Використана література

1. Блюменау Д.И. Информация и информацион­ный сервис. - Л.: Наука, 1989. - 102 с. - (Серия "Наука и технический прогресс").

2. Документоведение и документационное обеспе­чение управления. Специальность 350800: Государст­венный образовательный стандарт высшего профессио­нального образования и примерные программы дисцип­лин федерального компонента (циклы общепрофессио­нальных дисциплин и дисциплин специальности) / Осн. ред. В.В. Минаев. -М.: РГГУ, 2001.-476 с.

3. Документознавство: Навч.-метод, матеріали до курсу / Укл.: Н.М. Кушнаренко; А.А. Соляник. - X.: ХДАК,2003.-53с.

4. Документознавство: Прогр. курсу / Укл.: Н.М. Кушнаренко; А.А. Соляник. - X.: ХДАК, 2003. - 25с.

5. Короткий термінологічний словник із бібліоте­кознавства та соціальної інформатики / Г.М. Швецова-Водка, Г.В. Сілкова, Л.О. Черепуха та ін. - К.: Кн. палата України, 1998.-115 с.

6. Кулешов С. Новий погляд на структуру докумен-тознавства // Вісн. Кн. палати.- 2003.- № 10. - С. 24-27.

7. Кулицький СП. Основи організації інформа­ційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 224 с

8. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учеб­ник. - 4-е изд., испр. - К.: О-во "Знання", КОО, 2003. -459с. - (Высшее образование XXI века).

9. Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: Підручник / Н.М.Кушнаренко, В.К. Удалова. - К.: Вікар, 200?. - 328 с - (Вища освіта XXI століття).

10. Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: Підручник / Н.М.Кушнаренко, В.К. Удалова. - К.: ДМЦНЗКіМУ, 2003. - 315с.

И. Михайлов А.И. Основы информатики / А.И. Михайлов, А.И. Черный, Р.С. Гиляревский. - 2-е, перераб. и доп. изд. - М.: ВИНИТИ, 1968. - 756 с.

12. Слободяник М. Структура сучасного докумен-тознавства//Вісн. Кн. палати.-2003.-№4.-С. 18-21.

13. Столяров Ю.Н. О дисциплинах общепрофес­сионального и специального блоков в проекте учебного направления "Библиотечно-информационная деятель-

40

Морозюк І. Є.

ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА

Інформаційна культура та професійна підготовка фахівця документно-інформаційної галузі

Сучасний рівень розвитку українського суспільства висуває перед вищою освітою низку нових вимог щодо навчально-педаго­гічної, навчально-методичної та дослідницької діяльності. Ці вимоги, передусім, створили підґрунтя для відкриття нових сучасних спеціальностей, серед яких окреме місце посідає спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність", затверджена Кабінетом Міністрів України у державному реєстрі-переліку напрямів та спеціалізацій відповідною постановою у 1994 р.

Більш ніж 10 років фахівці-науковці України (ПВласова, Н.Кушнаренко, С.Кулешов, М.Сенченко, М.Слободяник, В.Терно, Л.Фі-ліпова, А.Чачко); та зарубіжні вчені (К.Колін, А.Соколов, Ю.Столяров, А.Урсул, Ю.Шрейдер та ін.) намагаються розробити модель фахівця документно-інформаційної галузі, визначити оптимальний зміст його підготовки, створити методологічну базу досліджень документально-інформаційної діяльності [1; 2; 3; 6; 14]. Особлива увага останнім часом приділяється проблемі формування інформа­ційної культури учасника інформаційного обміну [13; 15; 16; 18].

Сьогодні цей науковий пошук ще неза­вершений. Саме тому мета даної публікації ~ аналіз змісту навчання, встановлення зв'язків між параметрами інформаційної культури та професійної підготовки фахівців документно-інформаційної галузі.

Досягнення цієї мети потребує вирі­шення кількох завдань:

1. визначення видів професійної діяль­ності та ймовірних місць працевлаштування майбутніх фахівців;

2. конкретизування кваліфікаційних ви­мог та професійних функцій документознав-ців-інформаційників з огляду на вимоги сучасного ринку праці;

[.Є. Морозюк

3. аналіз змісту навчання та місць в ньому інформаційної культури.

Науково-технічний прогрес середини минулого століття був обумовлений перетво­ренням науки на продуктивну силу суспільства, прискоренням накопичення інформації, скороченням терміну впровадження нового знання і сучасних розробок. Так була створена дуже динамічна професійно-виробнича сфера. Вимогою XXI ст. стало постійне оновлення професійних знань. Перед освітою це ставить завдання навчити самостійно засвоювати знання, трансформувати їх у життєву, в тому числі професійну, компетентність, привести професійну підготовку фахівців у відповід­ність до запиту сучасного ринку праці, що динамічно розвивається.

