АУДИТ ЛЕКЦІЇ

- неправильне визначення фінансового результату від реалізації виробничих запасів та

визначення податкових зобов’язань по цих операціях.

Тема 10. Методика аудиту власного капіталу та кредиторської

заборгованості

10.1. Методика аудиту власного капіталу.

Метою аудиту операцій з власним капіталом є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання власного капіталу,

повноти й своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення стану власного капіталу у звітності підприємства.

Аудит операцій з власним капіталом доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до капіталу підприємства, за участю аудитора.

Об'єктами інвентаризації також є: зобов'язання підприємства перед власниками,

учасниками, пайовиками, акціонерами тощо. Інвентаризація власного капіталу полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником.

Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки,

ретельно вивчається обгрунтованість сум, що обліковуються на рахунках обліку статутного капіталу, встановлюються терміни виникнення зобов'язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.

При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання

(несправні, неякісні), і нематеріальні активи, що не мають практичної цінності.

При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з власним капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників),

структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Аудитор повинен враховувати те, що складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до зміни структури власного капіталу.

В ході перевірки аудитору необхідно перевірити засновницькі документи щодо формування статутного капіталу в наступному порядку: перевірка наявності і форми установчих документів та встановлення відповідності їх змісту вимогам законодавчих і нормативних актів; вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу; перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб'єкта його засновниками; встановлення законності видів діяльності; визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству; перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу; встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу; визначення обгрунтованості змін величини статутного капіталу.

Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб'єкта.

Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації,

потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.

Аудитору необхідно вивчити законність змін у складі засновників підприємства, вивчивши порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, – видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.

Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик з подальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і його ліквідацією.

Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування.

При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу слід обов'язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.

За деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби інтелектуальну власність тощо).

При перевірці дотримання строків оплати статутного капіталу, перевіряють фактичне надходження внесків засновників на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку 46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.

Обов’язково перевіряється обгрунтованість змін величини статутного капіталу. Аудитору слід встановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасність записів в бухгалтерському обліку. Слід також враховувати, що зміни можуть проводитись в добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталу здійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залучення капіталу або інших активів.

Під час перевірки виявляються джерела збільшення статутного капіталу.

Якщо товариство в звітному періоді зменшило статутний капітал. необхідно вияснити причину прийняття такого рішення. В будь-якому випадку слід перевірити наявність фактів, які вимагають згідно з Законом України "Про господарські товариства" зменшення статутного, капіталу. При цьому необхідно пам'ятати, що загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про зменшення статутного капіталу, якщо його величина менша від встановленої законодавством.

Здійснюючи перевірку, аудитору слід перевірити тотожність величини капіталу, що відображена господарюючим суб'єктом в формі звітності № 1 "Баланс" по статті "Статутний капітал" (рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в Статуті. Така відповідність є контрольною, а її необхідність випливає з діючого порядку обліку. Відповідно до даного порядку після державної реєстрації статутний капітал в сумі, зафіксованій в статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції з рахунком 46.

Слід також перевірити дотримання інших тотожностей. Так, повинна бути забезпечена узгодженість показників в наданих формах звітності. Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображається в Балансі, повинен відповідати сумі по статті "Статутний капітал" Звіту про власний капітал.

Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками повинні співпадати з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.

Також необхідно перевірити правильність створення додаткового капіталу на підприємстві: а) шляхом приросту вартості майна при переоцінці; б) шляхом безоплатного отримання майна; в) шляхом додаткової емісії акцій або підвищення їх номінальної вартості за рахунок різниці між продажною і номінальною вартістю акцій при реалізації у випадках, якщо продажна перевищує номінальну.

При перевірці безоплатного надходження основних засобів та нематеріальних активів слід перевірити документи з надходження активів, щоб впевнитися в дійсному безоплатному надходженні. При необхідності також

можна отримати роз'яснення підприємства, чому нематеріальні активи, які надійшли, були відображені саме як нематеріальні активи та оцінити, чи є ці пояснення виправданими, а також вияснити, чи проводилася оцінка активів, які надійшли, експертами.

