Принципи організації інтелектуальних систем управління

1. Тісна взаємодія систем управління з реальним зовнішнім світом з використанням спеціально організованих інформаційних каналів звязку.

2. Принципова відкритість системи з метою підвищення інтелектуальності і удосконалення власної поведінки.

3. Наявність механізмів прогнозування змінювання зовнішнього світу та власної поведінки системи.

4. Наявність в СУ багатоієрархічної структури, побудованої у відповідності з правилами: підвищення інтелектуалізації та зниження вимог до точності по мірі підвищення рангу в ієрархії системи.

5. Зберігання можливостей функціонування з деякою втратою якості чи ефективністю з деякою деградацією, з розривом звязків чи втратою управляючих дій від вищих рівнів ієрархії структури управління.

Перший принцип - підкреслює безпосередній звязок ІС із зовнішнім світом. Знаходячись у безпосередній взаємодії зі світом ІС отримує від нього всю необхідну інформацію для прийняття рішень та порівняння знань. СУ в свою чергу створює активну дію на зовнішній світ в результаті обробки знань.

У відповідності з другим принципом забеспечується наявність вищого рангу ієрархічної структури як:

• самонастроювання

• самоорганізація

• самонавчання

Система знань складається з двох частин:

1. Постійних перевірених знань, якими система користується постійно.

2. Тимчасових знань, в яких система не впевнена і з якими вона експериментує в процесі навчання.Знання другого типу чи відхиляються чи уточняються чи переходять в решті-решт в постійне значення.

3. Наявність механізмів прогнозування полягає в тому, що систему управління не можна вважати достатньою мірою інтелектуальною, якщо вона не може здійснювати прогнозування змін зовнішнього світу і власної поведінки в цьому світі. Система без прогнозування може не виявляти критичну ситуацію, з якої вона не може знайти виходу, наприклад, через часові обмеження чи складності організації управляючих дій, що усувають цю кризову ситуацію.

4. Дозволяє визначити шляхи побудови моделей в тих випадках, коли не точність знань управління й його поведінку можна скомпенсувати шляхом збільшення числа рівнів інтелектуальності, а також за рахунок використання вдосконалених механізмів прийняття рішень в умовах невизначенності.

5. Поняття живучості. Встановлює принцип лише часткову втрату інтелектуальності, але не припинення функціонування системи при відмові в роботі вищих рівнів ієрархії системи.

Загальна концептуальна структура ісу

Системи управління організовані у відповідності із сформульованими принципами в повному їх обємі називається – інтелектуальними системами в повному розумінні. Такі системи повинні мати багаторівневу ієрархічну структуру із наступними рівнями в порядку зниження в рангу.

1. Рівень самоорганізації (самоперебудова системи за результатами навчання).

2. Рівень навчання (створення нових знань).

3.Рівень прогнозування подій

4. Рівень адаптації.

5. Рівень формування рішень по управлінню

6. Рівень роботи з базами подій та знань. Забезпечення необхідною інформацією.

7. Рівень планування операцій по реалізації сформованих рішень.

8. Виконавчий рівень.

Кожен з перелічених рівнів має свою функціональну специфіку й в реальній системі може складатися з декількох рівнів. Але при будь-якій структурі ІСУтрадиційні системи автоматичного управління знаходяться на нижніх рівнях, тобто підкреслюється симбіоз, який повинен бути в цих системах.