Підприємнецтво та менеджмент

2.1.1. Матеріальні ресурси

До матеріальних ресурсів належать основні фонди (засоби праці) та оборотні фонди (предмети праці).

Основні фонди (засоби) – це матеріально-речові цінності, що використовуються (у виробництві або невиробничій сфері) як засоби праці протягом тривалого часу, зберігаючи свою натуральну форму і властивості, і частинами переносять свою вартість на вартість готової продукції, робіт, послуг у вигляді амортизаційних відрахувань.

Належність тих чи інших цінностей до основних засобів регулюється законодавством. Основні засоби підприємств є необоротними матеріальними активами. До них належать:

•земельні ділянки;

•капітальні витрати на поліпшення земель;

•будівлі;

•споруди;

•машини та обладнання;

•транспортні засоби;

•інструменти, прилади та інвентар;

•робоча і продуктивна худоба;

•багаторічні насадження;

•бібліотечні фонди;

•тимчасові (нетитульні) споруди;

•природні ресурси;

•інвентарна тара.

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар).

До пасивної частини основних фондів належать усі інші види основних фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, наданні послуг, виконанні робіт, але необхідні для ведення виробничого процесу (будинки, споруди, тощо).

В економічній літературі радянських часів капітал розглядався як атрибут капіталістичного способу виробництва, як засіб експлуатації пролетаріату. Тому слово “капітал” було замінено на “фонди”. Тепер ці слова переважно вживаються в одному контексті під час розгляду загальнотеоретичних питань. У норма- тивно-правових документах (законах України, указах Президента, постановах Кабінету Міністрів тощо) вживається термін “засоби”, а в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (П(С)БО) – термін “активи”.

61

Відшкодування фізичного зношення основних засобів здійснюється за допомогою амортизації.

Амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (П(С)БО 7). Розрізняють первісну, переоцінену і залишкову вартість основних засобів.

Первісна вартість основних засобів – це сукупність витрат, пов’язаних з придбанням або спорудженням об’єктів основних засобів.

Залишкова вартість основних засобів – це їх первісна (або переоцінена)

вартість, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готову продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань. Залишкову вартість називають балансовою вартістю основних засобів.

Знос основних засобів – сума амортизаційних відрахувань за весь період експлуатації об’єкта основних засобів.

Оборотні засоби підприємства – це сукупність оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні фонди є складовою матеріальних ресурсів підприємства, а фонди обігу – складовою фінансових ресурсів підприємства.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну (рис. 6).

СТАДІЇ КРУГООБІГУ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ

Кругообіг оборотних коштів та фондів підприємства

Рис. 6. Стадії та форми кругообігу оборотного капіталу

Оборотні фонди – це частина засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, переносять свою вартість на вартість готової продукції і змінюють свою натуральну форму. Це матеріали, сировина, конструкції, деталі,

62

агрегати тощо. До оборотних фондів належать виробничі запаси, оборотні фонди у незавершеному виробництві та витратимайбутніхперіодів.

До виробничих запасів належать: основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва і саме з них виготовляється продукція; допоміжні матеріали, конструкції, деталі, які, на відміну від основних, не пов’язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничогопроцесу; малоцінні інвентар таінструменти, щошвидко зношуються.

Оборотні фонди у незавершеному виробництві – це предмети праці, обробку (переробку) яких не закінчило підприємство.

До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науководослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендна плата тощо, які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.

Фонди обігу – це частина оборотних засобів у вигляді товарно-мате- ріальних цінностей та грошових коштів підприємства, які функціонують у сфері обігу, забезпечуючи безперервність процесу виробництва. До фондів обігу належать: грошові кошти в розрахункових документах, кошти на рахунку в банку, кошти в касі підприємства.

Рис. 7. Класифікація оборотних коштів за ознакою їхньої участі у кругообігу коштів

63

Оборотні засоби перебувають у постійному кругообігу (безперервному процесі обігу коштів з переходом з товарної у грошову форму).

Класичну формулу кругообігу оборотних засобів визначив К. Маркс:

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і закінчується поверненням цього капіталу в грошовій формі, називається виробничим (операційним) циклом. Основні фонди та оборотні фонди підприємства разом становлять виробничі фонди.

2.1.2. Трудові ресурси

Трудові ресурси (людські ресурси, ресурси праці, персонал) приводять у рух матеріально-речові елементи виробництва, створюючи продукт, вартість та додатковий продукт у формі прибутку.

З погляду функцій, які виконують виробничі кадри, вони поділяються на робітників, службовців, спеціалістів та управлінський персонал.

До категорії “робітники” належать працівники, які самостійно займаються виготовленням продукції, мають середню і середню спеціальну освіту. На виробництві робітники поділяються на основних виробничих (безпосередньо беруть участь у виробництві основної продукції) та допоміжних (обслуговують основне виробництво).