При аудиті резервного капіталу необхідно приділити увагу тому, з яких джерел формується цей капітал, якою є його величина згідно з установчими документами, чи відповідає величина резервного капіталу законодавчо встановленим нормам.

При проведенні перевірки нерозділеного прибутку (непокритого збитку)

значну увагу слід приділити вивченню правильності їх формування та їх відповідного відображення на рахунках.

Встановлення правомірності та правильності використання прибутку аудитор повинен почати з перевірки правильності відображення в бухгалтерському балансі по рядку "Прибуток нерозподілений" залишку прибутку,

що залишився в розпорядженні підприємства по результатах фінансово-

господарської діяльності за минулий звітний період та прийнятих рішень з його використання. Аудитору слід впевнитись, що в річному бухгалтерському балансі відповідні дані показані з врахуванням підсумків діяльності за звітний рік відповідно до прийнятих рішень про покриття збитків за звітний рік, виплату дивідендів про створення та поповнення резервного капіталу.

Аудит рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" включає в себе не тільки перевірку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) звітного року і минулих років, але також і вивчення фондів накопичення, соціальної сфери,

споживання. Це означає перевірку: динаміки нерозподіленого прибутку за роками; правильність перенесення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) зі звітних даних минулого року; обгрунтованості перенесення непокритого збитку і можливість його покриття в минулому році за рахунок коштів резервного капіталу; законності створення фондів спеціального призначення відповідно до установчих документів або рішення засновників і прийнятої облікової політики; правильності зменшення фондів накопичення (на

виробничий розвиток, при списанні витрат, що не включаються до первісної вартості основних засобів, при використанні коштів на погашення збитків звітного періоду і на виплату доходів засновникам); обгрунтованості витрачання фонду споживання.

10.2. Методика аудиту зобов’язань.

Мета аудиту операцій із зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних щодо наявності зобов'язань перед кредиторами,

реальності наявних зобов'язань, законності і доцільності проведених розрахунків,

повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов'язань і його відповідності прийнятій на підприємстві обліковій політиці, національним положенням (стандартам)

бухгалтерського обліку, достовірності відображення стану зобов'язань у звітності господарюючого суб'єкта.

Аудиторську перевірку операцій із довгостроковими і поточними зобов'язаннями доцільно розпочинати з інвентаризації, за погодженням із замовником. Метою проведення інвентаризації довгострокових і поточних зобов'язань є встановлення правильності розрахунків з кредиторами,

обгрунтованості сум кредиторської заборгованості, виявлення реальності заборгованості перед персоналом підприємства з оплати праці та за іншими операціями.

Інвентаризація розрахунків з бюджетом, постачальниками і підрядниками та інших зобов'язань полягає у виявленні по відповідних документах залишків заборгованості та ретельній перевірці обгрунтованості сум, що обліковуються на цих рахунках.

В ході проведення інвентаризації кредиторської заборгованості аудитор перевіряє терміни виникнення зобов'язань по рахунках кредиторів, їх суми і осіб,

винних в пропущенні строків їх погашення.

Якщо в ході інвентаризації виявлено суми кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув, аудитор може запропонувати списати з балансу ці суми у встановленому порядку.

При інвентаризації розрахункових взаємовідносин з постачальниками і підрядниками слід перевірити правильність і повноту оприбуткування майна, що надійшло, випадки переплат і недоплат, помилково занесені суми за неотримане майно або отримане від інших підприємств.

В ході проведення інвентаризації по розрахунках з оплати праці перевіряється реальність заборгованості по розрахункових відомостях підсумки яких порівнюються з Головною книгою. Окрім цього повинні бути виявлені суми,

що своєчасно не вимагались і підлягали перерахуванню на рахунок депонентів, а

також суми і причини виникнення переплат (дебіторської заборгованості).

В ході документальної перевірки розрахункових і кредитних операцій аудитору, насамперед, слід ознайомитися з переліком юридичних і фізичних осіб,

з якими підприємство, що перевіряється, веде розрахунки; вивчити динаміку кредиторської заборгованості та встановити, чи відповідають дані, отримані за розрахунками, даним бухгалтерського обліку. Це дає змогу з'ясувати якість внутрішнього контролю за розрахунками з боку бухгалтерії, виявити випадки викривлень звітних даних за розрахунками.

