Контроль і оцінювання

Ефективне впровадження МТН передбачає до­тримання певних особливостей контролю і оціню­вання досягнень студентів в системі їх професійної підготовки.

Не дивлячись на численні пошуки, проблему систематичного контролю та об'єктивного оці­нювання знань, умінь і навичок з мистецьких дис­циплін повністю не вирішено. Нині це чи не найаморфніша ланка в системі художньої освіти. Між тим від правильно налагодженого контролю багато в чому залежить успішність студентів, підвищення ефективності підготовки до професій­ної діяльності.

Перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок з мистецьких дисциплін — невід'ємна частина МТН. Оскільки значна частина часу при МТН відводиться на самостійну роботу, особливу роль починає ві­дігравати контроль, приймаючи на себе функцію стимулюванняі регуляції навчальної діяльності студентів. Перевірка її ефективності здійснюється викладацьким складом і спрямована на індивідуальний вплив на кожного студента, на одер­жання викладачем відомостей про результатив­ність власної роботи та про уміння студентів самостійно опрацьовувати мистецький матеріал.

Основу МТН складає обов'язкова єдність нав­чання і перевірки знань: перевірятись має якість оволодіння студентами матеріалом, який становив зміст завдань для самостійної роботи. Цією ви­могою виключається можливість тенденційного підходу, забезпечується рівність можливостей для виявлення індивідуальних здібностей студентів.

Вивчення мистецьких дисциплін передбачає кілька різновидів контролю:

• поточний (на індивідуальних консультаціях);

• проміжний (на групових заняттях);

• підсумковий (в кінці вивчення модуля);

• заохочувально-узагальнюючий (проведення концертних виступів, персональних виставок, пока­зових спектаклів тощо).

Запровадження різних форм контролю має на меті підсилення стимулюючої функції перевірки знань, умінь і навичок та забезпечення об'єктив­ності результатів.

Мета поточного контролю — викорінити форма­лізм в оцінках, знайти засоби індивідуального стимулювання студентів, скоректувати помилки в опрацюванні навчального художнього матеріалу. Звертаючись до викладача в процесі самостійної роботи за роз'ясненнями, студент менше всього чекає нав'язування думки. Вилив викладача має бути особливо тактовним, педагогічну корекцію слід здійснювати опосередковано — у вигляді су­місних із студентом обговорень, роздумів. Поради надаються в невимушеній формі, так, якби студент сам, в результаті власного розуміння проблеми, дійшов певних висновків.

Консультації в процесі самостійних занять ма­ють на мегі також регуляцію характеру самостійної роботи. Викладач з'ясовує способи опрацювання модуля, в разі потреби вносить корективи стосовно культури праці, творчого ставлення до роботи. Допомога визначається індивідуальними потре­бами студентів, рівнем самостійності, організова­ності кожного. Великого значення в процесі індиві­дуального поточного контролю набуває активіза­ція самоаналізу, самооцінки студентів.

Проміжний контроль передбачає поряд із інди­відуальними проведення і групових занять. Опти­мальними можна вважати міні-групи у складі 2—5 осіб. Художнє спілкування на цьому етапі МТН відбувається відповідно до схеми «Студент-студент». Значення проміжних форм — у залученні студентів до взаємного контролю, у наданні їм можливості «вчитись на помилках інших». Групові форми контролю активно впливають на активі­зацію творчих проявів студентів. Аналіз виконавсь­ких досягнень товаришів, сумісне обговорення виконання художніх етюдів і т. п. містить великий заряд творчого стимулювання кожного студента. Окремі поради, підказки, висловлені як виклада­чем, так і колегами-студентами нерідко підводять студентів до нових творчих задумів.

