§ 3.Інститут омбудсмена Європейського Союзу

Інтеграційні процеси, що мають місце у світі і у Європі зокрема, збагачення і універсалізація каталогу прав і свобод людини і громадянина, їх гарантій на національному і міжнародному рівні сприяли популяризації ідеї створення інституту омбудсмена Європейського Союзу,, головним завданням якого було б забезпечення прав і свобод громадян Європейської спільноти.

7 лютого 1992 року державами-учасниками Європейського Союзу підписано Маастрихтський договір, яким і передбачено введення цього інституту. Згідно Договору про Європейський Союз (Маастрихтський договір) призначення омбудсмена є прерогативою Європарламенту. Само призначення має проводитися кожний раз після чергових виборів в Європарламент. Європарламент визначає також загальні правила і порядок виконання омбудсменом своїх обов'язків. При цьому вимагається, щоб попередньо була отримана з цього приводу думка Комісії і згода Ради, прийняті кваліфікованою більшістю голосів. Термін повноважень омбудсмена - 5 років (тобто співпадає з терміном повноважень Європарламенту) і він може бути призначений Європарламентом повторно на новий строк без будь-яких обмежень. Однак звільнити омбудсмена з займаної посади Європарламент не має права, він може тільки направити відповідне клопотання в Суд Європейської спільноти (Європейський Суд Правосуддя) при умові, що омбудсмен більше не відповідає критеріям, необхідними для виконання покладених на нього обов'язків, чи винний в здійсненні серйозного проступку. Рішення про дострокове припинення повноважень омбудсмена приймає Суд Європейської спільноти.

Що стосується повноважень омбудсмена, то перш за все слід відмітити, що він має право розглядати скарги як громадян Європейського Союзу, так і юридичних та фізичних осіб. Відносно громадян тут все зрозуміло. Інша справа - юридичні і фізичні особи Європейського Союзу. Є точка зору, що вказана формула зумовлена інтересами захисту прав юридичних і фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку' чи іншу діяльність в рамках реалізації ними прав і свобод, передбачених умовами Єдиного внутрішнього ринку³¹.

Омбудсмен розглядає скарги з питань порушення прав і свобод громадян, юридичних і фізичних осіб в результаті поганого управління, причому такі скарги приймаються тільки відносно інститутів і органів Європейського Союзу (виключення існують, що є цілком логічно, для Суду Європейської спільноти і Суду першої інстанції). Таким чином, повноваження Європейського омбудсмена не виходять за рамки Європейського Союзу і не розповсюджуються на центральні і місцеві органи держав-членів Європейського Союзу.

Згідно з Маастрихтським договором омбудсмен розглядає не тільки скарги про порушення прав і свобод, що подані йому громадянами чи іншими особами, які мають на це право, але й наділений правом виявляти такі порушення самостійно і приймати відповідні заходи по їх усуненню. Це сприяє ефективній роботі омбудсмена, розвитку його ініціативи, активності і самостійності. Звертає на себе увагу уточнення, яке міститься в статті 138«е» договору - з скаргою до омбудсмена можна звернутися безпосередньо чи через депутата Європарламенту. Ніякої різниці в юридичному аспекті (ні по терміну розгляду скарги, ні по процедурі, ні по вжитих заходах) між такими зверненнями не має. Однак дане уточнення говорить про «парламентський дух» інституту омбудсмена і водночас це сприяє співпраці депутатів Європарламенту і омбудсмена.

Європейський омбудсмен має право приймати скарги по всіх фактах поганого управління за виключенням випадків, коли ці факти були предметом судового розгляду. Якщо ж омбудсмен виявить факт поганого управління, він звертається до відповідного інституту з пропозицією розглянути питання про порушення прав і свобод протягом 3-х місяців і поінформувати його про прийняті заходи по усуненню цих порушень. Коли ж вжиті заходи омбудсмена не задовольняють, він оприлюднює даний факт в своїй щорічній доповіді Європарламенту.

Звичайно, що інститут омбудсмена Європейської спільноти знаходиться тільки в стадії свого становлення, однак вважаємо, що його введення сприятиме посиленню охорони і захисту прав і свобод громадян Європейського Союзу, а також фізичних і юридичних осіб, діяльність яких належним чином зареєстрована державами-учасниками Європейського Союзу і він зуміє належним чином реалізувати свою правозахисну функцію.