АУДИТ ЛЕКЦІЇ

Наступним етапом є перевірка відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку основних засобів на певні дати, яка передбачає співставлення їх сумарної вартості згідно інвентарних карток по кожній групі чи виду з підсумками карток обліку руху основних засобів по видах та групах, які в свою чергу у загальній сумі співставляють із залишками на рахунку № 10. Якщо виявлено розбіжності між цими даними, то це означає, що облік основних засобів ведеться з порушеннями. Наслідком цього може бути недонарахування або надлишкове нарахування амортизації, що призводить до неправильного визначення суми податку на прибуток.

Аудитор повинен також вивчити порядок відображення в обліку результатів переоцінки, оскільки він є різним для об’єктів, які переоцінюються вперше і повторно. Неправильне їх відображення в системі бухгалтерських рахунків може привести до невірного визначення вартості для нарахування амортизації.

На цьому етапі також звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними журналу № 4 “Обліку необоротних активів”, відомості № 4.1 “Аналітичного обліку капітальних інвестицій”, Головної книги та фінансової звітності підприємства.

Важливим етапом аудиту по цьому напрямку виступає перевірка правильності віднесення окремих об’єктів до складу основних засобів. Аудитор звертає увагу на дотримання умов визнання об’єктів активами підприємства: принесення в майбутньому економічної вигоди від використання об’єкта та чи його вартість може бути достовірно визначена. Під час перевірки вартість об’єктів, що підлягають обліку у складі основних засобів порівнюється з передбаченою вартістю в наказі про облікову політику, а також уточнюється чи не обліковуються на рахунках обліку основних засобів активи, облік яких повинен здійснюватись у складі інших необоротних матеріальних активів або малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Далі проводиться перевірка своєчасності здійснення, повноти і правильності відображення результатів інвентаризації основних засобів в обліку. Вона передбачає вивчення результатів та якості обов’язкових щорічних інвентаризацій основних засобів. При цьому з’ясовуються наступні питання:

- дотримання на підприємстві, встановлених чинними нормативними

актами, термінів інвентаризації;

-проведення інвентаризації об’єктів, що знаходяться за межами підприємства;

-наявність випадків розукомплектування, крадіжки основних засобів, чи виявлені вині особи;

-чи є на підприємстві основні засоби, що в результаті порушення правил зберігання або використання стали непридатними для подальшої експлуатації. Одночасно перевіряються заходи, які здійснено для виправлення несприятливої по даному питанню ситуації;

-наявність на підприємстві непотрібних основних засобів або таких, що не використовуються і які заходи прийнято для початку їх використання або реалізації.

Перевірка правильності оприбуткування основних засобів вимагає від аудитора вивчення таких питань: способи надходження основних засобів на підприємство та оформлення відповідної документації в залежності від них;

існування на підприємстві комісії з приймання об’єктів основних засобів; правильність визначення первісної вартості в актах приймання-передачі (з

врахуванням вимог П(С)БО №7 “Основні засоби”); призначення матеріально відповідальних осіб за збереження об’єктів основних засобів та чи укладено з

ними договори про матеріальну відповідальність.

Насамперед, аудитор звертає увагу на спосіб надходження основних

засобів на підприємство, адже саме від нього залежить вартість, за якою об’єкти зараховуються на баланс підприємства. Так, для оприбуткування основних засобів безоплатно одержаних, внесених до статутного капіталу учасниками, одержаних внаслідок обміну на подібний чи неподібний актив використовуватиметься їх справедлива вартість. При придбані або створені необоротних активів буде

стану придатного для використання.

Особливу увагу звертають при перевірці порядку формування первісної

вартості окремих об’єктів основних засобів у випадках коли в документах, що

виходячи з фактичних витрат на їх придбання.

На цьому етапі перевіряють також правильність і повноту оформлення акту

приймання-передачі основних засобів, а також правильність відображення їх

оприбуткування на рахунках бухгалтерського обліку в залежності від способу

надходження. Одночасно звіряються первині документи з придбання основних

засобів (накладні, податкові накладні тощо) з рахунками-фактурами постачальників, які в свою чергу порівнюються з виписками банку.

