2.2. Методи діяльності місцевих державних адміністрацій

Система методів діяльності місцевих органів виконавчої влади є аналогічною тій, що притаманна Кабінету Міністрів України. Провідне місце в цій системі належить методам планування, координації, контролю за виконанням рішень, роботи з кадрами, а також інформаційному забезпеченню діяльності.

Планування. Робота місцевої державної адміністрації здійснюється за перспективними (річними), поточними (квартальними), а в разі потреби – оперативними (місячними, тижневими) планами, що затверджуються головою місцевої державної адміністрації. Відповідно до цих планів проводяться засідання колегії та наради у місцевій державній адміністрації. Крім загальних планів роботи, місцеві держадміністрації розробляють і затверджують річні плани кадрової роботи та щоквартальні плани здійснення контролю [83, c. 90].

Робота управлінь, відділів та інших структурних підрозділів адміністрації проводиться за квартальними і місячними планами, що затверджуються заступниками голови (відповідно до розподілу обов’язків). Місячні плани управлінь, відділів та інших структурних підрозділів розробляються з урахуванням особистих планів роботи їх працівників.

Робота апарату місцевої державної адміністрації проводиться за квартальними і місячними планами, що затверджуються керівником апарату місцевої державної адміністрації [83, c. 91].

Формування планів роботи місцевої державної адміністрації здійснюється керівником апарату місцевої державної адміністрації за пропозиціями управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, погоджених із заступниками голови місцевої державної адміністрації (відповідно до розподілу обов’язків). Плани всіх структурних підрозділів мають бути узгодженими між собою і з загальним планом роботи місцевої державної адміністрації.

Плани роботи місцевої державної адміністрації повинні передбачати заходи, спрямовані на реалізацію державної регіональної політики, виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, здійснення інших наданих державою, а також делегованих відповідною радою повноважень [83, c. 93].

Поточний (квартальний) план роботи місцевої державної адміністрації має включати:

а) перелік актуальних питань, пов’язаних з реалізацією заходів соціально-економічного розвитку території або окремих її адміністративно-територіальних одиниць, функціонуванням галузей господарського комплексу та розв’язанням проблем соціальної сфери, поліпшенням діяльності місцевих органів виконавчої влади, їх взаємодією з органами місцевого самоврядування, що потребують розгляду на засіданнях колегії, нарадах у голови місцевої державної адміністрації і його заступників та вжиття додаткових заходів для їх вирішення;

б) перелік законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації, процес реалізації яких оперативно розглядатиметься в порядку перевірки їх виконання; в) перелік організаційно-масових заходів, проведення яких здійснюється місцевою держадміністрацією або за її участю [84, c. 49].

До поточного (квартального) плану роботи в обов’язковому порядку включаються також питання:

а) про підбиття підсумків діяльності місцевої державної адміністрації відповідно за квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік з визначенням основних напрямів подальшої роботи;

б) про роботу структурних підрозділів місцевої державної адміністрації. До плану роботи обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, крім того, включаються питання про роботу районних державних адміністрацій з виконання законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації або із здійснення їх повноважень [85, c. 104].

Заплановані питання щодо роботи управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, а у відповідних випадках – районних державних адміністрацій мають, як правило, передбачати проведення комплексної або цільової перевірки стану справ на місцях.

Додаткові (позапланові) питання включаються до затвердженого плану роботи місцевої державної адміністрації за рішенням голови місцевої державної адміністрації.

Виключення з плану роботи питання здійснюється за дозволом голови місцевої державної адміністрації на підставі доповідної записки заступника голови (відповідно до розподілу обов’язків), керівника апарату місцевої державної адміністрації.

Контроль за виконанням планів роботи місцевої державної адміністрації здійснюється заступниками голови (відповідно до розподілу обов’язків), а також керівником апарату місцевої державної адміністрації [85, c. 105].

Робота з кадрами. Організація кадрової роботи у місцевій державній адміністрації здійснюється за затвердженим головою місцевої державної адміністрації річним планом, у якому визначено заходи з добору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

Прийняття на державну службу до місцевої державної адміністрації здійснюється шляхом конкурсного відбору або за іншою процедурою, визначеною законодавством. Прийняття працівників на роботу до місцевої державної адміністрації на посади, не віднесені до категорії державних службовців, та звільнення їх з роботи здійснюється відповідно до законодавства про працю [8].

Керівники апарату, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації організовують вивчення ділових та моральних якостей осіб, які претендують на посади державних службовців.

