107.Коли, відповідно до етнографічної періодизації, відбувається перехід від привласнюючої до відтворюючої культури?

Останній етап кам'яного віку — неоліт (новий кам'яний вік) — охоплює орієнтовно VI — IV тисячоліття до н. е. Відбулося докорінне перетворення життя людства, пов'язане з переходом від привласнюючих форм господарювання (мисливства, рибальства і збиральництва) до відтворюючих (землеробства і скотарства). Цей процес в науці отримав назву неолітична революція.

108.Перший католицький храм стародавнього Львова.

109.Засновник Києво-Могилянської академії.

Петро Семенович Могила

110. Автор твору «Апокрисис»(1597): Христофор Філалет.

111. Раціоналізм думок Мономаха у творі «Повчання дітям»

Появу раціоналістичних та гуманістичних тенденцій у літературі можемо спостерігати у творі Володимира Мономаха “Поучение детям”. У ньому Володимир Мономах виразив своє життєве кредо: мета життя князя — це турбота про землю руську і свій народ. Великий князь київський, виходячи з власного досвіду, прагне виразити свій ідеал людського буття, який він вбачає в людському співчутті до страждань інших, у прагненні запобігти братовбивчим війнам, у спасінні людей від злочинів і нерозумних дій. Князь, звертаючись до нащадків, вчить: “...не откровение, не правоверие, а только разум, знання, делают князя праведньїм и мудрьім”.

110. Поширені стилі в архітектурі Галицько-Волинського князівства:

Романський, готичний

110. Де навчалось найбільше вихідців з укр. земель

українці-русини навчалися у Сорбонні, Болонському, Падуанському, Празькому, Гейдельберзькому та інших університетах.

110. Своєрідність українського Відродження

111. Ансамбль Успенської церкви: церкви складається з вежі Корнякта, каплиці Трьох Святителів і власне самої Успенської церкви (ренесанс).

110. Розвиток книгодрукування

Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття, яке швидко було запозичене практично всіма країнами Європи, утому числі й Україною. Початок слов’янського друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар Фіоль у Кракові надрукував дві книжки — „Часословець» і „Осмоглас- ник». Обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є основою сучасної української та російської азбуки.Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова.

Іван Федоров народився близько 1510 року (точна дата його народження невідома), переїжджає до Львова, де з великими труднощами відкриває друкарню. У 1574 році він друкує ..Апостол», який вважається першою українською друкованою книгою в Україні. У Львівській друкарні Іван Федо¬ров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надрукований кирилівським шрифтом. Обсяг книги — 80 сторінок. У 1576 році Іван Федоров переїжджає до Острога, де на кошти князя Острозького відкриває друкарню, і за чотири роки (з 1578 по 1581) випускає у світ „Азбуку», „Псалтир», „Новий Завіт» (988 сторінок!), „Книжку зібрань речей найпотрібніших коротко вик¬ладених» та „Хронологію». 12 серпня 1581 році Іван Федоров видає один з шедеврів давньоукраїнського друкарства — повну слов’янську „Біблію». 18 червня 1578 р. перевидала «Буквар», уперше надрукований у Львові в 1574 р.

Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою». З 20- х років XVII ст. найбільшим центром книгодрукування в Україні стає Києво- Печерська лавра. Лаврська друкарня видавала переважно церковно-служебну, богословську літературу, але не обходила своєю увагою і навчальну, світсько- політичну літературу та віршовані твори („Служебник», „Псалтир», „Акафіст», „Триодь», „Євангеліє вчительне», „Часослов», „Лексікон словеноросский» та багато інших). Видання Києво-Печерської лаври відзначалися високою поліграфічною технікою.

110. Структура культури

Розрізняють культуру матеріальну і культуру духовну.

Матеріальна культура охоплює різноманітне коло речей, у середовищі яких, власне, й протікає все життя як кожної окремої людини, так і суспільства в цілому. Під матеріальною культурою розуміють сукупність будь-яких матеріальних цінностей, створених людством протягом історії, що збереглися донині.

