Львівський державний університет фізичної культури

Кафедра атлетичних видів спорту

ОСНОВИ ТЕХНІКИ В CПОРТИВНІЙ БОРОТЬБІ

Лекція з дисципліни “ Теорія і методика обраного виду спорту ”

для студентів І курсу факультету спорту

Обговорена і затверджена

на засіданні кафедри АВС

“__” серпня 20__р., протокол №_

Зав.кафедрою АВС

к.н.ф.в. і с._________ Ф.І.Загура

Львів

20__

ПЛАН

Передмова

І. Короткий термінологічний словник техніки спортивної боротьби.

ІІ. Біомеханічні основи техніки спортивної боротьби.

ІІІ. Критерії оцінки техніки у спортивній боротьбі.

Передмова

Ця лекція спрямована на ознайомлення з основами знань з техніки спортивної боротьби. Вона є першою у ланцюзі занять, які є першою у ланцюзі занять, які присвячують загальній тематиці “Теорія і методика навчання і вдосконалення техніки спортивної боротьби” згідно “навчальної програми” чотирьох років навчання.

Зміст лекції має донести до студентів основи елементарних знань з біомеханіки, без яких не можливо подальше поглиблення знань, вдосконалення вмінь і навичок необхідних для підготовки майбутнього спеціаліста із спортивної боротьби.

І. Короткий термінологічний словник спортивної боротьби

В перекладі із грецької мови слово “техніка” означає прикметник - “мистецька”, але під ним розуміли і саме поняття “мистецтво”, “майстерність”

В сучасному розумінні під цим словом об’єднується вся сукупність засобів людської діяльності, створених для виконання процесів виробництва і обслуговування невиробничих потреб суспільства; в “Т.” матеріалізовані знання і виробничий досвід, накопичений людством в процесі розвитку суспільного виробництва в кожну конкретну епоху свого існування; в більш конкретному розумінні “Т.” - це машини, прилади, механізми, пристосування, обладнання та засоби праці тої чи іншої галузі виробництва, в наслідок застосування яких покращуються результату виробництва, скорочується його час, зберігається людська енергія; до цього ж визначення необхідно додати і те що під “Т.” розуміють і сукупність необхідних навиків і прийомів в будь-якому виді діяльності.

Цей останній момент безпосереднього стосується і спортивної діяльності, разом із первісним грецьким значенням - “майстерність”, “мистецтво”.

В обраній нами сфері діяльності, основною її метою і результатом є перемога у відкритих для всіх змаганнях, які проводяться за встановленими правилами, порушення яких може призвести до поразки, або виключення із складу змагаючихся спортсменів.

Види спортивної боротьби належать до окремої групи видів спорту: одноборством. Характерною ознакою всіх видів цієї групи є поєдинок 2-х спортсменів, змагання яких проводиться у безпосередньому контексті.

До цих видів відноситься фехтування, бокс, бойові мистецтва Сходу, народні види одноборств.

Від всіх спортивних видів одноборств спортивні види боротьби відрізняються відсутністю ударних дій, які заборонені правилами змагань і основною метою є виведення противника з рівноваги.

З цієї точки зору “техніку” спортивної боротьби можна визначити, як сукупність вмінь і навичок виконання рухових дій дозволених правилами змагань і спрямованих на демонстрацію переваги одного із спортсменів над іншим, яка оцінюється суддями, згідно правил змагань, по кінцевому результаті дії.

Всі рухові дії борців можна поділити на прийоми та інші технічні дії.

Прийом можна назвати будь-яку технічну дію кінцевим результатом якої буде мати якісну, або кількісну оцінку суддей.

Прийом є активною атакуючою дією і виконавець його визначається, як “атакуючий”(А); його суперник визначається як “противник” (П).

Кожний прийом, як система елементарних рухів має особисту часову структуру виконання, яка поділяється на три фази або частини: дія, елемент, деталь.

І-фаза починається з одного із 2-х елементів притаманних цій фазі захвату і зближення, які об’єднуються перед ІІ.