Особи, які вперше зараховуються на державну службу, складають Присягу державних службовців і підписують її текст, про що робиться запис у трудовій книжці, а також підписують текст Попередження про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби. Особи, які призначаються на посади, віднесені до номенклатури посад працівників, які повинні мати допуск до роботи з таємними документами, можуть бути призначені на ці посади тільки після отримання ними такого допуску [8].

У місцевій державній адміністрації, її структурних підрозділах створюється резерв кадрів, який підлягає щорічному перегляду та затвердженню. З особами, зарахованими до кадрового резерву, здійснюється робота, спрямована на підвищення їх ділової кваліфікації, необхідної для роботи на відповідних посадах [86, c. 117].

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійних і ділових якостей осіб з кадрового резерву або державних службовців, які претендують на зайняття більш високих посад, може проводитися в установленому порядку їх стажування на відповідних посадах у структурних підрозділах місцевої державної адміністрації.

Перевагу для зайняття посади державного службовця мають особи, які зараховані до кадрового резерву, досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ділову ініціативу, постійно підвищують свій кваліфікаційний рівень. Без конкурсного відбору за рішенням голови, керівника управління, відділу та іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації можуть бути переведені на більш високі посади державні службовці, які зараховані до кадрового резерву чи пройшли стажування, а також в інших випадках, передбачених законодавством [8].

На кожного працівника, прийнятого на роботу до місцевої державної адміністрації, оформляється особова справа.

Відповідальність за проведення кадрової роботи покладається на голову, керівників апарату та структурних підрозділів місцевої державної адміністрації.

У роботі з кадрами місцевих державних адміністрацій застосовується поєднання заохочення, стимулювання і накладення стягнень [87, c. 185].

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 2334 від 20.12.1999 р., № 2338 від 21.12.1999 р. та № 2358 від 22.12.1999 р.) передбачено низку заходів, спрямованих на стимулювання роботи працівників місцевих державних адміністрацій.

Керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам і службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи можуть встановлюватися надбавки у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця. Водночас, у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни, ці надбавки скасовуються або зменшуються. Цією ж постановою уряду передбачене преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати працi [88, c. 453].

Преміювання працівників місцевих державних адміністрацій здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці. Їм також може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Преміювання керівників місцевих органів виконавчої влади, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці [88, c. 453].

Спеціалістам і службовцям (крім заступників керівників органів виконавчої влади, керівників структурних підрозділів та їх заступників) можуть встановлюватись доплати:

а) за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників цих же категорій персоналу – до 50% посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 50% посадового окладу відсутнього працівника;

б) за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників-жінок, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, – до 30% посадового окладу за основною роботою, з використанням на цю мету економії заробітної плати на посадах, що займають відсутні із зазначених причин працівники [8].

Крім того, постановою уряду № 2288 передбачена можливість виплачувати працівникам місцевих держадміністрацій:

а) надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови;

б) доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності;

в) надбавку за почесне звання «заслужений». Доплати за науковий ступінь і надбавка за почесне звання виплачуються працівникам, якщо їх діяльність збігається за профілем з науковим ступенем або почесним званням [8].

З метою заохочення працівників апарату і структурних підрозділів місцева держадміністрація розглядає і вносить пропозиції щодо нагородження їх державними нагородами, відзнаками Президента України, присвоєння почесних звань [88, c. 477].

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (ч.5 ст.33) передбачає, що за наявності підстав, передбачених законодавством, голови обласних держадміністрацій можуть порушувати питання перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів районних держадміністрацій. Водночас, за результатами роботи районної держадміністрації голова обласної держадміністрації може застосовувати встановлені законодавством заходи заохочення до посадових осіб районної держадміністрації. В Автономній Республіці Крим такими ж повноваженнями відносно посадових осіб районних держадміністрацій наділена Рада міністрів АРК [6].

Координація. Метод координації в роботі місцевих державних адміністрацій має два аспекти: координація-взаємодія і координація-керівництво.

Координація-взаємодія має місце у таких випадках:

1. З органами місцевого самоврядування:

– місцеві держадміністрації на відповідній території взаємодіють із сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, розглядають і враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

– у разі розгляду місцевою держадміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, про це повідомляється заздалегідь відповідним органам місцевого самоврядування; представники цих органів та посадові особи територіальних громад мають право брати участь у розгляді таких питань місцевою держадміністрацією, висловлювати зауваження і пропозиції [88, c. 460];

– голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої держадміністрації або їх представники мають право бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування та бути вислуханими з питань, що стосуються їх компетенції;

– для здійснення спільних програм місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації [88, c. 461];

– місцева державна адміністрація розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку і подає їх на затвердження відповідній раді, забезпечує їх виконання, звітує перед відповідною радою про їх виконання;

– місцева державна адміністрація розглядає та приймає рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, установ, організацій, розташованих на відповідній території;

– місцева держадміністрація на пропозиції органів місцевого самоврядування формує обсяги продукції, що постачається для місцевих потреб за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування та інших джерел фінансування;

– місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання [88, c. 462];

– місцева державна адміністрація у спільних інтересах територіальних громад об’єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, зв’язку, служб з обслуговування населення, закладів охорони здоров’я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об’єктів, у тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансує здійснення цих заходів;

– місцева державна адміністрація розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм [88, c. 463].

