5.2. Визначення послідовності обробки поверхонь заготовки

Обраний варіант базування є основою для визначення послідовності обробки поверхонь заготовки. Разом з тим, визначаючи послідовність обробки, враховують: а) конструктивні особливості деталі; б) вимоги до її якості; в) методи одержання заданих розмірів; г) властивості заготовки (матеріал, маса, розміри, припуски на обробку); д) можливості обладнання; ж) необхідність у термічній обробці; з) організацію виробничого процесу та ін.

Обробку заготовки починають, як правило, з підготовки технологічних баз. У комплекті баз у першу чергу обробляють поверхню (або сполучення поверхонь), що позбавляє заготовку більшого числа ступенів вільності (установочна або подвійна напрямна база).

На початку ТП необхідно прагнуть зняти з заготовки найбільші припуски для того, щоб створити кращі умови для перерозподілу залишкових напружень у заготовці і розкрити можливі дефекти на ранній стадії обробки.

Високі вимоги до точності форми, розмірів і відносного положення поверхонь деталі обумовлюють вести обробку заготовки в кілька Тпр. В окремих випадках попередню й остаточну обробку поверхні виконують послідовно при одній установці заготовки. Частіше ці етапи розділяють, відносячи остаточну обробку поверхонь на кінець ТП.

У кінець ТП виносять також обробку легко пошкоджувальних поверхонь (наприклад, зовнішніх нарізок).

На послідовність обробки поверхонь заготовки впливають термічна і хіміко-термічна обробка. Неминуче деформування заготовки в результаті такої обробки змушує передбачати в ТП попередню та остаточну обробку і починати останню з “виправлення” технологічних баз. Поверхні, виправлення яких після термічної обробки важко (наприклад, кріпильні отвори в корпусних деталях), обробляють після її виконання. Деякі види хіміко-термічної обробки ускладнюють процес механічної обробки. Так, при цементації, якщо потрібно обробити тільки окремі поверхні заготовки, інші захищають або нанесенням міді, або додатковим припуском, що видаляється після цементації, але до загартування.

Впливає на послідовність обробки поверхонь і необхідність дотримання черговості в утворенні різних конструктивних елементів деталі. Наприклад, кріпильні різьбові отвори потрібно обробляти після того, як буде остаточно оброблена поверхня заготовки, з яким вони сполучені. У противному випадку нарізка в отворах буде зіпсована.

Запитання для самоперевірки:

1. На чому основане визначення послідовності обробки поверхонь заготовки.

2. Яки основні принципи вибору поверхні заготовки для першочергового оброблення.

3. Як, на що і чому у технологічному процесі впливають термічна і хіміко-термічна обробка.

Література: [5, с.18-58].

Лекція 6 Вибір способів обробки заготовок і визначення кількості необхідних технологічних переходів

 Після встановлення послідовності обробки всіх поверхонь заготовки, вибираються способи і засоби обробки кожної з них.

Вибір способу обробки і необхідної кількості ТПр залежать від технічних вимог на деталь, виду і якості заготовки, техніко-економічних показників способів обробки заготовки.

Обраний спосіб обробки повинен забезпечити найкоротший і найбільш економічний шлях перетворення заготовки в деталь необхідної якості.

Очевидно, що самий короткий шлях можна було б забезпечити при одержанні кожної поверхні заготовки необхідної якості за один ТПр, виконання якого повинно забезпечувати визначену величину уточнення:

, (6)

де

–допустимі відхилення показників точності заготовки;

–допустимі відхилення показника точності деталі.

Як правило, типові способи обробки, не забезпечують необхідну величину уточнення. Тому, обробку поверхонь приходиться вести в кілька ТПр і уточнення при цьому визначати по формулі:

, (7)

де

–загальне уточнення, що одержується при обробці заготовок для досягнення необхідної точності деталі по кожній з поверхонь;

–уточнення, забезпечуване кожним ТПр;

–кількість ТПр, що необхідні для досягнення заданої точності деталі.

Вибір способу обробки заготовки варто починати з пошуку такої технологічної системи, що дозволить економічним шляхом досягти необхідної якості деталі . Однак, обрана технологічна система здатна забезпечити визначену якість деталілише при визначеній якості заготовки (). Якщо, то розглянута система забезпечить одержання поверхні необхідної якості з обраної заготовки. Якщо ж, то необхідно продовжити вибір системи і знайти таку, котра забезпечить на виході, і т.д.

У зв'язку з тим, що необхідна якість окремої поверхні деталі може бути досягнута при обробці її різними способами, варто зрівняти можливі варіанти по продуктивності та економічності ТП. Для цього для кожного варіанту ТП необхідно визначити трудомісткість і собівартість обробки заготовки. Однак, зробити це можливо після вибору режимів різання та проведення технічного нормування витрат часу на виготовлення деталі.

Тому рішення про способи реалізації і кількість ТПр обробки поверхонь заготовки, прийняте на даній стадії розробки ТП, може бути скореговане надалі.

Запитання для самоперевірки:

1. Від чого залежить вибір способів обробки заготовки та кількість Тпр.

2. Що є критерієм визначення кількості Тпр.

Література: [5, с.11-38].