5.4. Мережеві зовнішні впливи

Припущення про те, що на попит споживача впливають цінові та нецінові чинники, дозволяло отримати криву ринкового попиту простим підсумуванням рівнів індивідуального попиту. Проте для деяких товарів попит особи залежить також від попиту інших людей. В такому випадку говорять про мережеві зовнішні впливи.Вони можуть бути позитивними або негативними. Позитивні мережеві впливи мають місце тоді, коли попит типового споживача на деякий товар зростає внаслідок збільшення обсягу покупок інших споживачів. У протилежному випадку мережевий вплив є негативним.

Одним із прикладів мережевого зовнішнього впливу є ланцюговий ефект.Під ним розуміють бажання споживачів купувати товар, яким володіє майже кожна особа, наслідувати модні тенденції. Створення ланцюгового ефекту є головною метою реклами.

Ланцюговий ефект зумовлюється короткочасним захопленням і модою, але позитивний мережевий зовнішній вплив може виникати і з інших причин. Внутрішня цінність деяких товарів для їх власників є тим більшою, чим більшою є кількість людей, які володіють такими товарами.

Ефект снобізму є прикладом негативного мережевого зовнішнього впливу. Він означає бажання володіти вишуканими або унікальними товарами. Попит на такий товар буде тим вищим, чим менше людей володітиме ним. До таких снобістських товарів належать витвори мистецтва, ексклюзивний одяг, біжутерія, автомобілі, виготовлені за індивідуальними замовленнями. В такому разі цінність від володіння товарами, які можна кваліфікувати як снобістські, частково зумовлена престижністю і особливим статусом, які випливають із обмеженості кола власників цих товарів.

На відміну від ланцюгового ефекту ефект снобізму робить ринковий попит менш еластичним. Ефект снобізму пригнічує зростання попиту – цей висновок є важливим для ціноутворення.

Тема 6. Теорія виробництва

6.1. Підприємство як господарюючий суб’єкт

6.2 Технологія виробництва і виробнича функція

6.3. Виробництво в короткостроковому періоді

6.4. Виробництво в довгостроковому періоді

6.5. Віддача від масштабів

6.1. Підприємство як господарюючий суб’єкт

Підприємство є економічним суб’єктом, який реалізує власні інтереси шляхом виробництва і реалізації деяких товарів/послуг шляхом оптимального поєднання факторів виробництва.

Господарська діяльність підприємства відбувається в умовах взаємодії його внутрішнього та зовнішнього середовища.

Внутрішнє середовище підприємства визначається його внутрішніми ситуаційними змінними. Ними є: цілі, структура, завдання, люди і технологія.

Чинники зовнішнього середовища поділяють на дві групи: прямого впливу, які безпосередньо впливають на підприємство і зазнають прямого впливу з боку підприємства, та непрямого впливу, які можуть не справляти прямого негайного впливу на підприємство, але позначаються на його діяльності. До середовища прямого впливу, або ділового оточення, відносять: споживачів, постачальників, конкурентів, державні установи та контактні аудиторії. Економічні, політичні, техніко-технологічні, демографічні, соціокультурні, екологічні чинники формують середовище непрямого впливу, або фонове оточення.

Підприємства класифікуються за рядом ознак: цілями та видами діяльності, розмірами, формами власності, організаційно-правовим статусом тощо.

Найважливіше, що відрізняє одне підприємство від іншого, є вид діяльності. Класичною є класифікація підприємств К.Кларка, який поділив національну економіку на три сектори. Перший сектор включає в себе сільськогосподарське виробництво, рибальство та розробку природних багатств. Другий сектор – це промисловість загалом, починаючи від переробки сировини і до випуску готової продукції. До третього сектора входять усі решту види діяльності, переважно сфери послуг.

Залежно від мети діяльності підприємства поділяють на такі, що функціонують на комерційних засадах, та неприбуткові.

За розмірами підприємства ділять на малі, середні та великі. Параметри, за якими підприємства відносять до тієї чи іншої категорії, в різних країнах відрізняються.

За формами власності розрізняють: індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, державні, державні комунальні, спільні підприємства.

За організаційно-правовим статусом підприємства поділяють на: одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства.. У свою чергу, в залежності від характеру інтеграції та міри відповідальності за зобов’язаннями господарські товариства поділяють на повні, з додатковою відповідальністю, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.