2. З органами виконавчої влади:

– місцева державна адміністрація подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники й пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об’єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання, виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб;

– Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим у межах наданих йому повноважень взаємодіє з районними державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим [85, c. 46];

3. З політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями:

– місцеві державні адміністрації взаємодіють з політичними партіями, громадськими й релігійними організаціями для забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, екологічних, соціальних, культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних і місцевих інтересів, сприяють виконанню статутних завдань та забезпечують додержання законних прав цих об’єднань громадян;

– політичні партії, громадські та релігійні організації можуть вносити пропозиції з питань їх діяльності на розгляд місцевих державних адміністрацій; у цих випадках представники зазначених організацій мають право бути присутніми під час розгляду внесених ними питань, давати необхідні пояснення [85, c. 47].

Координація–керівництво, субординація виявляється у таких формах:

– Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень спрямовує та контролює діяльність районних державних адміністрацій;

– місцеві державні адміністрації під час здійснення своїх повноважень у сфері управління взаємодіють з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій є підзвітними та підконтрольними відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

– голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань [85, c. 49];

– голови місцевих державних адміністрацій мають право вносити на розгляд відповідних рад питання, пов’язані з виконанням делегованих повноважень, та інші пропозиції;

– голови обласних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях обласних рад, а голови районних державних адміністрацій – на засіданнях районних рад;

– голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень;

– голови обласних держадміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління [85, c. 51].

Контроль за виконанням рішень. Згідно з Типовим регламентом місцевої державної адміністрації, контролю підлягають усі документи, в яких встановлено завдання або які містять питання, що потребують вирішення. Обов’язковому контролю підлягає виконання законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, актів інших органів виконавчої влади вищого рівня (далі – акти законодавства), доручень Президента України і Кабінету Міністрів України, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації, запитів і звернень народних депутатів України [71, c. 199].

Для здійснення контролю за виконанням актів законодавства, доручень Президента України і Кабінету Міністрів України, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації у разі необхідності розробляється план контролю, у якому визначаються проміжні контрольні терміни стану виконання завдань; управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевої державної адміністрації, які відповідають за організацію і контроль за виконанням окремих завдань; структурний підрозділ, який забезпечує координацію роботи з організації і контролю за виконанням у цілому. План контролю затверджується заступником голови місцевої державної адміністрації (відповідно до розподілу обов’язків). Контроль за виконанням вимог актів законодавства, доручень Президента України і Кабінету Міністрів України, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації здійснюється шляхом:

– аналізу та узагальнення у визначені терміни письмової інформації виконавців про стан виконання в цілому або окремих встановлених ними завдань;

– систематичного аналізу статистичних та оперативних даних, що характеризують стан їх виконання;

– періодичної комплексної або цільової перевірки організації та стану виконання завдань безпосередньо на місцях;

– розгляду роботи (заслуховування звіту) виконавців на засіданнях колегії, нарадах у голови місцевої державної адміністрації або його заступників (відповідно до розподілу обов’язків) з виконання встановлених завдань [71, c. 201].

Аналітичні та інформаційні матеріали про стан виконання встановлених завдань, підготовлені згідно з проміжними контрольними термінами, доповідаються голові місцевої державної адміністрації або його заступнику (відповідно до розподілу обов’язків) не пізніше ніж у десятиденний термін, визначений актом законодавства, дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженням голови місцевої державної адміністрації або планом контролю.

З матеріалів, що містять відомості про можливий зрив своєчасного чи повного виконання завдань, голова місцевої державної адміністрації або його заступник (відповідно до розподілу обов’язків) дає доручення відповідним виконавцям щодо вжиття додаткових заходів для усунення причин, які перешкоджають виконанню завдань [71, c. 202].

Інформація (звіт) про стан виконання вимог законів України, указів, розпоряджень і доручень Президента України, постанов, розпоряджень і доручень Кабінету Міністрів України, актів інших органів виконавчої влади вищого рівня, що подається відповідно Президенту України, Кабінету Міністрів України, іншим органам виконавчої влади вищого рівня, підписується головою місцевої держадміністрації.