Документальну перевірку розрахункових і кредитних операцій доцільна проводити у такій послідовності:

1.За даними аналітичного обліку виявляють суми кредиторської заборгованості. Для цього аудитор за погодженням із замовником може запросити

укредиторів підтвердження про належні їм суми.

2.Звіряють залишок заборгованості, яка обліковується на балансі на початок періоду перевірки з кожного виду розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розрахунків з постачальниками і підрядниками.

3.Перевіряють записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які послужили підставою для цих записів. Таку перевірку потрібно проводити за кожним рахунком і місяцем послідовно, тобто кожний запис

аналітичного рахунку кожної суми того чи іншого виду розрахунків потрібно звірити з документами, а також із записами в Головній книзі з відповідними кореспондуючими рахунками.

4.Перевіряють законність проведених операцій щодо кожної суми заборгованості.

5.Перевіряють обгрунтованість отриманих від кредиторів претензій.

При аудиті записів по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" потрібно перевірити: наявність і правильність оформлення договорів; причини виникнення заборгованості, дату її погашення; випадки невимагання кредитором заборгованості і правильності її списання; оформлення рахунків-фактур (виділення окремим рядком сплаченого ПДВ); наявність на складі невідфактурованих поставок, оплата за якими не зазначена, або сум за матеріали і товари, фактично оплачені та отримані, але такі, що вважаються в

дорозі; облік бартерних операцій; оформлення журналу обліку отриманих від постачальників рахунків-фактур і Книги придбання; оформлення документів при обліку імпортних операцій (контракт: предмет, кількість товару, ціна товару,

місце виконання контракту, умова платежу, якість товару, гарантії, упакування,

маркірування товарів тощо); відповідність цін в документах і в договорах постачання; списання витрат на собівартість продукції; віднесення штрафних санкцій за порушення умов договорів постачання (терміни, якість вантажу,

неправильне оформлення документів, недостачі тощо); наявність проектно-

кошторисної документації, джерела фінансування тощо при розрахунках з підрядниками.

На початку перевірки розрахунків за податками і платежами аудитору необхідно з'ясувати, за якими платежами й податками підприємство веде розрахунки з бюджетом. Правильність застосування ставок податків, зборів та платежів, правильність розрахунків сум податків встановлюється шляхом перерахунку сум, порівняння з нормативними матеріалами, вивчення характеру господарської діяльності підприємства. Перевірка правильності, повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків, зборів, платежів до бюджету може

встановлюватися шляхом перевірки платіжних документів, податкових декларацій тощо. Важливим також є встановлення правильності складання та своєчасності пред'явлення до податкової інспекції звітності по видах податків,

зборів, платежів.

По рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" аудитору слід встановити: правильність визначення бази оподаткування; порядок арифметичних підрахунків при нарахуванні податків і обгрунтованість ставок і пільг;

своєчасність платежів до бюджету. У випадку несвоєчасної сплати – можливість використання положень про "податкову амністію"; обгрунтованість нарахування штрафів з боку податкової інспекції та пред'явлення підприємству фінансових санкцій.

Перед проведенням аудиту розрахунків із соціального страхування,

передусім необхідно встановити, чи зареєстроване підприємство як платник страхових внесків за місцем свого знаходження. При проведенні аудиту окрему увагу слід звернути на правильність визначення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, відповідність встановленого працівнику безпосереднього стажу роботи. Також необхідно порівняти кількість оплачених днів і сум виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському обліку підприємства та розрахункових відомостях, кількість оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним табелів обліку використання робочого часу.

Перевіркою необхідно встановити своєчасність сплати нарахованих внесків до відповідних фондів, так як за несвоєчасну сплату внесків стягується пеня.

При перевірці правильності складання кореспонденції по рахунку 65

"Розрахунки за страхуванням" аудитору слід звернути увагу на: правильність визначення бази для нарахування страхових внесків або створення страхового резерву; правильність використання норм відрахувань, встановлених законодавством; своєчасність нарахування, перерахування та правильність використання страхового відшкодування або страхового резерву при настанні