Як раніше відзначалося [6], існуючі нап­рямки підготовки фахівців з документознав-ства та інформаційної діяльності, заявлені спеціалізації тільки частково задовольняють потреби кадрового ринку, який функціонує сьогодні в Україні.

Однією з головних причин кризової ситуації, що склалася, залишаються, на наш погляд, суттєві розбіжності між реаліями ринку праці, тобто гострою потребою у фахівцях, здатних кваліфіковано та ефективно забезпечувати документно-інформаційну комунікацію, та діючими нормативними документами, які неповною мірою врахову­юсь реальні запити суспільства. Мова йде про Кваліфікаційний кадастр України та про Державний класифікатор професій.

Сучасний ринок праці пропонує досить широкий спектр робочих місць для фахівців документно-інформаційної галузі. Вони можуть працювати у:

- державних / недержавних організаціях та установах (відділи кадрів, архіви, органи управління тощо);

©Морозюк І.Є.

Інформаційна культура та професійна підготовка фахівця...

4!

• рекламно-інформаційних агенціях;

• інформаційно-консалтингових центрах;

• інформаційно-аналітичних службах;

• відділах аналізу документної інформації;

• службах формування, стандартизації, захисту інформації;

• відділах (організаціях) електронного постачання документів тощо.

Цілком природно, що ринок праці виз­начає види професійної діяльності докумен-тознавця-інформаційника. Базовими серед них ми вважаємо наступні: документно-ана-літичну; інформаційно-аналітичну; аналітико-прогностичну; інформаційно-управлінську; інформаційно-комунікативну; рекламно-інформаційну; рекламно-організаційну.

Виходячи з зазначених реалій, Одеський національний політехнічний університет (ОНПУ) розбудовує власну концепцію осві­тянської діяльності, в межах якої на гумані­тарному факультеті з 2001 р. здійснюється підготовка майбутніх фахівців зі спеціаль­ності "Документознавство та інформаційна діяльність". Навчання відбувається на основі інтеграції двох напрямків - документно-інформаційного та комунікативно-інформа­ційного. Напрямки, в свою чергу, визначають професійні функції фахівців.

Спеціаліст документно-інформаційного напряму має виконувати наступні функції:

• визначення інформаційної політики організації;

• вирішення стратегічних та тактичних завдань інформаційної діяльності;

• управління документно-інформацій-ними потоками і системами;

• аналітико-синтетична обробка доку­ментної інформації;

• вивчення та аналіз інформаційних потреб;

• забезпечення електронного докумен­тообігу;

• автоматизація офісних робіт;

• створення/отримання, класифікація, трансформація, захист документної інфор­мації;

• використання сучасних інформацій­них технологій та ін.

Кваліфікована праця у комунікативно-інформаційному напрямі передбачає виконання таких функцій:

• визначення комунікативної політики організації;

• вирішення стратегічних та тактичних завдань комунікативної діяльності;

• управління масовою та міжособовою комунікацією;

• забезпечення контактів з мас-медіа;

• управління рекламною та РК-діяль-ністю організації;

• керівництво консалтинговими, РК- та прес-центрами;

• планування та проведення рекламних та РК-кампаній;

• створення рекламно-інформаційних продуктів (інформаційних сайтів, \уєЬ-сто-рінок);

- захист інформації тощо. Опановуючи професійно орієнтовані

дисципліни, студенти вчаться вчитися, набу­вати нових знань, розрізняти такі поняття, як знання та інформація.

У процесі навчання вони доходять вис­новку, що знання та інформація не тотожні: всі знання є інформація, але не вся інфор­мація - це знання. Інформацією вважається перетворена, відчужена форма знань [18]. Цей процес має зворотну дію: інформацію можна розглядати як засіб трансляції знань. Але для трансформації інформації у знання необхідні відповідні вміння, досвід отримання знань з інформації, тобто вкрай необхідна культура оволодіння знаннями: без вихідних культурних навичок набуття знань, трансфор­мація інформації у знання неможлива.

Своїх перших (стартових, вихідних) знань людина набуває в процесі первинної соціалізації (родина, оточення, виховання, прилучення до цінностей культури, традицій конкретного локуса).

Під час становлення людина опановує спеціалізовані знання в залежності від обраної галузі діяльності. Професійні знання сприяють формуванню професійних вмінь та навичок, інтуїтивних здібностей. На думку фахівців, знання у формі вмінь та навичок

42

Морозюк І. Є.

передавати у вигляді інформації неможливо [16; 18]. Єдиним шляхом набуття цих компонентів знань може бути відтворення зразків поведінки, дій вчителів, які, за визначенням, повинні мати високий рівень професійної та інформаційної культури.

Безперечно важливим, на нашу думку, є усвідомлення студентами того, що інформа­ційна культура являє собою наскрізне знання, яке має опанувати сучасний фахівець, неза­лежно від галузі діяльності.

