10.5. Економічні наслідки монополії

Особливості існування монополії як явища вимагають визначення ціни монопольної влади для суспільства. Соціальна ціна монополії визначається через втрати для споживачів і суспільства в цілому у чистій корисності, які відбуваються внаслідок монопольної влади над ринком.

Якщо на конкурентному ринку P = MC, то за монополії ціна перевищує граничні витрати. Отже, монополія зумовлює зростання цін і скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього погіршується добробут споживачів і зростають доходи фірм-монополістів.

Монополія здебільшого посилює нерівність у розподілі доходу. Завдяки своїй ринковій владі монополісти запроваджують вищу ціну порівняно з ціною, яка встановилася б за умов чистої конкуренції. Власники підприємств, що діють за умов монополії, збагачуються коштом решти суспільства. Монополія може зменшувати нерівність доходу лише тоді, коли покупці продукту, який вона виробляє, багатші від власників монополії.

Висновок про неефективність чистої монополії з точки зору суспільства порівняно з чистою конкуренцією не враховує тієї обставини, що витрати для чисто конкурентного і монопольного виробників не можуть бути однаковими. Витрати монополіста на одиницю продукції можуть бути як вищими, так і нижчими за витрати фірми, що діє в умовах конкуренції. Вважається, що існує чотири основні причини таких відмінностей у витратах: 1) позитивний ефект масштабу; 2) наявність Х-неефективності; 3) видатки на збереження монополії; 4) дуже тривала перспектива, яка передбачає технічний прогрес.

10.6. Монопсонія

Монопсонія – це різновид ринку, на якому є лише один покупець товару, послуги чи ресурсу. Термін монопсонія застосовують до всіх ринків, де покупці встановлюють ціни.

Чиста монопсонія є рідкісним явищем, так само, як і чиста монополія. Частіше зустрічається олігопсонія, тобто ринок з кількома покупцями, яким протистоїть велика кількість продавців.

За наявності лише одного або декількох покупців деякі з них можуть володіти монопсонічною владою, яка означає спроможність покупців впливати на ціну товару. Вона дає можливість придбати товар за ціною, нижчої від тієї, яка б встановилася на конкурентному ринку.

Рис. 10.4. Покупець-монопсоніст

Коли фірми, які мають монопсонічну владу, збільшують обсяг закупівель, ціна, яку вони повинні сплатити, зростає. Пропозицію товарів, послуг чи ресурсів фірмі-монопсоністові відображає висхідна крива.

Таким чином, монопсонічне становище залежить від еластичності пропозиції: за еластичної пропозиції покупець має невелику монопсонічну владу, якщо ж пропозиція нееластична, покупець володіє значною монопсонічною владою. Це спричинено різницею між граничними та середніми витратами.

Як і монопольна, монопсонічна влада залежить від трьох чинників: еластичності ринкової пропозиції, взаємодії покупців та їх кількості на ринку.

Тема 11. Теорія олігополії

11.1. Концентрація ринку

11.2. Теорія ігор і поведінка олігополії

11.3. Моделі поведінки олігополії у сфері ціноутворення

11.4. Економічна ефективність олігополії

11.1. Концентрація ринку

Олігополія являє собою дуже неоднозначну ринкову структуру з дуже широким діапазоном характеристик. З одного боку вона межує з чистою монополією, коли єдиному виробникові деякої продукції постійно загрожують можливим проникненням на ринок потенційні конкуренти. З іншого – перетворюється у монополістичну конкуренцію. Тому для ідентифікації тої чи іншої ринкової структури, особливо якщо мова іде про олігополію та монополістичну конкуренцію, необхідним є пошук таких характеристик, які можна достатньо просто визначити.

Однією з таких характеристик є концентрація ринку – ступінь переваги на ринку одної чи кількох великих фірм. Економісти використовують показники концентрації для приблизної оцінки структури галузі.

Найпростішим показником, що вимірює концентрацію ринку, є коефіцієнт концентрації. Він показує процентне співвідношення всього обсягу реалізації , яке обчислюється для деякої кількості фірм. Найчастіше використовується так званий рівень концентрації чотирьох фірм, який являє собою ціну часток ринку чотирьох найбільших фірм. Якщо чотири найбільші фірми контролюють 40% загального ринку і більше, галузь вважають олігопольною.

Вимірювання концентрації ринку можливе і за допомогою індекса Герфіндаля, або H-індекс. Цей індекс дорівнює сумі квадратів часток ринку усіх фірм галузі:

, (11.1)

де S_i – частка і-тої фірми на ринку

H-індекс враховує і число фірм у галузі, і різницю їхніх розмірів. При піднесенні часток ринку до квадрата більша вага надається більшим фірмам. Тобто, чим більший індекс Герфіндаля, тим вищий ступінь ринкової влади у галузі.