175)Львів як центр ренесансної культури

Пам’ятки мистецтва Львова доби Ренесансу, себто відродження клясичности, займають найвизначніше місце в історичному розвитку не тільки українського мистецтва, але й мистецтва цілого Сходу Европи. В історії українського мистецтва, львівський ренесанс – це найважніша капітоля українського мистецтва кінця XVI і початку XVII століття, а пам’ятки архітектури на львівському Ринку і прилеглих вулиць – це найбільша окраса і цілий сенс ренесансового мистецтва на Україні. Ренесансовий стиль поширився на Україні досить вчасно, при чому у Львові почав примінюватися в українському церковному будівництві скорше, ніж у римо-католицьких храмах. Пояснюється це тим, що ренесансовий стиль більш відповідав давнішим українським традиціям. Зокрема ренесансова архітектура, з типом будов центрального заложення, більше відповідала своєю ідеєю і концепцією зразкам української архітектури передренесансової доби, а навіть будовам старокняжої доби. А це тим більше, що ренесансове мистецтво приходило до нас головно з Венецької Республіки, італійської частини Швайцарії та сумежних до Венеції територій. Це не випадок, бо саме Венеція, із своїми давнішими зв’язками з Візантією, візантійським мистецтвом, була для нас, розуміється, значно ближчою, ніж північна ґотика з її суворими, неспокійними й замкнутими формами. Ренесансовий стиль у Львові з’являється в першій чверті XVI стол. Поширювали його головно італійські майстри. Але львівські міські документи згадують чимало майстрів із слов’янськими чи то українськими прізвищами, напр., Мартин Люшня 1534 р., Петро із Смоленська 1535 р., Матей Муратор 1535 р., Іван Лис 1557 р., згаданий уже Лука з Пряшева. Але з часів заложення мулярського цеху 1572 р. найчастіше згадуються італійці, як львівські міщани, що звичайно прибирали місцеві, слов’янські, прізвища: Петро Волох, Станислав Змій, Франціск Кротохвілі, Іван Круглик та інші. Центром будівельної діяльності Львова був, розуміється, Ринок із ратушею – гордістю і символом автономного устрою міст доби Ренесансу. Найбільший розквіт ренесансу у Львові припадає надругу пол. XVI стол., особливо на 70-90 роки того століття. До найстарших будов «Золотого віку» львівського ренесансу, належить будинок Гепнера (згодом Українського Кредитового Товариства) в Ринку, 1570 року. Прекрасна композиція фасади, пропорціональність окремих частин, не переладованість прикрас, ясність і чистота форм роблять цю будову незвичайно цінною на тлі всіх інших будинків доби Ренесансу.Перлиною ренесансового Львова треба вважати Трьохсвятительську каплицю коло Братської церкви, побудовану в 1578 році архітектом Петром Красовським і відбудовану в 1671 р. коштом Олександра Балабана.