Розділ ііі Стратегія підвищення ефективності та розвитку діяльності прат Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»

3.1. Розробка напрямів стратегічного розвитку підприємства

Стратегічне управління інноваціями є складовою інноваційного менеджменту. Воно вирішує широкий спектр питань планування та реалізації інноваційних проектів і програм, які розраховані на якісні зміни в діяльності організації на ринку, виробництві або соціальній сфері підприємства.

Стратегія — це комплексний план, що орієнтує організацію не на сьогодення, а на перспективу. Метою стратегії є забезпечення не стільки поточного успіху, скільки прискореного постійного розвитку організації в умовах конкуренції, лідерства на ринку.

Інноваційна стратегія — один із засобів досягнення цілей організації, який відрізняється від інших засобів своєю новизною, передусім для даної організації, для галузі ринку, споживачів, країни в цілому.

Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

„Дерево цілей”– це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Вершина „дерева цілей” відповідає основному виду діяльності підприємства, і її, зазвичай, називають місією. Другий рівень „дерева цілей” відображає внутрішні цінності, яких дотримується вище керівництво організації. Всі інші цілі мають назву робочих.

Таке „дерево цілей” спрощує процес оцінки відносної важливості (системних пріоритетів) кожної цілі, яка необхідна для встановлення ресурсів при розробці стратегічних планів.

Розглянемо технологічні засади побудови „дерева цілей”

1)Метод дезагрегації цілей застосовується для формалізованих цілей, які найчастіше характеризують реально існуючі об’єкти або ті, що створюються.

Другий та нижчі рівні „дерева цілей”, створеного за цим методом, мають містити основні та альтернативні елементи досягнення цілей вищого рівня. Далі побудову першого і другого рівнів „дерева цілей” методом дезагрегації виконують за тими ж правилами: кожна з цілей поділяється на елементи, для кожної з них створюється комплекс альтернативних дій для їхнього досягнення.

2)Метод забезпечення необхідних умов при побудові „дерева цілей” можна використати для декомпозиції мети будь-якого типу.

У цьому випадку для проведення будь-яких робіт на підприємстві необхідно створити певні умови, які відображаються у вигляді цілей першого рівня. Кожний наступний рівень є конкретизацією зазначених умов у термінах робіт.

Ієрархія цілей дає змогу відповісти на запитання про відповідальність за досягнення різних цілей завдяки встановленню взаємозв’язку між ієрархічними рівнями організації за цілями.

Представляємо „дерево цілей” побудоване методом забезпечення необхідних умов.

Рис. 3.1. Дерево цілей на ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»

Таким, чином ми бачимо, що головною ціллю даного підприємства є максимізація прибутку, яку воно планує досягти такими шляхами: розширення різновидів послуг; проведення модернізації автопарку та збільшення обсягів існуючих продажів.

Для розвитку і вдосконалення інноваційної діяльності потрібно:

1) вкласти значні кошти, щоб здійснити капітальний ремонт будівель і споруд або будувати нові приміщення;

2) придбати нову потужну техніку і обладнання, це дасть змогу економити пальне;

3) поступово підвищувати оплату праці всіх категорій працівників пропорційно росту мінімальної зарплати в державі. Зацікавити працівників у підвищенні продуктивності праці, застосовуючи матеріальне стимулювання за досягнення кращих показників по підсумках роботи за рік;

4) розробити рекомендації по ефективному стимулюванню продажу продукції;

5) збудувати забійний цех з морозильними камерами, встановити обладнання по пастеризації і розфасовці молока, це дасть змогу вигідніше продати продукцію.

ПрАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» має можливість для розширення обсягів своєї інноваційної діяльності. Підприємство спроможне залучити додаткові фінансові ресурси із зовнішніх джерел для забезпечення реалізації програми розвитку, а також гарантувати обслуговування та повернення боргу.

Також наше підприємство може провести наступні заходи підвищення ефективності діяльності, а саме:

Оптимізація структури посівних площ.

Основним виробничим процесом на підприємстві ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» є вирощування сільськогосподарських культур і розведення великої рогатої худоби та свиней.