Правильність відображення надходження основних засобів в результаті капіталовкладень визначається шляхом співставлення оприбуткованих об’єктів з

переліком передбаченим у титульних списках підприємства, а також з актами

приймання-передачі, накладними, податковими накладними і розрахунково-

платіжними документами.

При перевірці операцій з отримання основних засобів в обмін на подібний актив потрібно звернути увагу чи дорівнює різниця між вартістю об’єкту по

відповідному субрахунку рахунку №10 і сумою зносу по об’єкту сумі в

накладній і договорі. А при перевірці операцій з отримання основних засобів в обмін на неподібний актив потрібно звернути увагу чи дорівнює сума вартості неподібного активу, відображеної в накладній на списання, плюс грошові кошти

безоплатну передачу основних засобів.

Своєчасність і повноту оприбуткування також можна перевірити шляхом

співставлення дати оприбуткування згідно аналітичного обліку по рахунку №10

з датою вказаною у первинних документах (акт прийому-передачі, акт введення в експлуатацію). Необхідно пам’ятати, що несвоєчасне оприбуткування тягне за собою неправильне нарахування амортизації, і отже неправильне визначення

собівартості продукції, а в подальшому податку на прибуток.

На цьому етапі перевіряється наскільки юридично правильно оформлено

відповідальність осіб за збереження основних засобів, наявність книг (списків) основних засобів у структурних підрозділах, де вони експлуатуються. Для цього

дані інвентарних списків основних засобів співставляють з рахунком №10. Якщо

між даними рахунку №10 та сумою підсумків інвентарних списків не буде

встановлено розбіжностей, то це означає, що всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними особами.

проводилась переоцінка об’єктів основних засобів на дату балансу, шляхом пошуку відображення результатів переоцінки у відповідних підтверджуючих

документах (акті переоцінки, довідці або розрахунку бухгалтерії,

експертному висновку, а також інвентарній картці обліку основних засобів).

аналітичного обліку по рахунку №10, змін по цьому рахунку і рахунку №13

в кореспонденції із рахунками класів 7 і 9. При цьому перевіряються всі об’єкти груп основних засобів, вартість та знос яких також мають бути відкориговані в результаті переоцінки.

Крім цього, аудитор перевіряє нарахування амортизації з врахуванням руху

об’єктів основних засобі та чи враховано строк корисного використання та ліквідаційну вартість основних засобів, які затверджені в наказі про облікову політику підприємства, при розрахунку амортизації; чи не продовжується нарахування амортизації по об’єктах, повністю з амортизованих, а також правильність віднесення суми амортизації до складу відповідних витрат.

Перевірку нарахування амортизації проводять за даними журналів 4

“Обліку необоротних активів та фінансових інвестицій” і 5 “Обліку витрат” та

відповідних таблиць, де були здійснені нарахування амортизації та зносу в

розрізі основних засобів, що поступили, вибули і знаходяться в експлуатації. Такі

перевірки, як правило, здійснюються вибірково. Якщо виявляють відхилення або помилки, то з’ясовують їх вплив на собівартість продукції.

Перевіркою встановлюється чи було призупинено нарахування амортизації на період перебування об’єктів на реконструкції, модернізації, добудові,

дообладнанні та консервації. Особливу увагу слід звернути на періодичність

достовірність розрахунку балансової вартості класифікаційних груп основних

засобів, відображення в обліку зміну балансової вартості груп основних засобів у зв’язку з їх індексацією, а також чи враховано при оподаткуванні амортизацію невиробничих об’єктів.

Перевірку правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних

ремонту, терміни його проведення тощо. У випадках, коли будуть виявлені факти включення об’єктів в ремонт поверх плану, аудитор повинен перевірити, чи

дійсно вони ремонтуються чи ремонтувались. Трапляються випадки, коли додаткові об’єкти включають до складу відремонтованих лише для завищення вартості ремонту. Слід також перевірити вартість ремонту по всіх об’єктах та відповідність затрат встановленим нормам.

Якщо ремонт виконувався господарським способом, то слід перевірити правильність формування затрат на виконані роботи. При цьому обов’язково перевіряють чи оприбутковані матеріали і запасні частини, отримані від розборки деяких об’єктів, які придатні для подальшого користування. Одночасно перевіряють суму матеріальних витрат на ремонт, яка має бути зменшена на суму вартості таких матеріалів і запасних частин.

