- •1. Театри ляльок розрізняють за конструкціями ляльок та засобами їхнього керування на такі види:
- •10. Театральні іграшки.
- •18. Воспитательные возможности театра и театрализованной деятельности в детском саду для детей с зпр
- •19.З історії лялькового театру
- •27. Логіко-інтонаційний аналіз промови. Мовні ноти
19.З історії лялькового театру
Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античнійлітературі, відомо також, що в іДавньому Єгиптібули театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів.
З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в Китаї,Японії,Індії,Індонезіїтощо.
Улюбленим героєм лялькових театрів у Європі (від Середньовіччя) завжди був розумний, дотепний представник народу:
ПульчінелавІталії;
Полішинель у Франції (у Ліоні— Ґіньйоль);
ВольтьєуБельгії;
ПікельґерінґуГолландії;
Панчуанглійців;
Кашпарек у Чехії (у Пльзені, потому в Празі— Спейбл і Гурвінек);
Каспер та Ґансвурст у німців;
Ян Классен (Jan Klaassen) у Нідерландах;
Копельнякуполяків;
Пєтрушкавросіян.
Виготовлення ляльок, зокрема великого розміру, приміром з пап'є-маше, практикувалося й зустрічається в наш час для участі у святковій ході, скажімо під часкарнавалівуІспанії,ФранціїтаНімеччині.
У Туреччині (від доби Османської імперії) та в прилеглих народів (напр., у вірмен) поширення набув театр тіней караґьоз.
До початку ХІХ століття народний ляльковий театр поступився напівпрофесійному— у період розквіту романтизму місцева інтелігенція починає ладнати аматорські лялькові вистави, що часто поєднуються з вивченням і збереженням народних традицій. Дуже швидко на це приходить мода— і ось уже відвідання таких, часто ліричних або сатиричних вистав, нерідко з додаванням етнографічних чи соціальних деталей і дуже часто на невибагливий сюжет про кохання людей з різних станів суспільства, стає дуже популярним в середовищі освіченого міщанства. Відомо, що навіть класики світової літератури Жорж Санд, Анатоль Франс, Моріс Метерлінк і Бернард Шоу писали для лялькового театру.
У ХХ столітті розвиток лялькового театру в країнах світу пішов різними шляхами— у англомовному світі (Великобританія, США) лялькарі лишились аматорами, однак завдяки комерціалізації головного персонажа національного лялькового театру Панча, вистави Punch & Judy Show, що показуються на свята або на ярмарках користуються незмінною популярністю. Мандрівними лишаються здебільшого і трупи лялькарів у романському світі, включаючиЛатинську Америку, де європейські традиції поєдналися з індіанськими та африканськими. У низці країн Європи, зокрема Франції, Німеччині, Чехії, Польщі, Україні, Росії тощо ляльковий театр став одним із видів класичного театрального мистецтва, а його провідниками стали дуже часто стаціонарні заклади культури —лялькові театри.
Так, у СРСР, де мистецтво було одним із чинників державноїпропаганди, наряду з мережею державних драматичних театрів по всій країні було створенно мало не в кожній великій адмінодиниці дитячі, і зокрема, лялькові театри (напр., станом на1970-тів СРСР нараховувалось близько сотні театрів ляльок). Подібна ж ситуція склалась післяІІ Світової війниі в країнахСоцтабору, хоча без сталих традицій, які існували до того, ляльковий театр в Україні чи Чехії ніколи б не зміг досягнути сучасного рівня професійності. Найстарішим професіональним ляльковим театром уЄвропіта світі традиційно вважаєтьсячеськийТеатр Спейбла і Гурвінка, відкритий у1930році. Однак, заради справедливості, варто зазначити, що перші стаціонарні театри виникли у німецькомовних країнах, і зокрема першим бувМюнхенський театр маріонеток, що відчинив свої двері ще1900року, а задуманий як дитячий стаціонарний театр ляльок його творцем Йозефом Леонардом Шмідом (Josef Leonhard Schmid,1822–1912) був ще в серединіХІХ століття.
В цілому на кінець ХХ — початок ХХІ ст.ст. склалось декілька потужних шкіл лялькарів зі своїми, в першу чергу, типами ляльок, манерою ведення вистав тощо — пострадянська, зокрема українська та російська,центральноєвропейська, зокрема чеська і польська,західноєвропейська, зокрема, німецька і французька, а також дуже оригінальнакитайська.
