Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Інститут хімії і хімічних технологій

Кафедра ТБСФБ

Реферат

з курсу: «Фармакологія»

на тему:

«Лікарські засоби, що впливають на апетит»

Виконала:

ст. гр. ФР-42

Ратушна О.

Перевірила:

Болібрух Л.Д.

Львів – 2014

Лікарські засоби, що впливають на апетит

Захворювання людини часто супроводжуються зниженням апетиту і розладами травлення. Апетит — це емоційне відчуття, пов'язане з прагненням людини до вживання певної їжі. На відміну від відчуття голоду — потреби організму в їжі, звичайно суб'єктивно неприємного явища, апетит ґрунтується на потребі, пов'язаній з уявленнями про вживання їжі, що має бути, і є приємним відчуттям.

Апетит регулюється складною нейрогуморальною системою. Вона включає як центральні, так і периферичні механізми. Смакові, нюхові, зорові відчуття, сигнали з травного тракту, обмін речовину периферичних тканинах, гормональні впливи – усе це може бути умовно віднесено до периферичних механізмів. У ЦНС апетит контролюється «центром голоду» (латеральні ядра гіпоталамусу) і «центром насичення» (вентромедіальні ядра гіпоталамуса). Значною мірою апетит залежить від функціонального стану лімбічної системи і кори головного мозку (особливо лобових часток). Щодо медіаторних механізмів, то основне значення в регуляції апетиту мають норадренергічна, дофамінергічна та серотонінергічна системи.

Активність нейронів у центрі голоду контролюється норадренергічними нейронами, в центрі насичення – серотонінергічними. Стимуляція норадренергічної передачі в головному мозку призводить до пригнічення центра голоду, а стимуляція серотонінергічної передачі активує центр насичення.

В організмі виявлено речовини, що беруть участь у контролі апетиту та енергетичного балансу. Частина з яких підвищує апетит (орексигенна дія). До них належать нейропептид Y, орексини А і В, грелін, гормон, який стимулює вивільнення гормону росту, ГАМК та інші. Водночас виділені ендогенні сполуки, що пригнічують апетит (анорексигенна дія). Вони представлені лептином, α-меланостимулюючим гормоном, гормонами, які стимулюють вивільнення тиреотропного та кортикотропних гормонів, нейротензином, серотоніном, глюкагонопептидними пептидами, холецистокінінами та іншими.

Розлад апетиту виникає при захворюваннях органів травлення (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, гепатит, цироз печінки та ін.), часто розвивається при невро-психічних захворюваннях (пухлини мозку, енцефаліт, істерія, психоз тощо), захворюваннях ендокринних залоз (цукровий діабет, гіперінсулінізм, тиротоксикоз, гіпотиреоз), системи крові (анемія, лейкоз), злоякісних новоутвореннях, інфекційних захворюваннях, вагітності. Розрізняють три види розладу апетиту:

1. зниження до повної втрати (анорексія),

2. підвищення, інколи досить різке (булімія),

3. порушення апетиту, яке полягає у бажанні вживати неїстівні речовини — крейду, вапно, попіл, землю тощо.

Анорексія — повна втрата апетиту за об'єктивної потреби в харчуванні, зумовлена функціональними або органічними порушеннями діяльності центру апетиту на рівні гіпоталамуса або вищих аналізаторів у корі великого мозку. Дуже часто анорексія супроводжує інсульт, пухлини, травми і запалення головного мозку, а також органічні захворювання ендокринних залоз. Вона є важливим симптомом гіпофізарної кахексії, недостатності наднирників (хвороба Аддісона). Одночасно з втратою апетиту хворий скаржиться на слабкість, підвищену втомлюваність, апатію. З часом знижується маса тіла, тургор тканин, зникає підшкірний жировий шар, зменшується маса скелетних м'язів, з'являються ознаки вітамінної недостатності тощо.

Булімія — патологічно підвищене відчуття голоду, яке супроводжується деколи слабкістю і больовими відчуттями в надчеревній ділянці. Цей стан інколи поєднується із зниженням відчуття насичення, внаслідок чого виникає потреба в надмірно великих кількостях їжі (поліфагія).

Різко виражена постійна булімія і поліфагія спостерігаються переважно при органічних ушкодженнях головного мозку або психічних захворюваннях, менш виражена — при гіперінсулінізмі, у реконвалесцентів після тяжких виснажливих інфекцій та ін.

Лікарські засоби, що вливають на апетит, діляться на дві групи:

• Засоби, що стимулюють апетит;

• Засоби, що знижують апетит (анорексигенні засоби).