Зняття з контролю виконання вимог документів здійснюється на підставі письмового звіту керівника відповідного органу про їх виконання за письмовим дозволом голови місцевої державної адміністрації або його заступника (відповідно до розподілу обов’язків) [71, c. 203].

Порядок контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. № 339. Згідно з названою постановою, контроль за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади покладається на відповідні місцеві держадміністрації та Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а у випадках, передбачених законодавством, – на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи. Контроль здійснюється шляхом аналізу актів органів місцевого самоврядування, надання органами місцевого самоврядування інформації про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, проведення перевірок діяльності виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Місцеві держадміністрації розробляють та затверджують щоквартальні плани здійснення контролю [70, c. 75].

Райдержадміністрації контролюють здійснення виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (міст районного значення), розташованих на території району, делегованих повноважень органів виконавчої влади. Облдержадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим контролюють здійснення виконавчими органами міських (міст обласного значення, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим) рад делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Облдержадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим мають право безпосередньо контролювати здійснення виконавчими органами сільських, селищних і міських рад (міст районного значення), розташованих на відповідній території, делегованих повноважень органів виконавчої влади.

У разі коли сільський, селищний, міський голова своїми діями порушує положення Конституції або законів України, утискує права і свободи громадян, не забезпечує здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, перешкоджає здійсненню контролю за їх виконанням та в інших випадках, орган, що здійснює контроль, порушує у встановленому порядку питання про його відповідальність згідно із законодавством [70, c. 76].

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи здійснюють контроль відповідно до повноважень та у порядку, визначеному законодавством.

Порядок, періодичність і терміни проведення перевірок здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад делегованих повноважень органів виконавчої влади визначаються керівником органу, що здійснює контроль.

У разі потреби за рішенням керівника органу, що здійснює контроль, можуть проводитися позапланові перевірки.

За рішенням Кабінету Міністрів України можуть проводитися комплексні перевірки здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад делегованих повноважень органів виконавчої влади та заслуховуватися інформація посадових осіб місцевого самоврядування про стан виконання повноважень органів виконавчої влади [70, c. 77].

Термін проведення перевірки не повинен перевищувати 10 робочих днів. Продовження цього терміну допускається з дозволу керівника органу, що призначив перевірку.

За результатами перевірки оформляється акт за підписом осіб, які проводили перевірку. Акт передається керівникові органу, який призначив перевірку, а копія акта передається органу місцевого самоврядування, в якому проводилася перевірка. Результати перевірки у разі потреби виносяться на розгляд сесії відповідної ради та доводяться до відома населення шляхом опублікування у місцевих засобах масової інформації.

Про прийняте рішення або вжиті заходи за результатами перевірки сільський, селищний, міський голова зобов’язаний у тижневий термін повідомити орган, що здійснював перевірку [42, c. 200].

Керівник органу, що призначив перевірку, зобов’язаний у тижневий термін розглянути результати перевірки і вжити заходів для усунення порушень чи зловживань. У разі потреби матеріали передаються відповідним правоохоронним органам та вищим органам виконавчої влади.

Інформаційне забезпечення діяльності місцевих органів виконавчої влади передбачає здійснення ними таких дій:

– голови місцевих державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання покладених на місцеву держадміністрацію повноважень;

– голови місцевих держадміністрацій отримують інформацію під час їх безпосередньої участі у засіданнях Кабінету Міністрів України, колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, на сесіях відповідних рад [38, c. 153];

– місцеві державні адміністрації отримують від усіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету;

– згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. № 339 «Про порядок контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад до 10 числа наступного за кварталом місяця надсилають інформацію про виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади до відповідної місцевої державної адміністрації; форму такої інформації затверджує голова місцевої державної адміністрації;

– на вимогу місцевої державної адміністрації виконавчі органи сільських, селищних, міських рад надають інформацію про виконання окремих делегованих повноважень [38, c. 154];

– копії актів органів місцевого самоврядування, прийнятих з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, у 3-денний термін з дня їх прийняття надсилаються до відповідної місцевої державної адміністрації;

– апарат та відповідні структурні підрозділи місцевої державної адміністрації регулярно подають керівнику, що проводив нараду, аналітичні та інформаційні довідки про стан виконання рішень, прийнятих на нараді;

– апарат місцевої державної адміністрації готує аналітичні, інформаційні та інші матеріали з організаційних та кадрових питань, що розглядаються головою місцевої державної адміністрації [38, c. 155].