Контроль в системі «студент-студент» має пев­ні відмінності. Роль викладача полишається в тіні. Це не означає повне виключення його думки. Водночас аналіз і оцінювання кожного студента відбуваються в колі міркувань і естетичних суджень його товаришів. Існують різні способи залучення студентів до взаємоконтролю. Один з них: студенти з міні-групи по черзі демонструють художні досяг­нення за певний період часу. Кожен із тих, хто оцінює творчі здобутки студентів, обов'язково має виступити з коротким аналізом проведеної роботи. Добре, якщо викладач дає певні орієнтири щодо аналізу-оцінювання. Наприклад:

1. окреслення загального враження, акцентування саме тих моментів, які найбільше сподобались рецензенту;

2. виявлення недоліків, тих, що є результатом недосконалої роботи і тих, які свідчать про хибну позицію в мистецтві;

3. висловлення рекомендацій щодо роботи над усуненням недоліків, поради, як досягти художньої виразності.

Підсумковий контроль і оцінювання знань, умінь і навичок студентів проводяться в кінці вивчення кожного модуля. Завдання його полягають у визначенні відповідності набутих студентами знань, умінь і навичок професійним вимогам з певного розділу програми. Перевірка результатів мистець­кого навчання в умовах підсумкового контролю проводиться для того, щоб визначити готовність студента до подальшого художнього розвитку, до засвоєння нових знань, умінь і навичок. Це виз­начальна віха в поетапному оцінюванні готовності студентів до професійної діяльності з певної мистецької дисципліни. Сума балів за здачу модулів стає основою екзаменаційних та залікових оцінок, підставою для переведення студента на наступний рівень навчання.

Періодичність підсумкового контролю залежить від кількості модулів, на які розбита навчальна програма.

Узагальнюючі форми контролю мають на меті спрямування підготовки студентів на потреби май­бутньої практичної діяльності, а також спонукання їх до підвищення художньої майстерності. Функціо­нальне значення узагальнюючих форм контролю полягає у визначенні і оприлюдненні орієнтирів художньої підготовки, до яких має прагнути загал студентів. До участі в цих формах контролю-звіту залучаються найкращі студенти. Оскільки конт­роль розглядається як одна із форм навчання, всі його форми не мають різко виходити за межі навчального часу, запланованого програмою та навчальним планом.

Важливою умовою об'єктивного визначення рів­ня знань, умінь і навичок студентів є метод групо­вих експертних оцінок, що застосовується в системі МТН. Групове педагогічне оцінювання — один із бажаних підходів до всебічного вивчення по­ступального навчального руху майбутніх фахівців. За його допомогою на основі знань, досвіду, інтуїції фахівців-педагогів можна одержати об'єктивні дані про навчальну діяльність студентів. В індивідуаль­них оцінках виявляється обмеженість досвіду од­ного експерта. Оцінювання результатів навчання студентів при підсумковому контролі має прово­дити група викладачів, що складає педагогічний консиліум. Такий підхід виявляється особливо слушним в умовах мистецького навчання, де вра­ження викладача закономірно можуть носити суб'єктивний характер, залежати від особистих художніх схильностей і уподобань. На оцінювання мистецьких проявів студентів може вплинути своєрідність уявлень викладача про художню май­стерність, про особливості інтерпретації музики, про досконалість танцювального мистецтва та інші моменти індивідуальної естетичної оцінки, об'єк­тивно притаманні сприйманню творів мистецтва. При групових експертних оцінках можна уникнути зайвого суб'єктивізму. Необхідна умова роботи педагогічного консиліуму — вироблення критеріїв оцінки. Співвіднесення навчальних вимог і крите­ріїв оцінювання відіграє визначальну роль у спря­муванні зусиль студентів на систематичну роботу.

Ефективність контролю залежить від однознач­ного розуміння викладачами змісту модулів, в яких послідовно конкретизуються цілі навчання. Важли­во досягти єдності у визначенні головних і дру­горядних напрямків навчального матеріалу.

Загалом впровадження МТН, ґрунтуючись на визнаних здобутках мистецької майстерності, має орієнтуватись на сучасні пріоритети мистецької педагогіки, сприяти оновленню художньої освіти.