціумі та його інформатизацією.

В Україні наукові дослідження у галузі соціальної інформатики практично відсутні,

або ж різні її аспекти розглядаються у межах інших наук - педагогіки, філософії, соціології та ін. Разом з тим існує освітня спеціальність і відбувається підготовка фахівців за спеціальністю "Соціальна інформатика" як фахівців з прикладної математики - інже-нерів-математиків. Однак, враховуючи, що дана наукова дисципліна у генезі і розвитку поставала як гуманітарна, вважаємо, що інженерний напрям підготовки невиправдано обмежує можливості даної навчальної спеціальності, потенціал якої ще не розкрито.

Підводячи підсумок, зазначимо, що інсти-туціоналізовані в Україні напрями підготовки фахівців інформаційного профілю знаходяться на різних стадіях наукового обґрунтування про­фесійної підготовки і майбутньої професійної діяльності, часом реалізуються в умовах відсутності наукового обгрунтування змісто­вого наповнення взаємопов'язаних компо­нентів, які утворюють системну цілісність моделі фахівця: суспільна потреба-освітньо-кваліфікаційна характеристика - освітньо-про­фесійна програма - засоби діагностування 8].

Для визначення поняття інформаційна освіта скористаємось одним із параметрів системності, який не знайшов відображення у законодавчих та нормативних актах, однак використовується у професійному середо­вищі освітян - профіль освіти. Словник іншо­мовних слів трактує одне із значень терміна профіль як: "...сукупність основних, типових рис, що характеризують господарство, про­фесію тощо". Профільність освіти характери­зується специфікою змісту освіти, яка об'єднує спектр професій і спеціальностей підготовки різних рівнів, взаємопов'язаних між собою і зорієнтованих на одну сферу про­фесійної діяльності.

Прикладами профільної освіти можуть слугувати педагогічна освіти, медична освіта, сільськогосподарська та юридична освіта.

Основою для виділення профілів ре­ально слугує:

• суміжність, змістовий взаємозв'язок деяких професій, спеціальностей і напрямів різних рівнів;

• їхня орієнтація на одну сферу про­фесійної діяльності.

76

Матвієнко О. В.

Сферою професійної діяльності фахівця з інформаційного забезпечення (як бібліо­текознавця, так і документознавця) є інфор­маційна сфера, яка у широкому розумінні є сукупністю інформації, інформаційної інфра­структури, суб'єктів, які здійснюють збирання, формування, розповсюдження і використання інформації, а також системи регулювання суспільних відносин, які при цьому виникають.

Предметно, діяльність інформаційного фахівця здійснюється у межах комплексу функціональної спеціалізації: документно-інформаційні ресурси - інформаційні тех­нології - управління інформаційною діяльністю - комунікації [5]. При чому, у складовій інформаційні технологи фахівець виконує функції аналітика, постановника завдань проектування, створення та експлуа­тації, а не розробника. Аналіз навчальних планів підготовки бібліотекознавців та доку-ментознавців дає підстави стверджувати, що загальнопрофесійні та спеціальні дисципліни є сутнісно спільними у взаємозв'язках із ос­новними об'єктами професійної діяльності, якими, у широкому розумінні, є користувач і документ. Слід відмітити також спільність інформаційно-аналітичної, інформаційно-уп­равлінської та інформаційно-технологічної складових у змісті підготовки фахівця, а та­кож потужного інтеграційного чинника між спеціальностями, яким є нові інформаційні технології.

Інформаційна освіта визначається на­ми як суттєва органічна частина й необхідний вимір безперервної освіти, що грунтується на інформаційно-комунікативних, соціальних, гуманітарних науках і відповідних навчаль­них дисциплінах, дає необхідні й постійно поновлювані знання, необхідні для життя і діяльності у високотехнологічному, інфор­маційно насиченому суспільстві [6].

Основними складовими інформаційної освіти є: загальноінформаційна освіта як не­обхідна складова освіти і самоосвіти будь-якої людини, та професійно-інформаційна освіта як підготовка фахівців інформаційного профілю.

Особливості професійно-інформаційної освіти базуються на науково обґрунтованому

змісті професійної освіти інформаційного фахівця, обумовленому процесами трансфор­мації всіх сторін суспільного життя, інформа­тизації суспільства, якісним перетворенням всієї інформаційної сфери життя, розвитком комп'ютерних інформаційних систем, гу­маністичним підходом до процесів інформа­тизації, який передбачає, перш за все, розв'язування завдань суттєвого підвищення інтелектуального рівня суспільства.

Зміст професійної освіти інформаційно­го фахівця спрямований на професійну діяльність у системі інформаційно-докумен­тальних комунікацій, на набуття знань, умінь і навичок інформаційно-документаційного за­безпечення споживачів інформації у різних сферах соціальної практики.

Інформаційна освіта - профільна підсистема освіти, яка включає взаємо­пов'язані компоненти змісту загальної освіти, спеціальності і напрями підготовки різних рівнів професійної освіти; навчальні заклади, що їх реалізують, та органи управління, структурно і функціонально зорієнтовані на потреби інформаційної сфери.

Розвиток інформаційної сфери суспільства є об'єктивною базою для дослідження у взаємозв'язку, взаємовпливі і єдності таких феноменів як інформаційна наука - інфор­маційна професія - інформаційна освіта.

Тенденція до комплексних досліджень, характерна для всієї науки в цілому, об'єктив­но актуалізує створення інтегративної теорії для галузей науки, основним об'єктом дослідження яких є інформація, інформаційні процеси та інформаційні ресурси, - інтегро­ваної наукової галузі - інформаційні науки.

Розвиток інформаційної професії як соціального інституту детермінований соціаль­ними (роль інформації у сучасному суспільстві та його структурах), технологічними (розви­ток інформаційних технологій) та особистісни-ми (професійна спрямованість, професійні знання, уміння та навички, професійні якості, ключові компетентності) чинниками.

Інтегрований розгляд наявних в Україні спеціальностей інформаційного профілю з метою побудови професіограми інформаційно­го фахівця потребує визначення інваріантості

Інформаційна професія та інформаційна освіта...

Ті

та варіативності змісту освіти за різними критеріїв інтеграції і диференціації для виз-

спеціальностями інформаційного профілю як начення меж професійного простору діяль-

протилежних і взаємопов'язаних тенденцій у ності інформаційного фахівця для віднесення

їхньому розвитку, а також визначення суттєвих до даної професійної групи.