Всі держави Центральної Європи, де лялькові театри були державними установами (закладами культури) після економічних негараздів 1990-х не тільки зберегли, а й розвинули діяльність лялькарів. Стаціонарні лялькові театри нині з успіхом працюють в Польщі (десятки, понад 30, майже в кожному більш-менш великому місті, також і приватні від 1990-х років), Росії та Україні (в кожному обл-, республіканському або крайовому центрі, подеколи в інших великих містах), Чехії, Болгарії (бл. 10), Румунії, Білорусі (в Мінську, Гомелі, Могильові, Бересті, Гродно, Молодечно), країнах Прибалтики, Угорщині. Наприклад, у Чехії нині функціонує близько 300 аматорських колективів лялькарів та 12 стаціонарних лялькових театрів зі своїми сценами[2].
Розвиток лялькового театру на сучасному етапі, як і решти видів мистецтва, виявляє декілька протилежних тенденцій— з одного боку етнізація, тобто консервування, подеколи розшукування національного коріння в ляльковому театрі, з іншого боку— осучаснення лялькового театру— останнє стосуєьтся як модернізації сюжетики вистав, так і активного використання під час вистав досягнень технічного прогресу, скажімо відеоряду, кінозображень, якихось спецефектів тощо. Дуже корисною формою взаємообміну досвідом і традиціями є проведення різноманітних, в т.ч. вуличних, як національних, так і міжнародних фестивалів театрів ляльок.
20.такой же как 12вопрос
21. тоже самое что и 13 вопрос
22.
23. Ляльки на руку
Основою-тулубом такої ляльки є рукавичка, пошита на руку актора.Голова ляльки може бути розміром від кульки для пінг-понгу до крупного яблука. Дуже велика голова ускладнить роботу актора – адже її вага припаде на один палець. Водночас ляльку мають бачити усі глядачі. Є багато способів виготовлення голівок для ляльок. Найпорстіший – із пап’є-маше. А для цього попередньо виготовляють модель голови з пластиліну і глини. Для зручності можна використати звичайні круглі лампочки (радянського зразка), на які наліплюються опуклі частини обличчя – носи, вуха, щоки, очі, надбрівні дуги тощо. Вуса. Бороду, брови не виліплюють, але вирізають зі штучного хутра (ниток тощо) і прикладають, щоб пересвідчитись у точності образу. Якщо все влаштовує – обклейте пап’є-маше. Для цього зваріть клейстер (столова ложка борошна на півтори склянки води зваріть на повільному вогні, помішуючи, до закипання) чи розведіть ПВА водою (1:1). Поки клейстер холоне, візьміть папір двох кольорів (білий і кольоровий, щоб чітко рахувати слої) і порвіть на дрібні шматки. Перший слой вмочіть у воду і обліпіть модель, наступний слой обклеюйте клейстером папером іншого кольору, третій – знову першим папером проклейте на клейстер. Усього 5-6 слоїв. Останній має бути білим. Тепер пап’є-маше має висохнути і затвердіть. Коли затвердне, розріжте пап’є-маше і відділіть лицьову частину від потиличної, зніміть з моделі і склейте смужечкою тканини.
Інший спосіб виготовлення голови на пластиліновій моделі – з марлі за допомогою клею ПВА і щіточки. На модель шар за шаром накладають смужки марлі, просочені клеєм ПВА. Час від часу легким притиском щітки притискайте марлю до форми. Достатньо 3-4 шарів. Після висихання ствердлий марлевий зліпок розріжте на дві половинки і зніміть з моделі. Половинки зшийте нитками.
Тепер загрунтуйте готові голівки білою фарбою, а тоді накладіть основний колір. Коли висохне, наклейте якщо необхідні перуку, вуса, брови тощо з ниток, штучного хутра, тасьми, шкіри тощо. Тепер намалюйте деталі – очі, губи, ніс тощо.
Простішим методом виготовлення голів є вирізання з пенопласту чи поролону циліндів, обклеювання їх тканиною і розмальовування фарбами. Але й виглядають вони простіше.
Руки – важлива деталь для створення образу. Традиційно руки шиються по викрійці у формі рукавички, вивертаються і набиваються ватою. Складніше виготовити руки з пінопласту, обклеївши їх пап’є-маше. Також можна вирізати руки з поролону. Якщо за спектаклем лялька має брати в руки якісь речі, то до її рук пришивають чи приклеюють гачок, прищепку чи гумку.
Ноги ляльок роблять з тих самих матеріалів, що й кисті рук. Їх шиють у вигляді двох довгих валиків і набивають ватою. Посередині кожен валик прошивають поперечним швом, щоб утворився згин – коліно.
