Модельний базис прийняття рішень по управлінню

В процесі управління складними обєктами на різних його етапах використовуються такі процедури, визначення яких дозволяє послідовно вирішити такі задачі:

• визначення стану обєкта і середовища управління (задача спостереження станів);

• вирішення можливог-кожного з станів до одного із заданих видів стану (задачі класифікації станів);

• постановка задачі пошуку рішень у відповідності з цілями в управлінні, які необхідно досягти у кожному із класів станів;

• задача формування пошуку рішень;

• вібір пошуку рішень (задачі модельної класифікації);

• пошук рішень для кожного із класів стану (задача пошуку рішень);

• задачі визначення можливих результатів;

• оцінка якості рішень при їх організації на обєкті управління;

• задача обгрунтованості рішень;

• зваження множини управляючих дій (задача синтезу рішень).

Визначення таких задач передбачає використання певного комплексу моделей, які є основною вище наведених процедур.

Цей комплекс моделей складається:

< М1, М2, І >

М1 – комплекс моделей, які знаходяться в програмно-технічному комплексі у вигляді моделей знань, даних і дозволяють виявити автоматично процедури вирішення вищенаведених задач;

М₂ – модель мислення оператора в процесі оперативного управління.

І – інформаційна модель, що відображає стан об´єкта і середовища управління.

Моделі М₁ та М₂ використовуються для здійснення деяких процедур, що дозволяють здійснювати та організовувати процес управління.

Ця послідовність, як правило, має певну структуру такого виду:

“ситуація – ціль – модель – рішення – визначення переважності - реалізація”.

Під ситуацією розуміємо – поточний стан системи, дані про передісторію розвитку об´єкта (ретроспектива), прогноз розвитку об´єкта і та інформацію про можливий цільовий стан системи при даних умовах.Така структура забеспечює визначення властивостей ситуації S, цілей Ц, оціночних стандартів О, альтернатив пошуку рішень А. В склад цієї структури входять моделі ситуації М_s , простір стратегій вибору рішень G_{S ,} (M_S)_, які дають в рамках моделей M_S варіанти вибору моделей прийняття рішень у відповідності з цілями управління. Основними процедурами в оперативно-диспетчерському управлінні із застосуванням інтелектуальних механізмів є:

1. процедура ситуаційної класифікації, вона характеризується таким рівнянням:

φ₁ = <S, j, K_P, K_S >

S – деяка ситуація, яка задається на множині елементів І (інформаційна модель). До цих елементів можна віднести координати стану об´єкту, цільові координати з урахуванням прогнозу та ретроспектив.

J – множина експертних переваг для вибору правила класифікації, яка визначається за формулою: S * K_S (декартовий добуток),

де K_S – множина класів ситуації;

K_р – множина алгоритмів класифікації.

2. Процедура модельної класифікації. Дозволяє визначити ту множину моделей прийняття рішення, за якими можна отримати шляхом обчислення необхідне ефективне рішення. Характеризується таким кортежем:

φ₂ = <S, K_P, A_И, М_r >

A_И – множина алгоритмів прийняття рішень по управлінню;

M_r – множина моделей за якими приймається рішення.

3. Процедура формування стратегій пошуку рішень. Дозволяє визначити множину локальних чи глобальних цілей управління, які необхідно досягти в даному класі ситуацій:

φ₃ = <S, К_Р, Ц, КР, С >

де, Ц – множина цілей, як локальних так і глобальних з зазначенням їх пріоритетності для даного класу ситуацій;

КР – множина критеріїв досягнення цілей, згортки критеріїв;

С – множина стратегій пошуку цільових рішень.

4. Процедура пошуку цільових рішень по управлінню:

φ₄ = <S, Н_r, R_Ц, С >

де R_Ц – множина цільових –управляючих рішень, які можуть бути знайдені у вибраній сукупності моделей пошуку (М_r) ріщень, яка настроєна на поточну ситуацію Si, і належить до множини ситуацій S (Si є S) при використанні стратегії Сј Є С.

5. Процедура визначення можливих результатів рішень:

φ₅ = <S, R_Ц, Ц, К^Р, М_Д, О_Д, R_Ц1 >

де, М_Д – область рішень по управлінню, у відповідності із цілями Ц та критеріями К^Р для даного рівня прийняття рішеннь О_Д.

R_Ц1 – множина управляючих рішень із множини О_Д, які можуть бути рекомендовані для реалізації управляючих рішень в даній ситуації.

6. Процедура синтезу рішень:

φ₅ = <S, R_Ц1, Ц, К^Р, М_ОЦ, О_ОУ, R_Ц2 >