Тема 5. Особистісно-оріснтований підхід до мистецького навчання

Мистецька діяльність — один із дієвих чин­ників формування і розвитку людської особистості. Отже, проблеми реалізації особистісно-орієнтованого підходу мають стати засадничим началом у вирішенні проблем теорії і методики навчання мистецтва.

Особистість — основне поняття мистецької освіти. Під особистістю розуміють людину со­ціального індивіда, що поєднує в собі риси за­гальнолюдського, суспільно значущого та інди­відуально-неповторного [10, С. 117]. Розвиваючи цю позицію, С. Гончаренко зазначає, що особис­тість — це конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей [13, С. 243].

Що становить структуру особистості?

Вітчизняні і зарубіжні вчені (І. Бех, С. Подмазін та ін.) відзначають, що особистість характери­зують:

• процесуальні моменти ( сприймання, пам'ять, мислення, мова, уява);

• емоційно-вольові ознаки (почуття, воля);

• психологічні особливості (темперамент, харак­тер, здібності), а також мотиваційні, комунікативні, оцінно-аналітичні складові.

Особистїсно-орієнтований підхід в контексті мистецької освіти ґрунтується на трьох провідних позиціях.

Перша позиція передбачає спрямування навчаль­ного процесу з мистецьких дисциплін на розвиток особистості учня. Залучаючи учня до мистецької діяльності, педагог опікується, насамперед, станов­ленням його особистості. Система мистецької ос­віти має бути орієнтованою на формування перш за все особистісних якостей учнів. Художній роз­виток — це лише одне із завдань становлення осо­бистості в процесі мистецького навчання. Процес художнього розвитку має будуватись таким чином, щоб не затуляти більш широких перспектив — формування особистості учня. В полі зору педагога мають бути проблеми не тільки художнього роз­витку учня, а й формування його як особистості. Наголошуючи на суттєвій ролі мистецької освіти у становленні особистості, мають на увазі вплив мистецької навчальної діяльності на формування сприймання, пам'яті, мислення, мови, уяви учнів, їх почуттів і вольових якостей, темпераменту, здіб­ностей, розвиток умінь спілкування, аналітично-критичного ставлення до життя і т. п.

Друга позиція втілення особистісно-орієнтованого підходу в мистецькій освіті.

Визнання головною метою мистецької діяльності особистісне становлення учня не означає проти­ставлення цього завдання засвоєнню і розвитку спеціальних мистецьких знань і умінь, здібностей, художнього досвіду. Отже, змістом другої позиції є визнання необхідності максимального сприяння художньому розвитку учня — розширенню мож­ливостей сприймання, формуванню мистецько-виконавських умінь і навичок, активізації його творчого потенціалу і здатності до художньої твор­чості, а також розвитку спеціальних мистецьких здібностей (музичної пам'яті, слуху, відчуття кольо­ру, хореографічного апарату тощо).

Третю позицію щодо реалізації особистісно-орієнтованого навчання в галузі мистецтва спря­мовано на ствердження суб'єктної ролі учня в процесі мистецького навчання. Учень має висту­пати як суб'єкт освітнього процесу, як активний його учасник. Особистість учня трактується як об'єкт власного мистецького розвитку. Опора на особистісно-орієнтований підхід передбачає, що учень зацікавлений у формуванні такого ставлення до художнього навчання, в якому мистецька діяль­ність усвідомлено спрямовується на виявлення власних художніх потенцій, на якнайповнішу реа­лізацію унікальних мистецьких можливостей. Мис­тецька діяльність виступає як один із найважливі­ших засобів становлення художньої активності учня.

Традиційна педагогіка мистецтва нерідко в гіпертрофованій формі оцінює здатність учителя до передачі в готовому вигляді знань, до демонстрації власних художніх умінь з метою спонукання учнів до наслідування. На відміну від цього, особистіший підхід передбачає створення умов для самореалізації особистості, саморозвитку учня. Не тільки пояснювати і показувати, як треба діяти в мис­тецтві, залучаючи учня до відтворення художньо-виконавських і творчих дій, а й головне — формувати у нього прагнення бути неповторною особистістю в мистецтві, шукати оригінального, самобутнього вирішення мистецьких проблем. До­свідчений педагог в галузі мистецтва буде стави­тись до кожного учня як до унікальної особистості. Від педагога залежить ставлення учня до себе як до особистості, що знаходиться у постійному пошу­кові і художній творчості.

