Творча основа мистецької навчальної діяльності

Проблема творчості становить один з найва­гоміших компонентів дослідження сутності мис­тецького навчання, мистецтва. Поза залученням учнів до творчої діяльності навчання мистецтва витрачає сенс. Окреслення сутності творчих дій в процесі мистецького навчання передбачає висвіт­лення компонентів творчого процесу і його етапів, л також визначення чинників, рушіїв, сприятливих умов ефективного протікання творчого процесу.

Серед провідних компонентів навчальної творчої діяльності в мистецтві слід назвати:

• логічне мислення;

• емоційні переживання;

• інтуїтивне осягнення змісту художніх образів;

• уяву.

Раціональні підходи є характерними для постановки творчого завдання, висунення творчої мети і її інтелектуального обґрунту­вання. Осмислення плану дій, створення проекту вирішення завдання також апелює до мисленнєвих процесів учня.

Логічне мислення в процесі навчальної творчої діяльності передбачає спонукання учнів до пошуку оптимальних способів вираження власного худож­нього задуму. На раціональні способи пізнання спирається педагог, спонукаючи учнів до пошуку нестандартних рішень. Аналіз, синтез, узагальнен­ня і систематизація — характерні ознаки творчої діяльності учнів в процесі навчання.

Активізація мисленнєвих процесів учня відбу­вається в процесі створення нового, раніше небува­лого. Оскільки старі засоби вирішення проблеми не можуть дати плідного результату, учня необ­хідно спонукати до врахування змінних компо­нентів у виниклій ситуації. Логічні операції є характерними для процесу втілення задуму у ху­дожню форму.

Український вчений А. Роменець підкреслював, що мислення є основою творчого процесу. Акцен­туючи увагу на ролі раціональних підходів у ак­тивізації творчих процесів, вчений зазначав, що художня творчість спирається на пізнання світу, а без мислення пізнання не може відбуватись.

Невідривним від раціонального мислення учнів є емоційне сприймання дійсності і ре­зультатів власних творчих дій в мистецтві. Емоції не виникають самі по собі, вони йдуть пліч-о-пліч із інтелектуальним мисленням. Педагог, що опікується творчим розвитком учня, має дбати і за розвиток його емоційної сфери. Науковими дослідженнями доведено, що процес художньої творчості неодмінно супроводжується високим накалом емоцій, глибокими переживаннями, ін­тенсивним емоційним сприйманням.

Центральним компонентом творчого про­цесу слід вважати інтуїцію. Перед сучасною пси­хологією гостро стоїть питання щодо сутності інтуїції. На сьогодні можна стверджувати, що з і очки зору логіки, інтуїція — це здатність усвідомлювати істину шляхом прямого її з'ясування, швидко і безпосередньо, поза застосуванням доказів, минаючи тривалі процеси обґрунтування. Але і точки зору психології інтуїція виступає своєрід­ним процесом, що відрізняється від логічного мислення не тільки швидкістю протікання. Пев­ною мірою вона, дійсно, є швидким «розрахун­ком». Та в тому й річ, в тому й особливість інтуїції, що при певній швидкості протікання процес мисленнєвого і чуттєвого пізнання робиться якісно іншим.

Отже, інтуїцію не можна звести ні до раціо­нального мислення, ні до емоційного наповнення діяльності в процесі творчості. І раціональне мис­лення, і емоційна сфера свідомості, і інтуїція є компонентами творчого процесу, які можуть спів­існувати, доповнювати або замінювати одне.

Інтуїція — своєрідний вид психічної діяльності, що має певні особливості.

По-перше, інтуїтивний процес відзначається відсутністю будь-яких зусиль і ускладнень. Дія від­бувається легко, без напруження.

По-друге, інтуїтивний процес супроводжується відчуттям впевненості у своїх діях, у тому, що те чи інше явище має відбуватися тільки так, а не інакше. Наприклад, музиканти-виконавці часом твердо переконані, що треба обрати саме такий темп ви­конання твору, хоч не завжди словесно можуть довести правомірність своєї інтерпретації.

По-третє, характерною рисою інтуїтивного про­цесу є швидкість його протікання, відсутність тривалих роздумів. Наприклад, фахівці, нерідко, навіть не знаючи художнього твору, можуть з впевненістю впізнати автора, інтуїтивно відчуваючи стиль митця. І лише потім, шляхом аналізу, можуть довести правильність своїх миттєвих припущень. Не випадково про інтуїцію було сказано, що вона є «скороченим стрибком свідомості, за яким наука із своїми доказами може плентатись століттями [31, С. 335]».

