5.1.2. Виробничі випромінювання.

Основним джерелом теплового випромінювання на ділянці випічки хліба є хлібопекарська піч.

Ознаками перегрівання організму є підвищення температури, спрага, збільшення частоти дихання і пульсу, задишка, головний біль, запаморочення, сильне потовиділення. Разом із водою організм втрачає солі і вітаміни, в зв’язку з чим він не справляється з віддачею тепла, і наступає перегрівання, що проявляється тепловою гіпертермією, тепловим ударом та судомною хворобою.

Для захисту від теплового випромінювання на виробництві використовують теплоізоляцію, екранування (поглинаючі тепло екрани з вогнестійкої цегли та екрани, що відводять тепло – пустотілі конструкції, які охолоджуються всередині водою).

На ділянці випічки хліба основним способом запобігання виділення теплоти у навколишнє середовище є теплоізоляція поверхні обладнання та трубопроводів.

5.1.3. Шум на виробництві.

Джерелами шуму на виробництві є працююче технологічне обладнання.

Шум негативно діє на органи слуху, серцево-судинну, центральну та периферійну нервову системи та загострює захворювання інших органів.

Класифікація шумів за походженням:

1) механічні; 2) аерогідродинамічні (вентилятори, насоси, компресори, системи транспортування); 3) електричні (трансформатори, тощо).

Класифікація виробничих шумів: низькочастотний (до 300 Гц); середньочастотний (300-800 Гц); високочастотний (більше 800 Гц).

Людина сприймає шум від 20Гц до 20 кГц (погано>10кГц). Порогові значення шуму при f=1000 Гц складають: нижній поріг чутливості больовий поріг

Нормування шуму здійснюється за граничним спектром (дБ) та по загальному рівню шуму (дБА). Для нашого виробництва загальний рівень чутного шуму не повинен перевищувати 80 дБ.

До технічних засобів комплексного захисту від шуму чутного діапазону належать: послаблення шуму у джерелі утворення, звукопоглинання та звукоізоляція.

Для вимірювання рівня шуму використовують шумоміри Ш-71, ПИ-14. Рівень вимірювання шуму даними приладами становить 10-130 дБ в діапазоні 20 Гц – 16 кГц.

5.1.4. Виробнича вібрація.

Вібрацію поділяють на загальну (передається через опорні поверхні тіла людини) та локальну (передається через руки).

Вібрація негативно впливає на центральну нервову та серцево-судинну системи. Місцева або локальна вібрація викликає зміни регуляції тонусу периферичних кровоносних судин, що викликає спазми кінцівок, зміни в суглобах, які призводять до обмеження їх рухомості.

Основними характеристиками (параметрами) вібрації є частота гармонічного коливального руху (Гц), віброшвидкість (м/с) та віброприскорення (м/с²), рівень вібрації (дБ).

Порогове значення віброшвидкості становить v₀=5*10⁸ м/с, а віброприскорення становить а₀=3*10^-4 м/с².

Для захисту від впливу виробничої вібрації застосовуються такі колективні методи і засоби захисту як послаблення вібрації у джерелі утворення вібропоглинання та віброізоляція.

Вібрація вимірюється віброметрами ВИП – 4 та ВИП - 2М та вібрографами ВР 1, ВР – 2, в діапазоні від 10 Гц до 1кГц, шкала приладів проградуйована в дБ.

Для захисту від впливу виробничої вібрації застосовуються такі колективні методи і засоби захисту, як послаблення вібрації у джерелі утворення, вібропоглинання та віброізоляція.

Для зменшення вібрації кожухів, огороджень, транспортних систем вібрації є антивібраційний спецодяг – спецвзуття, жилети, костюми.

Вібрація вимірюється віброметрами ВИП-4 та ВИП-2М та вібрографами ВР-1, ВР-2 в діапазоні 10 Гц – 1кГц (шкала приладів проградуйована в дБ).