До духовної культури належить сфера виробництва, розподілу і вжитку найрізноманітніших духовних цінностей. Галузь духовної культури включає всі результати духовної діяльності людства: науку, філософію, мистецтво, мораль, політику, право, освіту, релігію, сферу керівництва суспільством і управління ним. До духовної культури разом з цим належать також і відповідні установи, організації, заклади (як-от: наукові інститути, вузи, школи, театри, музеї, бібліотеки, концертні зали тощо), які у своїй сукупності забезпечують функціонування духовної культури.

Поділ культури на духовну і матеріальну є відносним. Дуже часто неможливо однозначно віднести ті чи інші явища до галузі матеріальної чи духовної культури. Одними своїми гранями вони належать до культури матеріальної, іншими - до культури духовної.

Духовна культура-важливий чинник суспільного прогресу. її рівень визначає ступінь інтелектуального, естетичного, художнього та морального розвитку суспільства.

Існує певна типологія культур. Так, зокрема, виокремлюють культуру: національну (українську, німецьку, французьку тощо); регіональну (слов'янську, американську, африканську і т. д.); культуру певних соціальних суб'єктів. Вирізняють також певні культурні епохи: культура античної епохи, культура Середньовіччя, культура епохи Відродження; певні форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, фізична, моральна і т. ін. культури. У літературі називають також такі специфічні культурні пласти і культурні підрозділи, як масова, елітарна, молодіжна культура тощо, а також офіційна культура.

110. Неолітична революція

історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел та писемності.

110. Художній метод

Художній метод — це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва. В історії літератури виділяють такі художні методи: бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм. Кожний художній метод (за винятком модернізму) має відповідний літературний напрям. Напрям користується певним методом, заснований на ньому.

110. Мозаїка

Моза́їка (фр. mosaique, італ. італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

В Київській Русі використовували кольорові смальти (сплав скла з матеріалами, що заглушають його, і різними барвниками).

111. Українське малярство періоду Ренесансу

У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд з ними виникають нові жанри -портрет, історичний живопис, в іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду.

Наприкінці XVI ст. вже не тільки священнослужителі визначали ідейно-художню скерованість іконопису, а й активні демократичні верстви - українське міщанство, що об'єднувалось у братства. Ця суспільна і культурна сила внесла в живопис нове світосприйняття, наповнила його громадянськими ідеями, пафосом національно-визвольної боротьби. Про значне поширення реалізму в малярстві свідчить те, що він знаходить місце у творчості майстрів навіть з провінціїСправжніми шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., пронизаними ідеями Відродження, є три іконостаси: П'ятницької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатині. У створенні обох львівських іконостасів, ймовірно, брали участь видатні українські майстри Лаврентій Пухало і Федор Сенькович. Пасійний ряд Успенського іконостаса (авторська робота Петрахновича) належить до найзріліших і найдовершеніших в українському мистецтві творів, що розкривають ренесансну красу, шляхетність людських почуттів і набувають високого громадського звучання.

В образах Святодухівського іконостасу ренесансний гуманізм як свідчення духовної сили особистості досяг своєї найвищої вершини в українському малярстві. Центральна постать іконостасу - Христос - активна особистість, людина імпульсивної думки і палкого темпераменту; образи архангелів сповнені молодечого завзяття та героїчного пориву. З великою майстерністю передано образ біблійного мудреця Мельхіседека..Портретний живопис другої половини XVI ст. поступово висувається на одне з провідних місць у малярстві. Серед відомих світських портретів, виконаних у реалістичному ренесансному дусі, -зображення Стефана Баторія створене Стефановичем, портрети воєводи Івана Даниловича знатних міщан Костянтина та Олександра Корняктів ,намальовані невідомими майстрами.

До останніх зразків ренесансного портрета відносять також твори київської художньої школи 40-х років XVII ст. - це зображення Петра Могили, Захарія Копистенського, Єлисея Плетенецького та інших видатних діячів української культури того часу.

110. Черняхівська культура — археологічна культура у 100–500 роках.