З інтуїцією дуже тісно пов'язана уява. Без уяви немислима творча діяльність. Для того, щоб створити що-небудь, спочатку необхідно собі уяви­ти в ідеалі те, що буде втілено потім в матеріаль­ному об'єкті. Художники, актори, музиканти дуже часто підкреслюють роль розвинутої уяви в своїй творчості. К. С. Станіславський, наприклад, неод­норазово зазначав, що акторові слід перш за все піклуватись про розвиток власної уяви, бо інакше йому доведеться полишити сцену.

Досліджуючи проблеми сутності уяви, вчені-психологи одним із механізмів її виникнення нази­вають емпатію. Дослідження проблеми взаємодії уяви і емпатії призводять до висновку, що емпатія є своєрідним різновидом уяви, оскільки в процесі емпатійного сприймання людина «переносить» себе до думок, почуттів і дій іншого та структуру власне сприймання за цим зразком. «Я» нібито поділяється на реальне «Я» і уявне «Я». Це уявне «Я» і виступає творчим компонентом.

Навчальна діяльність в галузі творчості відзнача­ється певною специфікою. Ні інтуїція, ні уява чи фантазія, ні емоційні переживання не підкоряють­ся прямому впливові. Отже, треба шукати опосе­редковані методи, які б справляли побічну дію, активізуючи творчу енергію учнів. На сьогодні можна виокремити такі педагогічні підходи:

• Найпершою умовою творчого розвитку є вихо­вання в учнів бажання створити щось нове, по-своєму вирішити те чи інше питання. Змусити себе, чи когось до творчості неможливо, проте можна виробити психологічну установку, націле­ність на творчість. Наявність сильного бажання, прагнення творити є сильним стимулом до ви­никнення творчої активності. Творчо діє той, хто хоче творчо діяти. Не одномоментне бажання, а постійне прагнення працювати творчо, безперерв­но продовжувати пошуки є запорукою успішної творчої діяльності.

• Суттєвою умовою успішного творчого процесу є впевненість у своїх силах. Боязнь невдачі сковує уяву і творчу ініціативу. Занадто висока самокритичність теж заважає творчості. Надмірно прискіплива самооцінка може завести у творчу безвихідь. Педагог, який хоче виховати в учнів справжні творчі нахили, повинен мати в своєму творчому арсеналі широкий набір прийомів, які б спонукали їх до творчих пошуків. Наприклад, досвідчений учитель проводить заняття таким чином, що у учня створюється враження, начебто він сам прийшов до застосування тих чи інших засобів виразності, до створення нових художніх образів.

• Одним із опосередкованих шляхів стимулю­вання творчого процесу є виховання уважності і зосередженості на об'єкті творчості. К. С. Станіславський багато раз повторював, що центр людсь­кої творчості — увага, що творчість — це перш за все повна зосередженість духовних і фізичних сил людської природи, а талант — це подовжений тривалий період уваги. Здатність працювати, не помічаючи того, що відбувається навколо, не відволікатися, повністю заглиблюючись у процес творчості, властива видатним творчим натурам. Зовнішня неуважливість видатних творців в галузі мистецтва пояснюється надзвичайною заглибле­ністю в об'єкт творчості.

• Ефективним засобом залучення учнів до твор­чості є варіантне вирішення художньої проблеми. Створення варіантів, їх перебирання, й оцінювання, вибір найкращого виступають важелями активі­зації творчої енергії учнів, спонукання їх до творчих пошуків.

Серед методичних віднайдень останніх років звергають на себе увагу дослідження українського вченого А. Душного, який, опікуючись процесуаль­ними підходами активізації творчої діяльності студентів, визначає гри стадії, ієрархічно пов'язані між собою. Перша стадія — це спонукання учнів до творчого наслідування, яке містить творчі підходи, проте вони мають відносний, обмежений характер, де творчість відбувається як процес відтворення, наслідування на основі вивчення творчих засад ла­бораторії митця. Друга стадія має на меті вже не наслідування, а «зумовлену» творчість, тобто таку, що викликана конкретним завданням (створити варіації, інструктивну п'єсу тощо). І, нарешті, зав­данням третьої стадії є залучення учнів до вільної, нічим не обмеженої творчої діяльності, де відбува­ється повне розкріпачення їх творчої енергії.

Загалом, проблеми активізації творчої діяльнос­ті учнів попри значні методичні здобутки лишають місце для подальших науково-дослідницьких по­шуків.