3. Реформування місцевих державних адміністрацій

Україну чекає конституційна реформа. На розгляд депутатів Верховної Ради України у другому читанні пропонуються зміни до Основного закону. Цьому передуватиме ще розгляд всіх змін Конституційним судом. У творців змін до Конституції уже є позитивний висновок Венеціанської комісії. Тож вони сподіваються на підтримку депутатів. Головні зміни, які пропонуються затвердити, наразі стосуються децентралізації влади і передачі її на місця. Основні риси цього процесу – повсюдність (органи місцевої влади отримають повну юрисдикцію і карту дій), субсидіарність (жоден урядовець не зможе утримати передану на місця владу) та фінансова самодостатність громад (місцеве самоврядування матиме право на частину загальнонаціональних податків) [89, c. 53].

Ключовими змінами до Конституції України, які пропонують затвердити є: Адміністративно-територіальний устрій в країні буде наступним: громада (об’єднані поселення) – район (йдеться про нові райони, які будуть утворені після об’єднання громад) – регіон.

У новій Конституції поняття адміністративно-територіальна одиниця будуть розділені. Бо ознаками адміністративно-територіальної одиниці є територія, люди і влада, і вони не створюються самі по собі. Тобто найменшою адміністративно-територіальною одиницею стане громада, яка об’єднуватиме поселення. Наступний рівень – райони, які будуть сформовані після об’єднання громад. Третій рівень – регіон [89, c. 54].

На формування ефективної системи управління за новою моделлю, планується 2 роки перехідного періоду. Та не виключено, що цей термін буде змінений [90].

За час перехідного періоду потрібно буде прийняти більше 500 законів (про адміністративно-територіальний устрій, про органи державної влади, про місцеве самоврядування), аби напрацювати ефективну систему управління і передачу влади на місця. Місцеве самоврядування буде приведене у відповідність до Європейської хартії, згідно з якою органам місцевого самоврядування надається право і спроможність вирішення всіх питань підлеглих територій.

Одним з ключових аспектів нової конституції є введення посади префекта та надання йому повноважень державного нагляду. Місцевих адміністрацій (районних та обласних) уже не буде. На рівні району та області будуть утворені префектури, де працюватимуть префекти. Префект центрального району в області буде одночасно префектом області. Префектури будуть тими органами, які координують діяльність уряду на місцях. На практиці це буде виглядати наступним чином: якщо уряд приймає якийсь нормативний акт, то префект має стежити, як він виконується на місцях. Якщо в нормативних актах будуть недоречності, то префекти мають право вказати на них уряду [91, c. 144].

Префект буде відповідальним перед президентом, але підзвітним і підконтрольним уряду.

В подальшому це буде виглядати так:

Префект є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. В районах виконавчу владу здійснюють префекти районів, в областях – префекти областей [92, c. 254].

Основні завдання префектів

Префект на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує:

1. здійснення нагляду за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування та посадовими особами місцевого самоврядування [90];

2. здійснення координації діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснення нагляду за додержанням ними Конституції і законів України;

3. виконання державних програм;

4. спрямування і організацію діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації [90].

Префекти діють на засадах:

1) верховенства права – спрямування діяльності на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснення її на засадах справедливості та гуманізму;

2) законності – здійснення повноважень у межах та в порядку, встановлених Конституцією та законами України;

3) відкритості – забезпечення постійного інформування суспільства про діяльність префектів, гарантування доступу кожного в обсягах та порядку, визначених законом, до інформації про їх діяльність, забезпечення громадського обговорення найважливіших актів префектів;

4) єдиного правозастосування – префекти забезпечують однакове застосування законодавства України органами місцевого самоврядування та територіальними органами центральних органів виконавчої влади на всій території держави;

5) ротації – одна й та сама особа не може перебувати на посаді префекта однієї адміністративно-територіальної одиниці більше трьох років [90];

6) безперервності – забезпечення постійного здійснення повноважень префектами, незалежно від політичних процесів у державі та за її межами;

7) підконтрольності – забезпечення контролю з боку інших державних органів та громадськості за діяльністю префектів;

8) ефективності – забезпечення досягнення максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів та часу;

9) політичної неупередженості — недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення префекта, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків [90].

Префект є державним службовцем. Посада префекта не належить до політичних посад. Строк перебування на посаді префекта адміністративно-територіальної одиниці становить 3 роки.

Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом України, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України [92, c. 260].

Призначення на посаду та звільнення з посади префекта не пов'язується з вступом на пост Президента України, припиненням виконання ним повноважень, а також формуванням нового складу Кабінету Міністрів України, складенням ним своїх повноважень або його відставки.

