1.2. Формування інноваційного потенціалу на прат Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»

Інноваційний розвиток підприємства здійснюється на засадах відповідної стратегії, що ґрунтується на інноваційному потенціалі розроблених і освоєних інновацій з урахуванням впливу зовнішнього середовища. Основними вимогами щодо ефективної інноваційної стратегії підприємства є здатність до створення гнучкого процесу прийняття стратегічних рішень та досягнення інтеграції між усіма структурними підрозділами підприємства, що реалізують функції інноваційного розвитку

Потенціал – це показник, який віддзеркалює не просто стан об’єкта, але й, що особливо важливо, одночасно сутність методологічних основ численності реальних процесів та явищ. Таке сполучення дає можливість адекватно відобразити не тільки ту чи іншу ситуацію, ті чи інші відносини, але й процеси і тенденції їх розвитку, а таким чином, ефективність функціонування економічної системи в цілому.

Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності, яке розгорталося й уточнювалося шляхом методологічних, теоретичних та емпіричних досліджень і отримало розвиток на початку 80-х років XX ст.. Інноваційний потенціал – це сукупність елементів, необхідних для вирішення певних виробничих проблем, і готовності суб'єкта господарювання до їх вирішення. Погляди щодо трактування цієї категорії не мають значних відмінностей. У більшості джерел інноваційний потенціал характеризується як множина переваг, перспектив і змін, які можуть бути реалізовані за цілковитого задоволення потреб у даній інновації. Базовою складовою здійснення інноваційної діяльності є інноваційний потенціал, який являє собою сукупність елементів, які необхідні для вирішення конкретних виробничих завдань та відображають готовність підприємства для їх рішення. За цих умов в рамках потенціалу підприємства особливу актуальність набувають питання щодо створення, розвитку і використання інноваційного потенціалу, що дозволить більш ефективними шляхами досягти намічених результатів у прийнятні терміни.

Ресурсна складова інноваційного потенціалу залежить від можливостей використання кожного одиничного господарського ресурсу в інноваційному процесі. Інтенсифікація інноваційної діяльності дозволяє підвищити ефективність використання ресурсної складової, а значить, і інноваційного потенціалу в цілому. Головним принципом виділення ресурсних елементів потенціалу є їх функціональна роль в інноваційному процесі. Ця складова включає у себе матеріально-технічні, інформаційні, фінансові, людські ресурси, які в свою чергу теж поділяються на частини, існуючі в безпосередньому зв’язку та взаємозалежності.

Внутрішня складова інноваційного потенціалу – забезпечує дієздатність й ефективність функціонування інших його елементів. Її доцільно представити інститутами (суб’єкта ми інноваційної діяльності), які забезпечують: внутрішні процеси інноваційної діяльності (винахід і виробництво нового продукту); безпосереднє впровадження нових технологій; взаємозв’язок об’єкта дослідження (підприємства) як з наукою, яка надає прогресивні ідеї і вже оформлені інноваційні розробки, так і з ринком, який споживає готовий продукт, а також методами, засобами організації управління течією інноваційного процесу.

Результативна складова віддзеркалює результат реалізації існуючої можливості, тобто той реальний фактичний інноваційний продукт, отриманий в інноваційному процесі, тобто досягнутий рівень потенціалу. Доцільність виділення цієї складової підтверджується тим, що саме інноваційний продукт як результат інноваційних процесів обумовлює подальший не лише кількісний, але й якісний зріст інноваційного потенціалу господарюючого суб’єкта. Результативна складова інноваційного потенціалу представляє собою цільову характеристику цієї категорії, що проявляється в потоках інноваційної продукції, головним чином забезпечуючи його відтворення.

Досліджуваний об’єкт ідентифікується не тільки через його сутність, але й за допомогою класифікації , яка дозволяє проаналізувати об’єкт, розглядаючи його із різних боків, спираючись на обрані класифікаційні ознаки. Неоднозначність і складність цієї категорії ускладнює виділення незалежних видів інноваційного потенціалу, обумовлює їх взаємозв’язок і щільне співіснування.

Використання системного підходу в аналізі категорії інноваційного потенціалу, надало можливість комплексно ідентифікувати та конкретизувати це поняття, окреслити коло його застосування, а значить сформувати важливі передумови для визначення головних аспектів управління інноваційним потенціалом підприємства в контексті виконання їм своєї прогресивної місії. Поява конкретного наукового інтересу до проблем методологічного забезпечення оцінки інноваційного потенціалу та формування діючого механізму його управління надасть можливість на практиці випробувати отримані результати, приверне увагу до реалістичності та важливості тісної співпраці держави, науковців і виробників при реалізації поставленої мети. Оцінка інноваційного потенціалу підприємств, виявлення його рівня, дієздатності, ступеню задіяності в господарській системі дозволить побачити не тільки повноту та якість ресурсів, залучених підприємством, а ще й перспективи їх подальшого використання.

Таким чином, підводячи підсумок, можна стверджувати, що виявлений, оцінений, сформований інноваційний потенціал ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» дозволить підприємству визначити правильність вибору напрямків прикладання власних зусиль та без зайвих перешкод перерости в потужну структуру нового типу, функціонуючу на засадах інноваційного випередження.