Корпус. Отже лишилося зшити тулуб-рукавичку. На міцній тканині, складеній удвоє, обводиться олівцем контур руки ляльковода із загнутими середнім і безіменним пальцями. У такій рукавичці лише три пальці. Мізинцем і великим пальцем ляльковод буде керувати руками ляльки. А вказівним – головою. Можливе й інше розташування руки актора у рукавичці. До намальованому на тканині контуру руки робиться припуск 1 см. Викрійку зшивають наживу і приміряють на руку, якщо затісна – припуск збільшують. Дуже важливо, щоб перчатка сиділа зручно. Після остаточної примірки рукавичку зшивають. Кінці пальців відрізають. У них будуть вклеєні патронки, щоб полегшити керування руками і головою ляльки. Патронки – це трубочки з картону, склеєні ПВА по товщині пальця. Вони мають надягатися на палець до середини другої фаланги. До рукавички вони кріпляться так: нижня частина руки, через яку її набивали ватою, надягається поверх патронки і приклеюється до неї.
Ноги ляльки рідко робочими, але якщо це необхідно (лялька має ходити, мателяти ногами тощо), у взуття також вклеюють патронки у яких працює друга рука ляльковода.
Костюм ляльки вдягають поверх рукавички. Шиючи костюм, обов’язково зробіть примірку, закоолвши викроєне на корпусі. Вдягіть лялькку на руку, порухайте нею. Якщо все гаразд, ніде не тягне, зніміть і прошийте.
Ляльки-тварини. Такі ляльки виготовляють тим самим способом, однак саму рукавичку шиють, добираючи колір і фактуру. Лапки тварини теж враховують у розкроюванні рукавички. Мордочки з пап’є-маше обтягують тою самою тканиною, що й корпус. Якщо лялька – білка, лис чи мавпа, то необхідно зробити хвіст, щоб він був рухомим, у нього вставляють металевий дріт. Вона служить і каркасом, і тростиною керування. Так роблять і рухомий хобот слона, зігнувши кінець дроту у формі ручки.
Простішим методом виготовлення ляльок є пошиття їх цільно
|
24.АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття. Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!” Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ. Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.
Дыхательная гимнастика для ребенка может стать как приятным времяпровождением, к которому он сам будет стремиться, так и тягостным рутинным действием, от которого лишь негативные эмоции. Все в ваших руках!Почему дыхательная гимнастика нужна?«Дыхательная система ребенка устроена Природой чрезвычайно сложно и мудро. Главная задача родителей – сохранить ее здоровой»Дыхательные упражнения способствуют насыщению кислородом каждой клеточки организма. Умение управлять дыханием способствует умению управлять собой. Кроме того, правильное дыхание стимулирует работу сердца, головного мозга и нервной системы, избавляет человека от многих болезней, улучшает пищеварение (прежде чем пища будет переварена и усвоена, она должна поглотить кислород из крови и окислиться). Медленный выдох помогает расслабиться, успокоиться, справиться с волнением и раздражительностью.Кроме того, дыхательные упражнения просто необходимы детям, довольно часто болеющим простудными заболеваниями, бронхитами, а также выздоравливающим после воспаления лёгких или страдающим бронхиальной астмой. Дыхательная гимнастика прекрасно дополняет любое лечение (медикаментозное, гомеопатическое, физиотерапевтическое), развивает ещё несовершенную дыхательную систему ребёнка и укрепляет защитные силы организма.Убедила, что дыхательная гимнастика для детей важна и малышам, и взрослым? И сразу же хочу предостеречь.NB! Занимаясь дыхательной гимнастикой, важно следить, чтоб у ребенка не было симптомов гипервентиляции легких (учащённое дыхание, резкое изменение цвета лица, дрожание кистей рук, чувство покалывания и онемения в руках, ногах).Если начинает кружиться голова – складываем ладошки вместе («ковшиком»), подносим их вплотную к лицу и несколько раз глубоко дышим в них (2-3 раза). После этого дыхательную гимнастику можно продолжать.Техника выполнения упражнений дыхательной гимнастики для детей: - воздух набирать через нос; - плечи не поднимать; - выдох должен быть длительным и плавным; - необходимо следить, за тем, чтобы не надувались щеки (для начала их можно придерживать руками). Упражнения для дыхательной гимнастики.