6. Українська витинанка як вид дпм.

Назва витинанка походить від українського слова витинати, вирізувати. Це вид давнього слов’янського, зокрема Українського, народного декоративного мистецтва предметом якого є творення сюжетних та орнаментальних прикрас житла — ажурних, силуетних тощо.

Виготовляються витинанки за допомогою ножиць, ножа, сокирки тощо, а матеріалом для них є папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки.

Коли у середині ХІХ століття папір стає досить дешевим, прикраса-витинанка надовго входить у побут міщан та селян. Її можна було бачити у хатах на вікнах, стінах, сволоках, на печі. Іноді вона замінювала собою настінні розписи. Згодом витинанка стала стала популярною прикрасою українського житла. Перед релігійними чи світськими святами виготовлялися також спеціальні витинанки.

Витинанки кінця XIX — початку XX століття вирізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках населення вони набули своєрідних локальних рис щодо використання матеріалу, форми, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, силуетів, багатства орнаментики.

Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури тощо. Папір при витинанні складали вдвоє, вчетверо, увосьмеро, що дозволяло створити сталі структури, композиції. Традиційні витинанки у вигляді сніжинок слугували прикрасами на вікнах на Новий рік.

Витинанки були розповсюджені на Поділлі, Подніпров'ї, Прикарпатті, Подніпров'ї. «Витинанки до окраси хат» описані у творах Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка. Іван Франко теж відзначив «незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку тих витинань».

При всій подібності, витинанки різних місцевостей мають самобутні риси, притаманні лише цьому певному регіону. Так, витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники. Подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок. Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом та в кожній паперовій прикрасі проглядається обличчя окремого майстра як творчої особистості.

На свята українці виготовляли особливі витинанки: у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, у вигляді барвінку чи постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом, її  чіпляли на сволок, де висіла дитяча колиска. Особливо поширеним в українській хаті було оздоблення божників та мисників. У вигляді серветок з ажурно вирізаними краями вони прикрашали полиці буфетів та тумбочок, служили замість фіранок на вікнах навіть у містах у важкі для держави часи, особливо після війни. На простінках між вікнами в українській хаті висіли витинанки з зображенням "дерева життя". На гіллі цих дерев часто розміщуються птахи, внизу біля дерева можна побачити людські постаті чи силуети звірів. Це символ родини, роду і є типовим для всіх регіонів України.

7. Вишивка як вид дпм.

Вышива́ние  — общеизвестное и распространенное рукодельное искусство украшать самыми разными узорами всевозможные ткани и материалы, от самых грубых и плотных, как, например: сукно, холст, кожа, древесная кора, до тончайших материй — батиста, кисеи, газа, тюля и пр.

Определение

Вышивка, широко распространённый вид декоративно-прикладного искусства, в котором узор и изображение выполняются вручную (иглой, иногда крючком) или посредством вышивальной машины на различных тканях, коже, войлоке и других материалах льняными, хлопчатобумажными, шерстяными, шёлковыми (чаще цветными) нитями, а также волосом, бисером, жемчугом, драгоценными камнями, блёстками, монетами и т. п. Для шитых аппликаций (разновидность вышивки, часто с рельефным швом) используются ткани, мех, войлок, кожа. Вышивка применяется для украшения одежды, предметов быта, для создания самостоятельных декоративных панно.

Бесконечно разнообразны виды швов: 

для «глухой» вышивки, то есть по целой ткани, характерны крест, гладь, набор, роспись, тамбур и др.;

для «строчки», то есть вышивки по ткани с предварительно вырезанными или выдернутыми на отдельных её участках нитями, 

— мережка, «перевить», настил, гипюр и др

Применяемые как по отдельности, так и в различных комбинациях друг с другом, они позволяют создавать вышивки от совсем плоских до выпуклых, от легчайших контурных или ажурных сетчатых («кружевных») до «ковровых», плотно укрывающих всю поверхность изделия. Рисунок с геометрическими формами выполняется преимущественно счётной вышивкой (отсчётом нитей полотна), а криволинейный рисунок — «свободной» вышивкой (по нанесённому заранее контуру). 

Главные выразительные средства вышивки как вида искусства: 

выявление эстетических свойств материала (переливчатый блеск шёлка, ровное мерцание льна, сияние золота, блёсток, камней, пушистость и матовость шерсти и т. д.);

использование свойства линий и цветовых пятен узора вышивки дополнительно воздействовать ритмически чёткой или прихотливо-свободной игрой швов;

эффекты, извлекаемые из сочетания узора и изображения с фоном (тканью или другой основой), близким или контрастным вышивке по фактуре и цвету….