Для забезпечення діяльності префектів створюються префектури. Префектури є юридичними особами публічного права.

Префектури мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменування, рахунки в територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів [92, c. 261].

На будинках, де розміщуються, префекти, піднімається Державний Прапор України і вивішуються таблички із зображенням Державного Герба України та найменуванням розташованого там органу державною мовою.

Призначення на посаду префекта

Префект призначається на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на термін, що не первищує три роки.

На посаду префекта призначається особа, яка:

1) на момент призначення працює префектом в іншій адміністративно-територіальній одиниці в порядку переведення;

2) перебуває в кадровому резерві префектів не менше року;

3) працювала на посаді префекта не менше двох років і з моменту звільнення з такої посади пройшло не більше трьох років [90].

Подання щодо призначення Президентом України особи на посаду префекта вноситься Кабінетом Міністрів України не пізніше 7 календарних днів з дня припинення повноважень префекта.

Подання щодо призначення Президентом України особи на посаду префекта в порядку переведення вноситься Кабінетом Міністрів не пізніше як за 30 календарних днів до закінчення трирічного терміну перебування на посаді префекта або до дня досягнення префектом граничного віку проходження державної служби.

Кандидатури на посаду префекта на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем'єр-міністром України. На кожну посаду вноситься одна кандидатура [92, c. 262].

За результатами розгляду подання Кабінету Міністрів України Президент України протягом 14 календарних днів після одержання подання призначає відповідну особу на посаду префекта або відхиляє подану кандидатуру із зазначенням мотивів такого рішення.

У разі вмотивованого відхилення Президентом України поданої кандидатури Кабінет Міністрів України протягом 15 календарних днів подає на розгляд Президентові України іншу кандидатуру [90].

Префект набуває повноваження з дня набрання чинності актом Президента України про його призначення на цю посаду.

Функції префекта

1) очолює відповідну префектуру, здійснює керівництво її діяльністю, несе відповідальність за виконання покладених на нього повноважень;

2) представляє Уряд у відносинах з територіальними органами центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами в Україні та за її межами;

3) у межах затверджених кошторисів виступає розпорядником коштів відповідних префектур,;

4) забезпечує інформування населення про стан виконання повноважень, покладених на префекта;

5) утворює для сприяння здійсненню повноважень префекта консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад;

6) здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами України [90].

Префектура утворюється чи ліквідовується одночасно з утворенням чи ліквідацією відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Структура префектури визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до повноважень префекта, визначених Конституцією та законами України.

Структура префектури включає префекта, структурні підрозділи, які забезпечують здійснення префектом повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Чисельність працівників префектури визначається Кабінетом Міністрів України [93, c. 207].

Управління, відділи та інші структурні підрозділи префектур очолюють керівники, які підпорядковані префектам і відповідальні перед ними.

Керівники структурних підрозділів префектур призначаються на посаду та звільняються з посади префектом в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Посадові особи префектур повинні відповідати вимогам, передбаченим законом України про державну службу.

Префект звільняється з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України [93, c. 208].

Підставами звільнення з посади префекта є:

1) підстави припинення державної служби, визначені законом про державну службу;

2) закінчення трирічного строку перебування на посаді префекта;

3) призначення в порядку переведення на посаду префекта іншої адміністративно-територіальної одиниці до закінчення трирічного терміну перебування на посаді префекта [90];

4) відмова префекта від призначення в порядку переведення на посаду префекта іншої адміністративно-територіальної одиниці;

5) не подання в 7-ий термін заяви про відставку у зв'язку з поданням заяви про участь у виборах до органів влади будь-якого рівня;

6) набрання чинності актом Верховної Ради України про ліквідацію адміністративно-територіальної одиниці [90].

Повноваження префекта

1) здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування.

2) здійснює координацію діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснює нагляд за додержанням ними Конституції і законів України;

3. забезпечує виконання державних програм.

4) спрямовує і організовує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;

5) здійснює контроль за виконанням виконавчими органами місцевого самоврядування наданих законом державних повноважень;

6) здійснює інші повноваження, визначені законом [90].

Префект здійснює нагляд за додержанням Конституції та законів України шляхом аналізу актів територіальних громад, голів та рад громад, їх виконавчих органів, районних та обласних рад, їх виконавчих комітетів.

Відносини префекта з іншими органами влади та громадянами.

Префекти під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України.

Префекти інформують Президента України та щорічно звітують перед ним про ситуацію у відповідних адміністративно-територіальних одиницях та виконання покладених на них повноважень, вносять пропозиції Президенту України з питань удосконалення законодавства України і практики його реалізації [93, c. 210].