111. Найдавніші пам’ятки писемності

( а)Договори Русі з Візантією.)

1. Гнєздовський напис

2. Напис на Тмутараканському камені 1068 р.

3. Напис на чарі Чернігівського князя Володимира Давидовича

4. Написи на стінах Софії Київської

5. Напис на хресті Єфросинії Полоцької 1161 р. та інші.

Від 1063 р. зберігається також підпис Анни, дочки київського князя Ярослава Мудрого,, поставлений на грамоті, написаній латинською мовою, від імені малолітнього короля Франції Філіппа І. Складається він з двох слів — Ана ръина (тобто Anna re(g)ina).

Остромирове євангеліє 1056—1057 рр.

Ізборник Святослава 1073 р.

Ізборник Святослава 1076 р.

Архангельське євангеліє 1092 р.

Новгородські мінеї 1095—1097 рр.

Чудовський тлумачний псалтир XI ст.

Євгеніївський тлумачний псалтир XI ст.

Турівське євангеліє XI ст.

«Повість минулих літ», складена на початку XII століття ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором

Патерик Синайський, або Луч Духовний, XI ст.

Мстиславове євангеліє близько 1117 р.

Юріївське євангеліє близько 1120 р.

Галицьке євангеліє 1144 р.; аркуші 1—228 писані в м. Галичі в 1144 р., а решта (арк. 229—260) — там же в XII—XIII ст.

Добрилове євангеліє 1164 р.

Пантелеймонове євангеліє XII ст., з походження південноруське.

Одеське євангеліє ХІІст. Рукопис зберігається в Одеському Державному історико-археологічному музеї.

Успенський збірник кінця XII—XIII ст. Це одна з найважливіших пам’яток давньоруської мови.

Бучацьке євангеліє XII—-XIII ст., з походження південноволинське.

Галицьке євангеліє 1266—1301 рр. Рукопис зберігається в Ленінградській Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедрbна.

Руська правда за списком 1282 р. Це найдавніший відомий нам список найвизначнішої юридичної пам’ятки Давньої Русі.

Галицьке, або так зване Євсевієве, євангеліє 1283 р. Відбиває риси південних говорів давньоруської мови. Зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. В. І. Леніна в Москві.

Повчання Єфрема Сиріна, близько 1288 р.

Холмське євангеліє ХІІІ ст.

Путенське євангеліє XIII ст.

Житіє Сави Освященного XIII ст. Видане І. Помяловським у 1890 р. У мові має давньоруські південні особливості.

Полікарпове євангеліє 1307 р. У ньому є риси, характерні для мови української народності. Зберігається в Державному історичному музеї в Москві.

Пандекти Антіоха 1307 р. Відбиває риси, характерні для мови української народності. Рукопис зберігається в Музеї українського мистецтва у Львові.

Луцьке євангеліє XIV ст. Відбиває риси, характерні для мови української народності. На полях євангелія є староукраїнські приписки XV ст. Зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. В. І. Леніна в Москві.

Євангеліє Верковича XIV ст. Зберігається в Ленінградській Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедрина.

110. Хронологічний розвиток українського Ренесансу

Ренесанс в українській культурі був своєрідним і як історичний етап хронологічно не збігався з італійським або західноєвропейським Відродженням. Ренесанс почав торувати свій шлях в українських землях вже на початку XVI ст. Однак лише в другій половині XVI ст. та в перші роки XVII ст. прояви Ренесансу стали досить помітними.

Упродовж усього XV ст., коли в Західній Європі розквітав Ренесанс, українська культура із заходу зазнавала асиміляції, з півдня ж - відвертого геноциду. Специфічна ренесансність української культури кінця XVI - початку XVII ст. полягала саме у прагненні звільнитись від польської "культурної опіки", у формуванні культури національного відродження, що так яскраво виявилось у діяльності братств, у розвитку полемічної літератури, православної освіти та книгодрукування.

Вплив містобудівної та архітектурної практики європейського Відродження позначився на українських землях вже на початку XVI ст. Кращі умови для цього були в західноукраїнських землях, де відбудовуються старі та закладаються нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці, такі як Броди, Жовква, Бережани, Меджибож, Тернопіль та ін. Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова і Кам´янця-Подільського.