Товариством освоєно 4 польові, одна кормова лукопасовищна та одна польова ґрунтозахисна сівозміни. Найбільш поширені грунти – чорноземи опідзолені сильно-змиті легкосуглинкові, дерново-підзолисті, глинисто-піщані на піщаних відкладах та чорноземи опідзолені середньо змиті легкосуглинкові.

Основним завданням землеробства в господарстві було і залишається виробництво зерна продовольчого (озимої пшениці) і фуражного, особливо фуражних культур (кукурудзи, ячменю, гороху), цукрових буряків, ріпаку і кормів, круп’яних культур, картоплі та інші. Значну питому вагу мають і кормові культури – багаторічні і однорічні трави на зелений корм і сіно, кукурудза на зелений корм і силос та інші. Господарство має сприятливі умови для посіву післяукісних і післяжнивних культур.

Удосконалення сівозмін.

Удосконалення сівозмін передбачає можливість здійснити чергування культур за принципом плодозміни, за вимогою до сумісності попередників.

Вибір кращих попередників забезпечується при оптимальній концентрації різних культур в сівозміні, з обмеженням мінімально допустимим періодом повернення. Недоцільно послідовно суміщати різні бобові культури, розміщувати пшеницю після ячменю, овес – після ячменю і навпаки, буряки після ріпаку і навпаки і інші.

Основою при розробці сівозмін є визначення мінімально допустимої довжини ротації (кількості полів). Довжину ротації визначає культура з найбільшим періодом повернення. Цукрові буряки, для яких оптимальний період повернення складає 3-4 роки, можуть займати одне поле в 4-5-пільній сівозміні при чергуванні з культурами, що мають такий же або більш короткий період повернення (конюшина – озима пшениця – цукрові буряки – ячмінь).

Окремі культури (кукурудза) володіють стійкою самосумісністю, що дозволяє протягом 4-5 років вирощувати їх на окремих запільних ділянках, у вивідних полях.

В інших рівних умовах максимальна продуктивність посівів може бути одержана при використанні в якості попередника культур, що характеризуються як «добрі», а після попередників, які оцінюються як «умовно допустимі» умови росту і розвитку розміщуваної культури помітно погіршуються.

Механізм ціноутворення.

Для отримання прибутку ціна на власну продукцію має бути достатньо високою, яка б забезпечувала відшкодування витрат виробництва і збуту продукції та отримання відповідного прибутку. Водночас ціна має врівноважувати попит і пропозицію.

Для розрахунку ціни слід орієнтуватися на нормативні витрати виробництва плюс прибуток, оскільки розрахунок ціни за цією методикою є найбільш об’єктивним по відношенню як до покупців, так і до продавця продукції.

Зниження ціни може бути обґрунтованим при більш повному завантаженні виробничих потужностей або з метою досягнення домінуючого положення на ринку, що дозволяє підприємству збільшити обсяг реалізації продукції і дохід.

Однією з головних причин підвищення цін є стійка інфляція. Нерідко ріст витрат виробництва, що не відповідає росту продуктивності праці, призводить до зниження норми прибутку і також змушує підприємство регулярно підвищувати ціни. Підвищення цін можливе за рахунок розширення асортименту продукції.

В умовах нестабільності ринкової ситуації, коли ціни на матеріально-технічні та інші покупні ресурси, що споживаються в сільському господарстві, піддаються частим змінам виникає об’єктивна необхідність оперативного визначення нормативних витрат виробництва та співставлення їх з діючими ринковими цінами. Такі витрати обчислюються в діючих на момент розрахунку цінах, виходячи з існуючої нормативної бази та застосовуваної в господарстві технології виробництва продукції на гектар чи голову худоби та птиці в перерахунку на тонну продукції в заліковій вазі при запланованій урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин.

Діючу ринкову ціну слід вважати сприятливою, якщо вона забезпечує відшкодування обрахованих таким чином витрат виробництва та отримання щонайменше мінімального прибутку для сплати обов’язкових платежів до бюджету відповідно до діючого законодавства.