Визначення хлоридної кислоти

 

При титруванні хлоридної кислоти 0,1 моль/л розчином NaOH стрибок на кривій титрування значний (рН 4-10), тому можна використовувати різні індикатори: як фенолфталеїн, так і метиловий червоний.

Методика титрування. У конічну колбу на 100 мл переносять піпеткою 10 мл досліджуваного розчину кислоти, додають 1-2 краплі індикатора і титрують стандартизованим розчином NaOH до різкої зміни кольору (блідо-рожевий з фенолфталеїном, жовто-оранжевий з метиловим червоним). Виконують три-п’ять титрувань. Знаючи середній об’єм розчину лугу і його концентрацію, обчислюють концентрацію і титр кислоти хлоридної в досліджуваному розчині.

 

Визначення натрій карбонату

Титрування натрій карбонату хлоридною кислотою характеризується двома точками еквівалентності. При титруванні до першої точки еквівалентності протікає реакція:

СО₃^2– + Н₃О⁺  НСО₃^– + Н₂О.

Як індикатор використовують фенолфталеїн (рТ = 9,0), оскільки рН розчину в першій точці еквівалентності має значення:

При титруванні до другої точки еквівалентності протікає реакція:

НСО₃^– + Н₃О⁺  Н₂СО₃ + Н₂О,

а рН розчину має значення:

В цьому випадку для фіксації кінцевої точки титрування використовують метиловий оранжевий (рТ = 4,0).

Методика титрування. Наважку солі масою  1 г переносять у мірну колбу на 100 мл, розчиняють у дистильованій воді, з якої попередньо видалено кип’ятіннямСО₂, та доводять водою до мітки. Піпеткою відбирають 10 мл розчину і переносять у колбу для титрування. Титрують з 1-2 краплями метилового оранжевого стандартизованим розчином HCl. За результатами титрування розраховують масу натрій карбонату (M (Na₂CO₃) = 105,99 г/моль).

 

Визначення натрій гідроксиду і натрій карбонату при сумісній присутності

 

Тверді луги та їх розчини поглинають вуглекислий газ з повітря, перетворюючись у відповідні карбонати:

2NaOH + CO₂ = Na₂CO₃ + H₂O.

Внаслідок цього розчини натрій гідроксиду завжди містять домішки Na₂CO₃. В окремих випадках важливо знати вміст NaOH і Na₂CO₃ в розчині.

 У попередній роботі було показано, що Na₂CO₃ по-різному титрується з фенолфталеїном і метиловим оранжевим. З фенолфталеїном титрування закінчується в той момент, коли весь Na₂CO₃ перетвориться в NaНCO₃. При титруванні з метиловим оранжевим зміна забарвлення індикатора відбувається тільки після того, як вся сіль буде відтитрована до Н₂CO₃. Тобто можна сказати, що з фенолфталеїном відтитровується лише половина Na₂CO₃, а з метиловим оранжевим – повністю весь Na₂CO₃. NaOH з обидвома індикаторами відтитровується повністю. Тому при титруванні суміші NaOH + Na₂CO₃ з фенолфталеїном буде відтитровано повністю луг і половина Na₂CO₃ (до NaНCO₃), а з метиловим оранжевим буде відтитрований повністю луг і повністю Na₂CO₃. Результати, отримані при титруванні досліджуваного розчину з цими двома індикаторами, дозволяють розрахувати вміст NaOH і Na₂CO₃ з однієї наважки.

Методика титрування. Точну наважку ( 1,5 г) отриманої задачі вносять в мірну колбу місткістю 100 мл, додають 30 мл свіжопрокип’яченої дистильованої води, розчиняють і доводять об’єм розчину до мітки та перемішують. 10,0 мл отриманого розчину поміщають в колбу для титрування, додають 1-2 краплі розчину фенолфталеїну і титрують стандартизованим розчином HCl до зникнення червоно-малинового забарвлення від однієї краплі. Об’єм, витрачений на титрування з фенолфталеїном записують. В колбу до відтитрованого розчину додають 1-2 краплі метилового оранжевого і продовжують титрування до незникаючого рожевого забарвлення розчину. Знову роблять відлік об’єму по бюретці і записують його.

Точне титрування повторюють 2-3 рази, за отриманими даними для кожного з індикаторів беруть середнє і проводять розрахунки вмісту (в %) NaOH і Na₂CO₃ в отриманій задачі.