Префекти забезпечують здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України.

Префекти при здійсненні повноважень на відповідній території спрямовуються та координуються Кабінетом Міністрів України.

Префекти підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України у межах його повноважень.

Префекти інформують Кабінет Міністрів України про свою діяльність та щорічно звітують перед ним [93, c. 212].

Кабінет Міністрів України перед прийняттям актів з питань розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.розглядає зауваження та пропозиції, подані префектами.

Префекти області з питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів України, надсилають пропозиції, які підлягають розгляду в установленому порядку Кабінетом Міністрів України. Під час розгляду таких пропозицій префекти області мають право брати участь у засіданні Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

Префекти області мають право вносити на розгляд Кабінету Міністрів проекти актів Кабінету Міністрів України [90].

Префекти при здійсненні своїх повноважень взаємодіють з відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

При підготовці проектів актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць міністерства, інші центральні органи виконавчої влади проводять консультації з префектами, перед прийняттям таких актів розглядають зауваження та пропозиції, подані префектами [93, c. 215].

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань територіальної організації влади, надає методичну допомогу префектам з метою однакового застосування норм Конституції та законів України на практиці. В разі виявлення випадків не однакового застосування судами норм Конституції та законів України він звертається до Вищого адміністративного суду України з пропозиціями щодо надання рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення відповідної категорії справ.

Відносини між префектом району та префектом області

Префект області проводить косультації з префектами районів з питань, що стосуються території області і районів.

Префекти районів регулярно інформують про свою діяльність префекта області.

Префект області може звертатись до Кабінету Міністрів України з поданням на притягнення до дисциплінарної відповідальності префекта району [90].

Префекти проводять консультації з органам місцевого самоврядування у разі розгляду префектами питань, які пов’язані з інтересами відповідних органів місцевого самоврядування. Представники органів місцевого самоврядування та посадові особи місцевого самоврядування уповноважені брати участь у розгляді таких питань, висловлювати зауваження і пропозиції, які розглядаються префектами.

Префект та посадові особи префектури можуть бути присутніми на засіданнях колегіальних органів місцевого самоврядування та бути вислуханими з питань, що стосуються компетенції префекта , за ініціативи депутатів місцевої ради [90].

Відносини префектів з громадянами

Громадяни звертаються до префектів у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень префектів.

Префекти зобов’язані розглянути звернення громадян у межах своєї компетенції і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Префекти проводять особистий прийом громадян у порядку, визначеному законом [90].

Підприємства, установи та організації мають право оскаржити до Кабінету Міністрів України або до суду розпорядження префекта, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

Керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов’язані в десятиденний термін надавати на вимогу префекта необхідну для здійснення його повноважень інформацію у межах, визначених законом [90].

ВИСНОВКИ

Відновлення та розбудова на демократичнихзасадах української державності об'єктивно призвели до пошуку такого конституційно-правового статусу державних органів влади, яка б, з одного боку,відповідаланаціональним традиціям, а з іншого - сучасним світовимстандартам, була б спрямована на забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, ефективного державного управління, місцевого самоврядування, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця його проживання. Такі відносини, на мою думку, мають будуватись не на принципах субординації, а на принципах субсидіарності, децентралізму, правової,організаційноїта матеріально фінансової самостійності місцевого самоврядування. Місцеві державні адміністрації входять до єдиної системи органів виконавчої влади.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України (статтями 118-119), Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. та іншими законами України. 

Керівництво місцевою державною адміністрацією здійснює її голова. Він також формує й її склад. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Конституція Українипередбачає особливі механізми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій "по вертикалі" (з вищестоящими органами виконавчої влади) та "по горизонталі" (з відповідними органами місцевого самоврядування), що пов'язано з особливостями територіальної організації влади в Україні на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях. 

Метою магістерської роботи було проаналізувати чинне законодавство України, яке регулює порядок діяльності органів виконавчої гілки влади найнижчого рівня, та його реалізації; визначити місце місцевих державних адміністрацій в системі виконавчої влади України та їх особливості, адміністративно-правові засади їх діяльності, а також шляхи удосконалення цих засад.

Посталену мету було досягнено, шляхом виконання таких завдань:

1. Було розкрито основні положення про місцеві органи виконавчої влади, поняття, система та принципи діяльності місцевих органів виконавчої влади. Було наведено теоретичне узагальнення поняття місцевих органів виконавчої влади.