Найкращі споруди замку - Кругла Башта і Луцька брама без перебільшення належать до визначних споруд Європи доби Відродження. З архітектурою був пов´язаний розвиток українського кам´яного різьблення. Найхарактернішим прикладом гармонійного поєднання архітектури, скульптури, орнаментів з каменю, де сполучаються ренесансні та українські народні мотиви, є львівські усипальниці - каплиця Кампіанів та каплиця Боїмів (обидві - початок XVII ст., архітектори і скульптори П. Римлянин, А. Бемер, Г. Горст та ін.). У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд з ними виникають нові жанри -портрет, історичний живопис, в іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду.

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. освіта стає одним з найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності України.Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональній консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.

Розвиток друкарської справи в Україні є найкращим підтвердженням благотворного впливу ренесансної культури. У перший період свого існування наприкінці XVI - початку XVII ст. більшість друкарень, що створювались при братствах, видавали літературу переважно світського спрямування. Поширення освіти спричинило великий попит на навчальну і наукову літературу. Перші книжки "Октоїх" та "Часословець", надруковані кирилицею, з´явилися в Кракові 1491 p., де були досить значними українська і білоруська громади. Важко переоцінити роль у становленні книгодрукування в Україні особистості І. Федорова.

110. Основна мова викладання в Києво-Могилянській колегії

латинь

110. Пізнавальна функція культури

культура містить знання та практичний досвід попередніх поколінь, долучаючись до яких, людина пізнає навколишній світ.

110. Віра в духів та душу

анімізм

110. Культурна цінність

культурнi цiнностi - об'єкти матерiальної та духовної культури, що мають художнє, iсторичне, етнографiчне та наукове значення i пiдлягають збереженню, вiдтворенню та охоронi : оригiнальнi художнi твори живопису, графiки та скульптури, художнi композицiї та монтажi з будь-яких матерiалiв, твори декоративно-прикладного i традицiйного народного мистецтва; предмети, пов'язанi з iсторичними подiями, розвитком суспiльства та держави, iсторiєю, науки i культури, а також такi, що стосуються життя та дiяльностi видатних дiячiв держави, полiтичних партiй, громадських i релiгiйних органiзацiй, науки, культури та мистецтва; предмети музейного значення, знайденi пiд час археологiчних розкопок і т.д.

110. Острог як центр ренесансної культури в Україні:

У др. пол. XVI- п. пол. XVII ст. одним з найвизначніших центрів української культури був Острог. Саме туту 1576 році з ініціативи князя Василя- Костянтина Острозького було засновано школу, що на той час мала найвищий освітній рівень з-поміж усіх східнослов'янських навчальних закладів. Згодом виник літературно-науковий гурток, до якого увійшли відомі вітчизняні та іноземні перекладачі, а ще пізніше в Острозі під орудою Івана Федорова з'явилася друкарня, яка стала невід'ємною частиною культурного центру. Заснування Острозького колегіуму як слов'яно-греко-латинського закладу засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу. Найяскравіша згадка про Острозьку академію викладена у передмові до Острозького букваря 1578 року.

Розповідається про те, що засновник академії і друкарні Василь-Костянтин Острозький зібрав у місті свого діда знавців грецької, латинської і руської мов. Принцип гримовності згодом успадкували Львівська братська школа та Києво- Могилянська академія. У тисячолітній історії української культури Острог відігравав роль інтелектуального центру на зламі XVI—XVII століть, а академія, що діяла тут протягом 1576—1636 років, була провідною науковою установою України. Її друкарня прославилася першим у світі виданням Біблії церковнослов'янською мовою (1581).

Ренесансна культура Острога та його околиць, іконопис і хорове мистецтво належать до кращих зразків того часу. Засновник академії та її фундатор Василь- Костянтин Костянтинович Острозький був одним із найбагатших магнатів держави, меценатом, а в історії і як талановитий полководець.

