Розділ 3

Актуальні проблеми

Визначення змісту

Мистецької освіти

Зміст освіти в узагальненому вигляді трактується як «...система наукових знань про природу, сус­пільство, людське мислення, практичних вмінь і павичок та способів діяльності [13, С. 137]». Відпо­відно до цього зміст мистецької освіти визначаємо як системне поєднання знань художніх творів (фактичного матеріалу), теорії мистецтва та історії його розвитку, практичних умінь і навичок в галузі мистецької діяльності, досвіду сприймання мистецтва, критично-оцінювального ставлення та інтерпретаційних підходів до надбань мистецької спадщини, а також творчої роботи в галузі мис­тецтва.

Тема 7. Художнє пізнання як взаємодія сприймання, оцінювання і творення в мистецтві

Зміст мистецької освіти спрямовано на осво­єння учнями цінностей мистецтва, художньо-есте­тичний розвиток учнів, оволодіння ними різнови­дами мистецької діяльності. В цьому контексті особливого значення набуває розвиток здатності уші в до сприймання, оцінювання і творення в мис­тецтві. Художнє сприймання, оцінювання і творен­ня як різновиди навчальної діяльності співіснують у певних зв'язках та відношеннях, що уможливлює їх вивчення як системного об'єкта.

Поняття «пізнання мистецтва» ми інтерпре­туємо як узагальнююче, як процес і результат усвідомлення тих значень, які притаманні мис­тецтву, як феномен образного відображення дійс­ності. Навчальне художнє пізнання можна інтер­претувати як взаємодію суб'єкта (учня) і об'єкта (художнього твору), спрямовану на усвідомлення змісту і форми художніх образів, на досягнення нового знання щодо мистецтва.

Сприйняття мистецтва — процес і результат приймання і усвідомлення інформації, що міс­титься в художніх образах.

Оцінювання мистецтва — процес і результат з'ясування міри естетичної довершеності художніх творінь.

Творення мистецтва — процес і результат ви­найдення нового, того, чого раніше не було в мис­тецтві. Навчальна творчість передбачає досягнення мистецьких результатів, які є новими для учня і не обов'язково містять об'єктивну новизну.

Чому системне поєднання цих різновидів нав­чальної мистецької діяльності можна вважати зміс­товим орієнтиром навчання мистецтва? Відповідь на це питання ґрунтується на таких позиціях і міркуваннях.

Сприймання, оцінювання і творення мають уза­гальнюючий характер, є необхідними, притаман­ними кожній з мистецьких дисциплін видами діяльності. Заняття з музики, живопису, поезії чи хореографії не можуть бути продуктивними поза « прийманням, оцінюванням і творенням. Є під­стави вважати, що педагогічне забезпечення цих різновидів діяльності повно охоплює навчальну діяльність в галузі мистецтва Дія цього системного поєднання сягає всього простору мистецького навчання.

Сприймання, оцінювання і творення є провідними видами мистецької діяльності, притаманними будь-якому ступеню навчання. Мистецька діяльність того, хто тільки опановує ази мистецтва, у різновидах, структурних компонентах (сприймання-оцінювання-творення) відповідає діяльності того, що вже зійшов на мистецький Олімп. Інакше кажучи, і на етапі входження в мистецтво, і на етапі мистецької діяльності у її довершених вимірах мають місце сприймання, оцінювання, творення.

Вказані дії відповідають внутрішнім характерис­тикам мистецтва, різнобічно охоплюючи мистець­ку діяльність, повністю «вибирають» її іманентні характеристики. Поза сприйманням, оцінюванням і творенням мистецька діяльність не існує.

Кожен з різновидів — сприймання, оцінювання, творення — реально, або в згорнутій формі (наприклад, минулого досвіду) присутній у мис­тецькій діяльності незалежно від рівня її проті­кання. Коли зрілий художник або той, хто тільки вчиться малювати, пишуть картину, тобто займа­ються творчою діяльністю, вони вільно чи невільно спираються на результати сприймання, що міс­тяться в попередньому досвіді і, крім того, процес творення картини неодмінно супроводжується ху­дожньо-оцінними діями. Коли композитор ство­рює музику, або музикант-початківець шляхом імпровізації шукає той чи інший характер виконання фортепіанної п'єси, вони неодмінно, усві­домлено чи неусвідомлено, звертаються до резуль­татів сприймання, зважають на попередні музичні чи життєві враження, користуються операціями зіставлення, порівняння і оцінки власних художніх пошуків, створених варіантів, віднайдених худож­ніх образів.

Взаємодія художнього сприймання, оцінювання і творення носить системний характер, одне без одного не існує, одне так чи інакше включає і інше. Цe положення слід розуміти таким чином, що пов­нота кожного різновиду художньої діяльності — сприймання, оцінювання чи творення — залежить від присутності в ньому інших. Так, наприклад, процес творення збагачується художньо-пізнавальними і художньо-оцінними діями, оцінювальні процеси не можуть відбутись без попереднього сприймання, а застосування творчих підходів в оцінювальних діях (варіантів зіставлення, творчого застосування аналітичних підходів) розширяє їх межі. В свою чергу, сприймання опосередковується і оцінкою сприйнятого в мистецтві, і процесами співпереживання, співтворчості.

Розглянемо послідовно кожен з різновидів нав­чальної мистецької діяльності.