Реалізація особистісно-діяльнісного підходу в мистецькій освіті передбачає:

• Опору на результати індивідуальної діагностики учнів. Завдання особистісного становлення учня в мистецтві, якнайповніший розвиток його загаль­нолюдських і художніх якостей, активізація усві­домленого ставлення до себе як суб'єкта мистець­кого навчання не можуть бути досягнуті без вияв­лення вихідних даних, вивчення наявних можливостей учня в мистецтві. Педагог, що прагне до найповнішого розкриття особистості учня в мис­тецтві, не може нехтувати питаннями з'ясування особистісних якостей, притаманних учню. Не знаю­чи і не цікавлячись реальним станом розвитку художнього сприймання учня, особливостей його пам'яті, мислення, уяви, емоційно-вольових харак­теристик, особливостями естетичних переваг, наяв­ним станом розвитку художніх здібностей тощо, вчитель ризикує обрати невірний шлях, наштовх­нутись на непередбачувані бар'єри в навчанні, що гальмують досягнення педагогічної мети. Вихоплю­ючи із цілісної особистісної характеристики окремі її властивості і не беручи до уваги ті чи інші особ­ливості, педагог може потрапити в полон невірних уявлень і, виходячи з них, не так і не туди спря­мовувати розвиток учня. Як часто, на жаль, можна зустрітись із випадками, коли викладач з гри на фортепіано обмежується увагою до виконавсько-технічних можливостей учня, не беручи до уваги особливості розвитку його музичного слуху, смако­вих орієнтацій, навіть творчих можливостей. Чи варто тоді дивуватись нестабільності у художньому просуванні учня? Педагогічна стратегія, побудована на окремих уявленнях про особистість учня, ризи­кує стати не тільки не ефективною, а і просто хиб­ною. То ж постійна діагностична увага — необхідна складова втілення особистісного підходу до мис­тецької освіти.

• Впровадження проектувальних підходів. Реалізація собистісно-орієнтованого підходу не може бути продуктивною поза увагою до свідомого виз­начення педагогом перспектив індивідуального роз­витку учня. Не уявляючи результатів мистецького навчання, мети особистісного становлення, форму­вання художніх якостей учня важко знаходити оп­тимальні підходи до повсякденного навчання. Якщо учитель несвідомий того, чого має досягти учень в кінці запланованого курсу навчання, які художні якості мають бути розвинені у нього і в якому обсязі, які знання повинні стати особистісним надбанням учтія, які смаки і естетичні ідеали мають у нього переважати, які уміння і навички мають бути сфор­мовані і г. п., навчально-виховний процес не досягне можливої ефективності. Визначення перспектив індивідуального особистісно-художнього розвитку учня — важлива особливість впровадження особистісно-орієнтованого підходу до мистецького навчання.

• Окреслення комунікативної стратегії. Навчально-виховний процес не може бути продуктивним і юза встановленням педагогічно доцільних взаємо­відносин між педагогом і учнем. Взаєморозуміння, повага один до одного — запорука особистісного розвитку учня, стимулювання його самостійності, формування художніх умінь і навичок, творчого становлення. Інтуїтивне відчуття і свідоме ставлен­ня з боку педагога до комунікативно продуктивного протікання навчально-виховного процесу має неабияке значення у особистісному становленні учня. Не можна очікувати успіху там, де учень не має змоги «розкритись», вільно виявити власні почуття і враження, невимушено поводитись тощо. Учитель, що завжди тисне на учня, чи навпаки, все дозволяє учню, припускається суттєвих помилок у особистісному його розвитку. Хороший педагог дбає про створення позитивного настрою на уроці, про самовираження учня, свідомо коректуючи власну поведінку відповідно до тих обставин, які виникли на уроці. Від створення правильної, доцільної комунікативної стратегії у навчально-виховному процесі значною мірою залежить характер особистісного розвитку учня.