Аудитору необхідно з’ясувати чи включено витрати з поліпшення об’єкту , що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, до первісної вартості об’єкта основних засобів (реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, модифікація тощо). Сукупна вартість проведених ремонтів з метою поліпшення, за актами виконаних робіт, кошторисом повинна дорівнювати сумі, відображеній по рахунку №15 і по рахунках зобов’язань. Інші витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством до складу витрат. В якості джерела інформації використовують дані журналу №4 та відомості 4.1., додані до нього первині документи, а також плани і кошториси. Важливо також приділити увагу податковому аспекту віднесення витрат по ремонту основних засобів.

Важливою також є перевірка правильності ведення обліку орендованих об’єктів основних засобів. На цьому етапі необхідно встановити наявність угод на оренду, правильність та обгрунтованість ставок орендної плати, порядок ремонту і повернення основних засобів орендодавцю. Аудитор також з’ясовує своєчасність та рівень повноти орендної плати, яка вноситься, чи не віддані в оренду основні засоби, які необхідні підприємству та чи сума амортизації за переданими в оренду основні засоби не перевищує орендну плату. В ході перевірки теж отримуються дані про основні засоби отримані в оренду, вивчаються умови орендних угод; з’ясовуються питання чи відповідає облік

орендованих об’єктів цим угодам (операційна чи фінансова оренда);

перевіряється правильність віднесення орендної плати на доходи або витрати у орендодавця чи орендаря .

Наступним етапом аудиту основних засобів є перевірка правильності обліку лізингових операцій. Вона дозволяє встановити правильність укладання договору лізингу та обґрунтованість його умов. Аудитор аналізує склад майна переданого за договором на предмет доцільності такої передачі, перевіряє правильність визначення вартості цього майна і розміру лізингового платежу.

Також перевіряється дотримання строків повернення або переходу права власності на об’єкт лізингу. Особливу увагу слід звертати на наявність актів звіряння взаємних розрахунків лізингоодержувача і лізингодавця.

В кінці перевіряється законність, доцільність і правильність оформлення вибуття основних засобів, яка проводиться суцільним способом. Аудитор вивчає операції з вибуття основних засобів в результаті ліквідації, безкоштовної передачі, реалізації на сторону або внеску до статутних капіталів інших підприємств. Списання основних засобів перевіряється за актами ліквідації. При цьому аудитор з’ясовує реальність висновків ліквідаційної комісії, перевіряє акти огляду об’єктів комісією та дозвіл керівника підприємства на ліквідацію.

Аудитор звертає увагу на правильність відображення в обліку операцій по ліквідації, достовірність визначення фінансових результатів від ліквідації і повноту оприбуткування отриманих від ліквідації матеріальних цінностей.

Звіряється строк корисної експлуатації і величина ліквідаційної вартості, які вказані в наказі про облікову політику.

Перевіряється правомірність і обгрунтованість встановлення справедливої ціни основних засобів реалізованих на сторону. Особливу увагу слід звернути на нарахування ПДВ при їх продажу та відображенні доходів і витрат, що виникли при такій операції . Якщо була безоплатна передача основних засобів, треба пересвідчитися в обгрунтованості та економічній доцільності такої передачі.

Практика проведення аудиту основних засобів встановила такі типові порушення і

помилки:

- неправильне формування первісної вартості основних засобів при різних способах їх надходження на підприємство. Зокрема включення відсотків за

кредит за який було придбано основні засоби до складу їх первісної вартості або

неврахування різниці між справедливою і залишковою вартістю переданого об’єкта до складу витрат (доходів) звітного періоду при обмінні основних засобів

на подібний актив;

- неправильне віднесення витрат для підтримання основних засобів у робочому стані на збільшення його первісної вартості, а витрат на модернізацію

коректування залишкової вартості і суми зносу при здійсненні переоцінки та відображення в обліку цих змін в залежності від черговості переоцінок;