Категорія “службовці” охоплює працівників, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування. До них належать переважно особи із середньою та середньою спеціальною освітою (касири, секретарі тощо).

Категорія “спеціаліст” об’єднує працівників, які виконують інженернотехнічні та економічні роботи. Це працівники з вищою освітою (інженери, технологи, економісти тощо).

До категорії “керівників” належать особи, які обіймають керівні посади, мають вищу освіту (директори, їхні заступники, начальники відділів, голови правління, менеджери тощо).

Заробітна плата персоналу як елемент ринку є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що входить до собівартості продукції (робіт, послуг).

64

2.1.3. Фінансові ресурси

В економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів. Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі, але є значно вужчим поняттям, ніж поняття “грошові засоби”. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони акумулюються у відповідних фондах, які мають певний порядок утворення і використання. На рівні підприємства фінансові ресурси – це частина грошових надходжень і доходи, що призначені для виконання фінансових зобов’язань і здійснення витрат на забезпечення розширеного відтворення. Джерелами створення фінансових ресурсів є внески засновників, прибуток, амортизаційні відрахування, цільове надходження, кредити всіх форм, кредиторська заборгованість.

2.2. Поняття витрат

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

Під час обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які входять до неї.

Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох його власних джерел:

•собівартості (валових витрат);

•прибутку.

Тому питання про склад витрат, які входять до собівартості, є питанням про їхнє розмежування між зазначеними джерелами відшкодування.

Через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва – предметів праці, засобів праці, витрат на заробітну плату працівникам.

З метою оподаткування діяльності підприємства Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” поділяє витрати підприємств на ті, що належать до валових і ті, що не належать до валових. Джерелом фінансування витрат, що належать до валових, є собівартість продукції (робіт, послуг); джерелом фінансування витрат, що неналежатьдо валових, єприбутокпідприємства.

Валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будьяких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купує (виготовляє) таке підприємство для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

65

9. Суми добродійних пожертвувань:

10.Витрати на утримання й експлуатацію об’єктів інфраструктури (житлового фонду, дитячих дошкільних закладів, об’єктів охорони здоров’я).

11.Витрати на придбання іноземної валюти.

12.Курсові різниці, що виникають при перерахунку іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті.

13.Комісійна винагорода банку за купівлю валюти.

14.Витрати на організацію і проведення прийомів, презентацій, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатне роздавання зразків товарів або безоплатне надання послуг у рекламних цілях на суму, не більшу, ніж 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній квартал.

15.Витрати, пов’язані з виплатою відсотків за борговими зобов’язаннями, виплатою відсотків за відсотковими цінними паперами.

Амортизаційні відрахування до складу валових витрат не включаються

До валових витрат підприємства не належать:

1.Витрати на придбання і будівництво основних засобів.

2.Витрати на поточний, капітальний ремонт основних засобів, їхню ре-

конструкцію, технічне переозброєння у розмірах, що перевищують 10 % їх балансової вартості на початок року.

3.Витрати на сплату податку на прибуток підприємства і ПДВ.

4.Витрати на утримання органів управління, яким підпорядковані підпри- ємства-платники податку на прибуток.

5.Збитки внаслідок реалізаціїтоварів(робіт, послуг) зазниженими цінами.

6.Витрати на сплату штрафів, пені, неустойки за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

7.Витрати на організацію і проведення прийомів, презентацій, придбання

ірозповсюдження подарунків, включаючи безоплатне роздавання зразків товарів або безоплатне надання послуг у рекламних цілях на суму, більшу, ніж 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній квартал.

67

8.Витрати на прямі інвестиції у вигляді внесення коштів або майна для придбання корпоративних прав (цінних паперів, емітованих іншою особою).

9.Виплата емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

10.Суми добродійних пожертвувань:

11.Суми матеріальної допомоги працівникам.

12.Витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності. Датою здійснення витрат є дата списання коштів з банківського рахунка

підприємства на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку – день виплати грошей з каси.

2.3. Групування і класифікація витрат підприємства

1. Економічна класифікація витрат підприємства, або класифікація за економічними елементами (економічний елемент – сукупність економічно однорідних витрат):

•матеріальні;

•на оплату праці;

•відрахування на соціальні заходи (відрахування до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду);

•амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

•інші витрати.

Нематеріальні активи – це права інтелектуальної власності та інші об’єкти права власності та користування.

2. Бухгалтерська класифікація витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 (П(С)БО 16) “Витрати” залежно від виду діяльності на підприємстві (операційна, фінансова, звичайна, надзвичайна).

68

69

Звичайна діяльність – це операційна діяльність, фінансова діяльність та інша звичайна діяльність. Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, операції, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції. Фінансова діяльність – діяльність, яка приводить до зміни розміру і складу власного та позиченого капіталу (продаж оборотних і необоротних активів; придбання акцій інших підприємств тощо).

70