2. Було проаналізовано та досліджено порядок формування та основні завдання місцевих державних адміністрацій. Наведено аргументи про те, що місцеві державні адміністрації є основними суб’єктами державно-управлінських відносин, що складаються на регіональному рівні, оскільки несуть відповідальність за стан соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля тощо.

3. Визначено повноваження та функції місцевих державних адміністрацій. Зазначено, що з позиції функціонального та цільового розподілу виконавчої влади в Україні саме місцеві державні адміністрації є базовими органами, що забезпечують реалізацію пріоритетних напрямів соціально економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, представляють інтереси держави і приймають від її імені владні рішення.

4. Досліджено відносини місцевих державних адміністрацій з іншими органами влади, організаціями і громадянами. Місцеві державні адміністрації безпосередньо працюють з населенням, підприємствами, організаціями, установами, виступають експертами з оцінки законності нормативно-правових актів, які приймаються органами місцевого самоврядування. Вони представлені двома рівнями: обласними та районними державними адміністраціями (включаючи районні у зазначених містах), які фактично і здійснюють державне управління регіонами, реалізують закони та функції управління у різних сферах життєдіяльності суспільства, вступаючи для цього у відносини з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами й організаціями різних форм власності.

5.  Було встановлено методи діяльності місцевих державних адміністрацій. Порядок та способи діяльності місцевих державних адміністрацій. Методи діяльноті для реалізації своїх повноважень.

6. Розкита майбутня модель місцевих органів виконавчої влади, яка потребує цілеспрямованих дій з організаційно-правового та економічного забезпечення децентралізації у сфері управління, втілення оптимальної моделі розподілу функціональних економічних, політичних, управлінських повноважень між центральними та місцевими органами влади, вдосконалення організаційної діяльності, правової і економічної бази функціонування місцевих органів виконавчої влади.

Акцентовано увагу на тому, що в умовах правової держави, якою є Україна, діяльність її органів влади має відбуватися лише в правових межах та на підставі закону.

Визначено систему основоположних засад діяльності місцевих державних адміністрацій, до складу якої віднесено принципи: верховенства права; пріоритетності прав людини; відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; підзвітності та відповідальності перед вищими органами та посадовими особами; законності; поєднання державних (загальнодержавних) і місцевих інтересів та неупередженості; поділу державної влади; безперервності; відкритості, гласності та прозорості; самостійності (незалежності) в здійсненні функцій та повноважень в межах, визначених відповідними законами; здійснення внутрішнього, судового та громадського контролю за їх діяльністю; державної підтримки; ефективності та доброчесності.

Зроблено висновок, що для удосконалення організаційних структур місцевих державних адміністрацій необхідна розробка нової нормативної основи стосовно визначення їх складу. В її основу варто покласти врахування тих умов, в яких здійснюється функціонування місцевих державних адміністрацій та діяльність її посадових осіб. У правовій формі мають також бути закріплені всі стадії створення організаційної структури, визначені методи, засоби і заходи здійснення цієї роботи.

Аналіз побудови і складу організаційних структур місцевих державних адміністрацій дозволив зробити низку висновків, спрямованих на вдосконалення структури управління та управлінської діяльності цього місцевого органу виконавчої влади.

Враховуючи системність правового регулювання, доведено необхідність побудови сукупності нормативно-правових актів. Доведено, що специфіка діяльності складових місцевих державних адміністрацій (управлінь, відділів та інших структурних підрозділів) полягає у тому, що вони підзвітні та підконтрольні як відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, так і головам місцевих державних адміністрацій. Тому подвійність їх правового статусу в частині підзвітності та підконтрольності передбачає розмежування взаємовідносин цих підрозділів за окремими аспектами (напрямками діяльності, об’єктами забезпечення, сферами відповідальності, ділянками роботи) між міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та головами місцевих державних адміністрацій. І пріоритет у здійсненні управління структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій необхідно надавати саме їх головам, які координують їх діяльність з урахуванням територіальних особливостей та потреб.

Обґрунтовано висновок, що концепція реформування інституту місцевих державних адміністрацій має передбачати: змістовний перегляд їх завдань та повноважень як елементу системи державного управління демократичної, соціальної, правової держави; подальше підвищення рівня правової регламентації діяльності місцевих державних адміністрацій, а також усунення дублювання повноважень відносно інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; посилення дії засад взаємної відповідальності у відносинах місцевих державних адміністрацій з Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з територіальними громадами та їх органами; закріплення партнерського формату взаємин між державними адміністраціями та іншими суб’єктами владних відносин шляхом укладення публічно-правових договорів; подальше удосконалення інституту місцевого самоврядування як особливого партнера та сторони у публічно-правовому договорі поряд із державними адміністраціями тощо.