-неправильне нарахування амортизації. Зокрема проведення нарахування амортизації основних засобів під час знаходження їх на реконструкції, модернізації, консервації; коли об’єкт повністю замортизований і недооцінений; початок і кінець нарахування амортизації здійснений не згідно з П(С)БО №7 “Основні засоби”;

-неправильне відображення вибуття основних засобів в бухгалтерському обліку; невірне обчислення та відображення в бухгалтерському обліку сум собівартості і доходів від реалізації основних засобів, сум ПДВ пов’язаних з цією операцією; неправильне відображення безоплатної передачі чи обміну основних засобів в обліку;

-неоприбуткування матеріальних ресурсів, що залишились після ліквідації основних засобів;

-відсутність аналітичного обліку основних засобів, недостовірне визначення терміну корисної експлуатації і ліквідаційної вартості основних засобів.

Тема 9. Методика аудиту оборотних активів

9.1. Методика аудиту грошових коштів.

Метою аудиту касових операцій є встановлення законності і достовірності цих операцій та правильності їх відображення в обліку.

Завдання аудиту касових операцій:

-ознайомлення з умовами збереження готівки, цінних паперів та інших грошових документів у касі;

-вивчення фактичного порядку документального оформлення операцій по надходженню та витрачанню грошових коштів, веденню касової книги, обліку касових операцій;

-перевірка дотримання касової дисципліни.

Джерелами інформації для аудиту грошових коштів в касі є:

Первинні документи з обліку грошових коштів: прибутковий касовий ордер; видатковий касовий ордер; грошовий чек; заявка на внесення готівки; супровідна відомість до сумки з грошовою виручкою; платіжна відомість; розрахунково-платіжна відомість.

Регістри аналітичного обліку касових операцій: журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; Касова книга; книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей.

Регістри синтетичного обліку касових операцій: журнал №1 “Обліку грошових коштів та грошових документів”, відомість № 1.1. “Обліку за дебетом рахунку 30 “Каса”, головна книга.

Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

Фінансова звітність (форми № 1, 3, 5)

Починаючи аудит касових операцій, аудитор проводить перш за все

перевірку фактичної наявності і перерахунок усіх грошових коштів та цінностей,

які знаходяться у касі за допомогою процедури інвентаризації.

Аудитор також перевіряє дотримання вимог Правління НБУ щодо

обладнання приміщень для зберігання і видачі готівки, чи укладений договір про повну матеріальну відповідальність касира, чи виконуються на підприємстві

вимоги щодо процесу оформлення надходження і вибуття готівки на

підприємстві. За результатами інвентаризації аудитор складає інвентаризаційний

опис, результати якого порівнює із даними в Касовій книзі і Звіті касира на день її проходження. Розходження свідчитиме або про недостачу готівки , коли за

даними інвентаризації в касі виявиться менша сума ніж в останньому звіті касира або про неповне оприбуткування готівки коли ситуація буде навпаки.

Далі аудитор перевіряє правильність заповнення первинних касових

документів та ведення касової книги. На цьому етапі здійснюють перевірку

правильності заповнення прибуткових і видаткових касових ордерів за формою і

суттю. Зокрема перевіряється чи заповненні всі обов’язкові реквізити

(найменування, номери документів, дати складання, зміст господарської операції,

особисті підписи посадових осіб відповідальних за здійснення господарської

операції), чи немає виправлень, закреслень підчищань тощо. Якщо у аудитора

виникає сумнів стосовно певного касового документа, то він по інших

документах, які відображають ту ж операцію звіряє необхідні дані. Перевіряється

також чи не використовуються одні й ті ж підтверджуючі документи до одного

видаткового касового ордера. В разі потреби аудитор може перевірити реальність події, яку підтверджено тим чи іншим касовим ордером. Перевіряється також

правильність оформлення платіжних відомостей, наявності в них підписів

отримувачів грошових коштів, наявності правильно оформленого доручення і

відповідної помітки на відомостях, якщо грошові кошти отримувала третя особа.

Перевіряється також наявність на касових і підтверджуючих до них документах штампів, що засвідчують їх погашення, тобто реальне витрачання чи отримання грошових коштів. Аудитор здійснює перевірку на наявність усіх необхідних підписів ( керівника, головного бухгалтера, касира, одержувача) відповідно до