- •Міністерство освіти і науки україни
- •Теоретичні основи управління конспект лекцій
- •Розділ 1. Системи і управління
- •1.1. Основи управління
- •1.1.1. Загальна модель управління
- •1.2. Роль комп’ютерної техніки в управлінні процесами
- •1.2.1. Класифікація автоматизованих систем (за видом процесу)
- •1.2.2. Узагальнена модель комп’ютерного управління процесом
- •1.2.3. Об’єкти і процеси управління. Додатний і від’ємний зворотні зв’язки
- •1.2.4. Властивості процесів, котрі ускладнюють управління
- •1.2.5. Загальна схема управління за замкненим циклом
- •1.2.6. Функціональна схема управління
- •1.2.7. Загальна схема процесу управління асу
- •1.2.8. Приклад системи управління за розімкненим циклом
- •1.4. Характеристики і параметри систем
- •1.5. Поняття системи
- •1.6. Структуризація системи
- •1.7. Класифікація систем за складністю
- •1.8. Моделювання в управлінні
- •1.8.1. Модель
- •1.8.2. Види моделей
- •1.8.3. Перехід до створення математичної моделі
- •1.9. Спостережність і керованість
- •1.10. Структури організаційних систем
- •1.12. Задачі аналізу і синтезу системи
- •1.13. Оптимальне управління
- •Список літератури до розділу 1:
- •2.1. Математичне моделювання лінійних динамічних систем (лдс)
- •2.1.1. Приклади створення математичного опису моделі
- •2.2. Передатна функція
- •2.3. Правила спрощення структурних схем
- •2.4. Частотні характеристики
- •2.4.1. Шляхи побудови афчх
- •2.5. Амплітудо-частотна характеристика (ачх)
- •2.6. Фазо-частотна характеристика (фчх)
- •2.7. Особливості афчх. Зв’язок між афчх і перехідною функцією
- •2.8. Афчх при від’ємних частотах. Від’ємна афчх. Обернена афчх
- •2.9. Логарифмічна амплітудо-фазо-частотна характеристика (лафчх)
- •2.10. Передатні функції типових ланок
- •7. Консервативна ланка
- •2.11. Перехідні функції типових ланок
- •2.11.1. Перехідні характеристики типових ланок
- •2.12. Математичні моделі управляючих органів
- •2.12.1. Закони управління
- •2.13. Види управління
- •2.14. Ланки з відставанням та ланки з випередженням
- •2.15. Ланки з запізненням
- •2.15.1. Транспортне запізнення
- •2.16. Поняття стійкості. Стійкість лінійних динамічних систем
- •2.17. Критерії стійкості
- •1. Критерій Вишнєградського
- •2. Критерій Рауса
- •2.18. Частотні критерії стійкості
- •2.19. Області стійкості
- •2.19.1. Метод d-розбиття
- •2.20. Оцінка стійкості системи за її структурою
- •2.21. Стійкість систем при деяких комбінаціях окремих ланок
- •2.21.2. Комбінація інерційної і інтегруючої ланки
- •2.22. Якість управління в лдс
- •2.22.2. Метод трапецій
- •2.22.3. Операторний метод (за допомогою розкладу Хевісайда)
- •2.23. Корекція лдс
- •Список літератури до розділу 2:
- •3.1. Типові нелінійності
- •3.2. Властивості нелінійних систем
- •3.3. Методи дослідження ндс.
- •3.3.1. Метод фазових траєкторій
- •3.3.3. Особливі точки фазових траєкторій
- •3.4. Поняття стійкості за Ляпуновим
- •3.5. Розв’язок нелінійних динамічних систем (методом фазових траєкторій)
- •3.5.1. Метод гармонічного балансу
- •Список літератури до розділу 3:
- •4.1. Дискретні системи управління
- •4.1.1. Переваги дискретних систем (дс) управління
- •4.1.2. Математичний опис систем дискретного управління
- •4.3. Стійкість імпульсних систем
- •Список літератури до розділу 4:
2.19. Області стійкості
Під областю стійкості розуміють діапазони можливих змін параметрів налаштування (Tnn,T0,k) при яких система залишається стійкою.
Для визначення області стійкості систем 3-го порядку використовують діаграму Вишнєградського.
Для систем будь-якого порядку визначають стійкість за допомогою загального методу D-розбиття.
2.19.1. Метод d-розбиття
Виділення областей стійкості в площині параметрів ЛДС, яка описується диференційним рівнянням n-го порядку здійснюється на базі загального методу D-розбиття.
Для систем будь-якого порядку зручно використовувати критерій стійкості Михайлова. Коливній границі стійкості відповідає рівність нулю характеристичного комплекса D(j) =0 (рис. 2.31).
D
jb()
Рис. 2.31.
D-розбиття
Нехай 2 параметри А,В входять лінійно в характеристичний комплекс А(Т); В(К)
– має значення чисто уявного кореня, або частоту гармонічних коливань в системі.
Повна сукупність всіх кривих в площині параметрів, що розбиває всю площину на області з пeвним розподілом коренів називається D-розбиття.
Приклад:
Розглянемо систему, у якої характеристичне рівняння має вигляд:
Побудувати область стійкості в площині параметрів Ті К.
–дійсна частина
–уявна частина
Шукаємо коливну границю:
-
k
T1
0
…
…
…
0
Таблиця визначення межі стійкості
для параметрів К i T Рис. Визначення області стійких
процесів для параметрів K i T
Правило штриховки.
Для нанесення штриховки знаходять знак визначника:
/1/ /2/
Шукаємо /3/
=-3Т2
Для частот від - до 0 визначник додатний, тому при русі знизу вверх штрихуємо область зліва від кривої.
Область праворуч – область параметрів стійких процесів
2.20. Оцінка стійкості системи за її структурою
Якщо система має таку структуру, що неможливо забезпечити стійкість при будь-якій зміні параметрів, то така система називається структурно нестійка (рис. 2.32).
[С(р)+В(р)]xвих=0 Рис. 2.32.
С(р)+В(р)=0
p2(Tp+1)+k=Tp3+p2+k=0
Вводимо диференціюючу ланку для корекції (рис. 2.33):
Рис. 2.33.
B(p)+С (p)=0 – характеристичне рівняння для замкненої системи
–умова стійкості за Вишнєградським
Звідси ми можемо знайти співвідношення параметрів налаштування.
2.21. Стійкість систем при деяких комбінаціях окремих ланок
Рис. Годограф замкненої системи
2-го порядку
При будь-яких параметрах T1,T2,k1,k2 система буде стійкою.
Коли ми застосуємо критерій Вишнєградського, то отримаємо, що коефіцієнт
Стійка система k<kкр
На межі стійкості k=kкр (рис. 2.34)
3. Нестійка система k>kкр Рис.2.34.
2.21.1. Стійкість інерційної ланки + ланка з запізненням
В даному випадку система зменшила стійкість (стала нестійкою) за рахунок фазового запізнення .
Запізнення зменшує стійкість системи (рис. 2.35).
Рис. 2.35.