Для документознавця-інформаційника рівень власної інформаційної культури є одним з найважливіших критеріїв його професійної компетентності.

Підсумовуючи існуючі думки науковців щодо індивідуальної інформаційної культури [2; 10; 13; 15], можна констатувати, що інди­відуальну інформаційну культуру документо­знавця-інформаційника визначають здібності (вміння, навички) самостійно нарощувати професійні та інші знання, які включають:

• культуру пошуку нової інформації;

• вміння опрацьовувати великі масиви інформації;

• культуру читання та сприйняття різних видів інформації;

• вміння аналізувати отриману інформа­цію, опираючись на власні знання, інтуїцію, досвід авторитетних фахівців;

• вміння аналізувати власні інформа­ційні потреби;

• культуру міжособової комунікації;

• підвищення рівня комунікативної ком­петентності;

• правову культуру інформаційного об­міну;

~ культуру мережевої поведінки тощо.

Цілком зрозуміло, що всі, без винятку, навчальні дисципліни сприяють формуванню інформаційної культури майбутніх фахівців і, власне, інформаційна культура є консолідуючим знанням і так чи інакше об'єднує всі дисцип­ліни спеціальності:

• загальноосвітні дисципліни закладають основу культури опанування професійними знаннями;

• інформаційно-комп'ютерний блок дис­циплін передбачає найширший спектр інфор­маційно-культурних знань - від комп'ю­терної грамотності до інформаційної компе­тентності;

• інформаційно-комунікагивні дисципліни

сприяють формуванню та використанню принципів інформаційної культури в галузі міжособових та масових комунікацій, в сфері реклами та РК;

- документно-інформаційний блок дисциплін формує культуру взаємодії з доку­ ментною інформацією.

Таким чином, сформувати модель фахівця в галузі документно-інформаційної діяльності можуть інтегровані гуманітарно-технічні дисципліни, серед яких особливе місце посідає інформаційна культура.

Використана література

1. Ільганаєва В.О. Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку. - К.: Ред. ж. "Бібл. Вісник", 1996. - 253 с

2. Колин К.К. Образование на пороге XXI в. // Социальная информатика — 98: Сборник научных трудов. - М., 1998.- С. 4-18.

3. Кушнаренко Н.М. Системна організація змісту та викладання дисциплін документознавчого циклу /7 Вища школа. -- 2001. -- № 4-5. -- С. 41-52.

4. Кушнаренко Н., Соляник А. Концептуальні засади викладання дисциплін документознавчого циклу // Вісник Книжкової палати. - 2001. — № 1. - С. 25-27.

5. Кулешов С. Українське документознавство: сучасний стан та перспективи розвитку // Студії з архівної справи та документознавства. — К., 1999. — №4. -С, 95-99.

6. Морозюк І.Є. Спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність": проблеми спеціалізацій і вимоги практик//Вісник Кн. палати. —2003. — №8. — С. 18-20.

7. Сенченко М.Г. Библиотеки и компьютеры. — К.: Наукова думка, 1990. — 214с.

8. Слободяник М.С. Наукова бібліотека: еволюція структури і функції. - К.: Бібліотечний вісник, 1995. - 268 с

Інформаційна культура та професійна підготовка фахівця... 43

9. Соколов А.В. Информационный подход к документальной коммуникации: Учеб. пособие. - Л., 1988. - 85 с.

10. Соколова И.В. Социальная информатика (социологические аспекты). - М: Союз, 1999. - С.48.

11. Столяров Ю.Н. Документный ресурс: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. — М.. ООО "Издательство Либерия", 2001. - 52с.

12. Терно В.В. Деякі підсумки і проблеми ліцензування та акредитації спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" // Документознавство та інформаційна діяльність: Наука. Освіта. Практика: Матеріали наукової конференції. - К.: ДАКККіМ, 2003. - С 69-75.

13. Урсул А.Д. Становление информационного общества и модель опережающего образования // НТИ. Сер. 1,- 1997.-№2.-С. 3-11.

14. Філіпова Л.Я. Щодо підготовки кадрів для інформаційної діяльності в Україні // Наук.-техн. інформ. (УкрШТЕІ, Київ).-2001.- №4.- С 45-47.

15. Чачко А.С. Информационная культура личности в системе представлений об интеллектуальной свободе // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: Междунар. науч. конф., Краснодар -Новороссийск, 1996.-С. 114-117.

16. Шапиро Э.Л. Развитие информационной среды и екология культуры // Науч. и техн. инф. Сер. 2. - 1988. -№1.-С. 11-16. _т

17. Швецова-Водка Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій // Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. -Рівне, 2001.-438 с

18. Шрейдер Ю.А. Когнитивный подход как средство преодоления противоречия между техническим и культурным аспектами знания // Международный форум по информ. и докум. - 1992. - І. 17, №2. - С. 3-5.