Розділ іі. Навчальна модель вивчення художнього твору о. Кобилянської «апостол черні»

2.1. Методичні поради щодо визначення системи вивчення послідовності жанрово-стильових особливостей твору

Шкільний аналіз твору залежить від літературного роду тексту, його специфічні рисив впливають на зміст і послідовність розгляду.

Епічні риси, які слід враховувати при аналізі твору:

1. Епос – це оповідь про події

2. Оповідь ведеться від реального чи умовного оратора( оповідача)

3. У епосі присутні описи зовнішності, природи, будівель

4. Твори значні за обсягом

5. Мова творів як правило прозова

6. Герметичність художнього світу: художній час, простір, художні предмети (персонажі, речі, ідеї, почуття)

Специфіка виховного значення епосу - в ірреальному проживанні читачем різних життєвих доль, читач випробовує ситуацію морально-етичного вибору. Визначаючи своє ставлення до різних історичних епох , людей, стосунків між ними, школяр проживає нові історії, що сприяє пошуку власного «Я», утвердженню його позиції в реальному світі, збагаченню внутрішнього світу.

При розгляді епічного твору в класі можна скористатися цілісним, композиційним, пообразним, проблемно-тематичним, структурно-стильовим типами аналізу. Г. Клочек рекомендує запроваджувати ще один тип аналізу – «повільне читання» певного епізоду: текст містить закодовану «генетичну» програму, декодування якої і становить сутність методики «повільного читання [ 11, с. 54 ]».

В основу методики вивчення епічних творів покладено ті ж загально дидактичні принципи, що і в методику вивчення лірики та драми. Проте аналіз літературного твору обумовлюється особливостями його змісту і жанру і тими або іншими завданнями вивчення, які ставить перед собою викладач. Тому не можна говорити про яку-небудь загальну, універсальну схему чи загальний план вивчення, обов'язкові для будь-якого тексту.

Головне в методиці розкриття специфіки епосу — це сукупність і характер його художнього аналізу. Якщо при аналізі ліричної мініатюри важливо тут же, в класі, її прочитати, дати відчути учням емоційну силу, а при аналізі драматичного твору — дати їм можливість самим шляхом колективного читання включитися в його «безпосередню дію», то при вивченні епічного, особливо великого твору, ці прийоми значною мірою втрачають свою ефективність. Отже, поняття «емоційного сприйняття твору учнями» означає: учні емоційно сприймають епічний твір, читаючи його переважно до аналізу на уроці [ 5, с. 86 ].

Мета аналізу епічного твору в класі — розкрити специфіку відображення життя цим літературним родом.

Метою вивчення епосу обумовлюються і методичні прийоми. Їх найсуттєвішу ознаку становить складання плану, в якому розкривається складна композиційна побудова епічних творів: сюжет, поза сюжетні елементи, пейзаж, опис та інші засоби непрямої художньої характеристики. План як спосіб вивчення специфіки епічного твору у середній школі переважно є складним. Це зрозуміло: епос, епічний твір -багатоплановий. Щоб шляхом аналізу усвідомити всі його особливості, в плані доводиться виділяти всі найсуттєвіші частини. Тільки такий план з розкриттям чисто епічних прийомів створення художнього образу, змалювання людського характеру вводить в творчу лабораторію письменника.

Учні 9-11 класів здатні самостійно опрацьовувати наукову літературу. Тому з початку навчального року їм слід рекомендувати для самостійного читання теоретичні праці, зокрема статті І. Франка про специфіку літератури, її родові особливості.

Готуючись до уроку вивчення епічного твору, учитель повинен детально проаналізувати його. На уроці неможливо здійснити такий аналіз за браком часу, тому слід обирати найцікавіші і найвиразніші його елементи.

План аналізу епічного твору може бути таким:

1. Історія написання твору.

2. Історичний контекст.

3. Рід, жанр, жанровий різновид.

4. Тематика і проблематика.

5. Композиція:

• зовнішня композиція (поділ твору на томи, розділи, частини, глави);

• сюжет – конфлікт у його основі (соціальний, психологічний, політичний, морально-етичний, побутовий), художнє розташування компонентів (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка);

• позасюжетні елементи та їхня художня роль (заголовок, присвята, епіграф, авторські відступи, цитати, вставні епізоди, пролог, епілог, описи – портрет, інтер’єр, пейзаж);

• розташування персонажів (голодні, другорядні, епізодичні; групування навколо конфлікту).

6. Характеристика дійових осіб.

7. Ідейний зміст твору, емоційні оцінки автора.

8. Мовностильові особливості.

Старші підлітки, увага яких до власного Я загострюється, із зацікавленням ставляться до внутрішніх драм героїв, екстремальних ситуацій, психологічних стресів. Учителеві слід зосереджуватися на характеристиці конфлікту, на якому основний сюжет, розкривати громадянську та морально-етичну пропозицію автора [ 18, с. 92 ].

Старшокласники схильні до пошуку в епічному творі ситуацій морального вибору, самопізнання. Учитель має разом із ними уважно розглядати засоби психологізму, використані письменником, вічні питання та злободенну проблематику твору на фоні суспільного тексту – доби, зображеної у творі, часу написання тексту, сучасності.

При вивченні епічних творів потрібно дотримуватися такої закономірності: чим старший учень, тим більше уваги слід приділяти естетичному оформленню твору – особливостям художнього розташування елементів сюжету, ролі поза сюжетних компонентів, засобам характеристики персонажа, мовностильовій специфіці тексту; в аналізі тематики, проблематики та ідейного змісту твору з дорослішанням дітей переходити від історичної конкретики до філософських ідей, мотивів, вічних проблем [ 14, с. 56 ].

Отже, робота з вивчення епосу потребує детального аналізу твору вчителем при підготовці до уроку, вибору фрагментів для читання і коментування на уроці, формулювання системи запитань до учнів, які стимулювали б узагальнене розуміння твору, застосування специфічних методичних прийомів.