ІІ-фаза починається по закінченню зближення елементом атакуючого, який називається основним і по якому класифікується сам прийом, згідно існуючої класифікації.

ІІІ-фаза починається діями фіксації П. і закінчується після оцінки прийома суддями. Співвідношення цих частин по часу називається ритмом прийому.

Виконання прийому з умовами опором П. займає від 100 до 140 мсек.

Прийом виконаний П. у будь-якій фазі атакуючого прийому називається “контрприйомом”. У зв’язку з тим, що одна з фаз атакуючого прийому виконується із двох фаз і приблизно на 1/3 коротше від прийому, що дозволяє випередити атакуючого.

“Захист” як поняття техніки означає систему рухових дій, яка спрямована на руйнування структури прийому, (або контрприйома) і в кожній з його фаз.

Захист від І фази прийому називається пасивним і карається, згідно правил, в усіх видах боротьби.

Виконання дій захисту в ІІІ фазі прийому призводить до зниження кінцевого результату в його оцінці суддями, або взагалі може бути не оціненим.

Включення всіх засобів захисту на початку ІІ фази прийому створює умови для невиконання його не зважаючи на всі зусилля атакуючого.

Дії захисту у порівнянні із діями прийому, значно простіше, а тому коротші за часом, що дозволяє випередити атакуючого. Для подолання дій захисту потрібно витрати значно більше зусиль ніж для проведення прийому, а тому з точки зору розумної економічності борцеві доцільно відмовитись від продовження його, або використати дії захисту, як І фазу для створення іншого прийому.

Зв’язок двох прийомів через дії захисту є складною техніко-тактичною дією і називається “комбінацією”, в який перший прийом зветься “підготовчим”, а другий - “завершуючим”, або І та ІІ.

Крім попередньо визначених дій техніки в поєдинках борців ми бачимо інші дії борців, які не оцінюються суддями, але займають значно більший час. Всі ці інші дії крім вище зазначених називаються “способами тактичної підготовки прийомів і в той же час ведення всього поєдинку. До речі термін “тактика” перекладається з древньогрецької як вміння розташувати війська перед боєм, в більш широкому розумінні це вміння створити план поєдинку, вибрати комплекс засобів для його втілення і т.д.

Способи тактичної підготовки (СТП) є руховими структурами постійними від дій техніки, але різних по складності між собою. Назви СТП відповідають їх суті: очікування, маневрування, зковування, заведення, виведення з рівноваги, погроза, маскування, обман, виклик, пряма атака, повторна атака. СТП як рухові структури мають індивідуальні відміни від суто технічних дій, в них більше відображуються рівень психо-фізичного розвитку борця, досвід, монографічні особливості спортивна кваліфікація, в комплексі СТП створюють манеру ведення поєдинку і тактичну спрямованість борця, його стиль.

Всі технічні дії у боротьбі складаються із рухових елементів, які називаються елементами техніки.

Елементи техніки поділяються на профілюючі і загальні.

Загальними елементами техніки (ЗЕТ) боротьби називаються ті рухи і дії які притаманні всім видам боротьби, до них же відносяться і положення тіла борців.

До ЗЕТ відносяться:

А) Основні положення тіла борця: стійка (права, ліва, фронтальна, низька, висока середня) партер (високий, низький); сід, міст, напівміст.

Б) Переміщення по килиму: на ступнях, на колінах, на четвереньках (вперед, назад, вправо, вліво, випадом, стрибком, кувирком).

В) ОСНОВНІ Дії ІІ фази прийому: нахил, підворот, прогин, оберт, сбивання, зкручування, висід, сід, ривок, порив, накат, перекат і т.д. згідно ЄКСТСБ; г) захвати.

До ПЕТ відносять захват і їх комбінації, притаманні конкретному виду боротьби і дії збільшення від них; а також дії ногами спрямовані на виконання прийомів (підніжка, зачіп, підсічка, відхват, підхват, підсід, обвив, ножиці).

Із ЗЕТ складаються і всі СТП.

Деталі техніки - конкретні рухові дії з яких складаються елементи, наприклад: елемент - захват руки, деталі - зап’ястя передпліччя, плеча.