- •Кафедра атлетичних видів спорту
- •Боротьба у Стародавньому Світі.
- •Витоки і розвиток греко-римської боротьби.
- •Поява і розвиток боротьби дзюдо
- •Поява і розвиток боротьби самбо.
- •5. Поява і розвиток вільної боротьби
- •5.1. Поява і розвиток вільної боротьби в Україні
- •5.2. Борці України на міжнародній арені.
- •Контрольні питання:
- •Література :
- •Р е ц е н з і я
- •Р е ц е н з е н т
Поява і розвиток боротьби дзюдо
Поява цього виду боротьби пов’язана із активною діяльністю молодого Дзігаро Кано викладача фізичного виховання і лікаря Токійського Університету Ервіна Бельц ще наприкінці ХІХ століття. Обидва ентузіаста японських єдиноборств – виключивши з них небезпечні – травмуючи дії створили новий вид спортивної боротьби, який був названий ДЗЮДО (“прямий шлях”) .
В конкурсних змаганнях перші учні Дзігаро Кано із представниками іншого стилю Джиу-джитсу перед комісією Токійської поліцейської Академії здобули перемогу, внаслідок чого у навчальний план цієї Академії ДЗЮДО було включено, як основний вид єдиноборства ( в ДЗЮДО існує і бойовий розділ). Ведучим викладачем був призначений Д.К. Робота в Академії дозволила ДК вдосконалити “Навчальну програму” і скласти багаторічні робочі плани підготовки дзюдоїстів, розробити і зараз існуючу “спортивну кваліфікацію”, розробити дидактичну технологію.
В 1882 році ДК відкриває перший в Світі інститут боротьби “Кодокан” для підготовки спеціалістів з ДЗЮДО, який існує і зараз. В ньому могли навчатися представники різних країн, яких зацікавив цей вид спорту і самооборони.
На початку ХХ століття ДК був обраним І Президентом МОК Японії і членом МОКа. В цей же час він засновує Японську атлетичну асоціацію.
В 1904 році ДЗЮДО стає відомою в Європі, як один з видів боротьби в одязі, причому для європейців досить екзотичного – кімоно.
Із Японії із Кодована перші спеціалісти роз’їжджалися в різні країни де знаходили собі роботу у різних навчальних закладах, або створювали власні школи, гуртки, секції у Північній Америці, в Європі особливо у Франції, Бельгії, Голландії, Англії. Саме з цих країн в Чемпіонатах Європи ставали переможцями і призерами.
Голландець Антон Геєсінк завоював на Чемпіонаті Світу 1961 року у важкій вазі перше місце. Він же завоював і першу золоту (для не японців) медаль на Олімпіаді в Токіо, на який саме вони запрошували МОК Включити ДЗЮДО в програму Ігор. Антон став національним героєм Японії (1964 р.).
Спочатку японська федерація ДЗЮДО не визнавала введення вагових категорій , але після перших поразок від борців з інших країн ініціювала розподіл по ваговим категоріям борців перед президією Міжнародної федерації ДЗЮДО – FID – спочатку на 5 в/к в 1954 році, а потім і на сім в 1977 році : до 60, до 65, до 71, до 86, до 95, та вище 95 : абсолютна вагова категорія, в який могли виступати борці будь-якої ваги. Борці проводять боротьбу в одязі – кімоно (штани і куртка з матерчатим пасом) босоніж на майданчику засланому татамі – щільно складених з матів – татамі, дозволяються всі захопи крім обличчя, дії ногами, больові прийоми на руку і удушаючі прийоми, Оцінка дій – якісна, найвища – “іпон” – чиста перемога завдяки кидку, больовому, удушаючому прийомам або утриманню спиною до татамі.
За кваліфікацією дзюдоїсти розподіляються на шість учнівських розрядів – к’ю і майстерські – дани – 10 ступенів.
Майстерність визначається кольором пасу (1-5 дани – чорний; 6-8 – червоно-білий; 9-10 – червоний).
В Радянському Союзі шлях до ДЗЮДО прокладався борцями – самбістами, які прийняли участь в І Олімпійському турнірі в Токіо і завоювали 4 бронзові медалі.
Але як свідчила спортивна практика участі у міжнародних змаганнях вищого рівня таке сумісництво не приносило високих стабільних результатів і тому в грудні 1972 року наказом Держспорткомітета СРСР були розділені Федерація САМБО і ДЗЮДО.
Це сталося після ОІ в Мюнхені на яких збірна СРСР з дзюдо здобула першу золоту медаль (Ш.Чочишвілі – пів важка в/к), срібну (В.Кузнєцов – абсолютна в/к) і дві бронзові (А.Новиков – 70 кг і Т.Онашвілі – до 93 кг).
На цій Олімпіаді МОК вирішив остаточно і постійно включити ДЗЮДО в програму ОІ.
Це дало підвищення результатів у наступних ОІ 1976 року в Монреалі (Канада) – дві золоті медалі привезли в Україну кияни В.Невзоров (70) і С.Новиков (до 93), дві срібні і одну бронзову (Ш.Чочішвілі – абсолют. в/к). Перед цим в 1975 році на Чемпіонаті Світу у Відні В.Невзоров (до 70) завоював першу золоту медаль для тодішньої збірної команди СРСР, ставши першим Чемпіоном Світу.
FID із штаб – квартири в Токіо “Кодокан” щорічно планує, організовує і проводить Чемпіонати континентів і через 3 роки Чемпіонати Світу (з 1956 року серед чоловіків, з 1965 року серед юніорів і з 1978 року юнаків, з 1986 року серед жінок, з 1989 р. серед дівчат юніорок) і біля 30 Міжнародних турнірів в різних країнах, різних за складом учасників за віком і статтю, для подальшої пропаганди і розвитку виду спорту.
FID входить до найбільших міжнародних спортивних організацій – кількість її членів перевищує кількість членів – країн FILA і зараз досягає 134 країни.