110. Віра в існування засновника роду та його захисника і покровителя в особі тварини чи рослини це: тотемізм

110. Вершиною ювелірного мистецтва східних слов’ян була техніка перегородчастої емалі

133.Xудожній стиль це - характерна для певної епохи система художніх образів, засобів та пособів.

134. Прототипом Софії Київської вважається -

135. Регулятивна функція культури: Культура уможливлює не тільки спілкування людей, але й регулювання їх взаємовідносин і діяльності. Регулятивна функція культури реалізується з допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві.

136."Прогностична оцінка поточного 1483 року" - памфлет Юрія Дрогобича.

137.Іван Вишенський - український релігійний та літературний діяч раннього нового часу. Народився на ЛЬвівсщині в селі Судова Вишня. Протягом житя став ченцем Афонського Монастиря в Греції. Йому присвячена поема Франка.

138. В перекладіі "культура" з латинської означає обробіток, обробляти.

139.Найдавніші споруди княжого Львова - площа Старий ринок (за Данила- центр Львова), Церква в. Миколая- одна з найдавніших споруд княдого міста,Костел Марії Сніжної.

140.Мезолітичну Україну можна умовно поділити на чотири природно-ландшафтні зони: Гірський Крим, Степова зона, Лісостеп, Карпати, Волинь та Полісся – Лісова зона. Основою господарства було, як і раніше, мисливство, рибальство та збиральництво. Господарство стає більш інтенсивним, збільшується населення, що ще більше загострює продовольчу проблему, частими стають збройні сутички між племенами (про що свідчить велика кількість поховань з рубленими, різаними та колотими ранами на кістяках небіжчиків). Відбувається постійна міграція населення в пошуках їжі. Більш менш стійкі поселення виникають в Криму та Степу.

141.Діячами українського передвідродження можна назвати Емануїл Христолярул,

Теофан Газ, Карул Константинопольський, Георгій Трапезундський, Дмитро Халкокондул.

142. Грецькі міста колонії - Ольвія, Пантікапей, Тіра, Херсонес.

143. Дохристиянські вірування східних словян. Словянам цього періоду не була відома жодна з сучасних релігій. Вони вірили в різних богів, типу бог сонця, вітру, інших сил природи, і так далі.

Усі язичницькі релігії були політеїстичними, тобто кожна з них являла собою сукупність культів

великого числа богів. І хоча один із них вважався головним, жодна з таких релігій ще не мала ознак чітко виявленої стрункої системи.

144.Полемічна література — підбірка текстів різних авторів, у яких обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання.

Мелетій Смотрицький «Тренос», Захар Копистенський «Палінодія», Іван Вишенський «Рада про очищення церкви».

145. Образотворче мистецтво. Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки археологів, зокрема, періоду трипільської та скіфської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів предків сучасних українців.

146. Автор Повісті Минулих Літ - Нестор Літописець.

147.Звіриний стиль — назва художнього стилю, поширеного в мистецтві кількох стародавніх культур. Основною тематикою зображень були тварини або ж частини їх тіла, та складних композицій з них, звідки й назва. Одним з найкращих зразків цього стилю є скіфіський звіриний стиль.

148. Смальту використовували для виготовлення мозаїк.

149.Каплиця Трьох Святителів побудована в стилі італійського ренесансу.

150.Петро Конашевич Сагайдачний закінчив Острозьку школу, в місті Острозі. Дуже дорого на той час, але батьки-мажори йому це забезпечили.

151. Оркестр кам.яного віку було знайдено на Мізинській стоянці.

152.ПАХОДУ. НЕ ТОЧНА ІНФА. НАйдавнішим твором часів Київської Русі- Повість минулих літ, - висвітлює події від найдавніших часів

до початку 12 ст.

153.В 1581році в м. Острозі було надруковано повний текст біблії, після багаторічної праці. Це найголовніша книжка, надрукована в Острозі.

154.Видатні памятки житлової архітектури Львова палац Корнякта та "Чорна камяниця" збудовані у стилі ренесансної архітетури.