Дополнительным стимулом для ребенка могут быть мягкие игрушки. Эти маленькие друзья помогают ребенку избавится от стеснения и могут принимать участие в упражнениях. Например, сидеть у малыша на животике и приподниматься вверх во время глубокого вдоха, опускаться вниз во время выдоха.Качели. Ребенку, находящемуся в положении лежа, кладут на живот в области диафрагмы легкую игрушку. Вдох и выдох – через нос. Взрослый произносит рифмовку: Качели вверх (вдох), Качели вниз (выдох), Крепче ты, дружок, держись. Каша кипит. Исходное положение (ИП): сидя, одна рука лежит на животе, другая - на груди. Втягивая живот и набирая воздух в легкие – вдох, опуская грудь (выдыхая воздух) и выпячивая живот – выдох. При выдохе громко произносить звук «ф-ф-ф-ф». Повторить 3-4 раза.Бегемотик. (облегченный вариант предыдущего упр.) ИП: лежа или сидя. Ребенок кладет ладонь на область диафрагмы и глубоко дышит. Вдох и выдох производится через носУпражнение может выполняться в положении сидя и сопровождаться рифмовкой: Сели бегемотики, потрогали животики. То животик поднимается (вдох), То животик опускается (выдох). Часики. ИП: стоя, ноги слегка расставить, руки опустить. Размахивая прямыми руками вперед и назад, произносить «тик-так». Повторить до 10 раз. Надуй шарик. ИП: ребёнок сидит или стоит. «Надувая шарик» широко разводит руки в стороны и глубоко вдыхает, затем медленно сводит руки, соединяя ладони перед грудью и выдувает воздух – ффф. «Шарик лопнул» - хлопнуть в ладоши, «из шарика выходит воздух» - ребенок произносит: «шшш», вытягивая губы хоботком, опуская руки и оседая, как шарик, из которого выпустили воздух.Трубач. ИП: сидя, кисти рук сжаты в трубочку, подняты вверх. Медленный выдох с громким произнесением звука «п-ф-ф-ф-ф». Повторить до 5 раз. Ворона. ИП: ребёнок стоит прямо, слегка расставив ноги и опустив руки. Вдох - разводит руки широко в стороны, как крылья, медленно опускает руки и произносит на выдохе: «каррр», максимально растягивая звук [р]. Курочка. ИП: ребёнок стоит прямо, слегка расставив ноги, руки опущены, разводит руки широко в стороны, как крылья – вдох; на выдохе наклоняется, опустив голову и свободно свесив руки, произносит: «тах-тах-тах», одновременно похлопывая себя по коленям. Жук. ИП: малыш стоит или сидит, скрестив руки на груди. Разводит руки в стороны, поднимает голову – вдох, скрещивает руки на груди, опускает голову – выдох: «жу-у-у - сказал крылатый жук, посижу и пожужжу». Петушок. ИП: стоя прямо, ноги врозь, руки опустить. Поднять руки в стороны (вдох), а затем хлопнуть ими по бедрам (выдох), произносить «ку-ка-ре-ку». Подуй на одуванчик. ИП: малыш стоит или сидит. Делает глубокий вдох носом, затем длинный выдох через рот, как будто хочет сдуть с одуванчика пух. Тест на координацию 1. Закройте глаза и в положении стоя сдвиньте носки и пятки. 2. Сидя на стуле, поднимите правую ногу и вращайте ею по часовой стрелке. Одновременно с этим нарисуйте правой рукой в воздухе букву "б", начиная с конца. 3. Положите руку на живот и гладьте его по часовой стрелке. В то же время правой рукой постукивайте себя по голове.Выполнили задание с первого раза? Поздравляем! У вас хорошая координация. Большинству людей удается выполнить эти упражнения только с 3-4 раза. Ну а если не получилось, не расстраивайтесь. Развить координацию движений помогают тренировки на неустойчивых поверхностях (фитболе, кор-платформе), занятия пилатесом, брейком и другими видами фитнеса. Упражнения на координацию * В транспорте В транспорте, вместо того, чтобы искать свободное место, останьтесь стоять, расставив ноги на уровне плеч и стараясь не держаться за поручни. * На стремянке Держась руками, поднимитесь и спуститесь со стремянки. Когда почувствуете себя уверенно, попытайтесь сделать тоже самое без помощи рук. Сначала приставляйте одну ногу к другой, а потом ставьте их на каждую ступень. * Стоя на полу Возьмите в обе руки по яблоку, по очереди подкиньте их и, главное, поймайте. Чтобы усложнить задачу, подбросьте оба яблока одновременно, поймав каждое сначала тойже рукой, которая кидала, а потом накрест. * На узком бордюре. Найдите неподалеку от дома невысокий и достаточно узкий бордюр и проходите по нему каждый день, пока не добьетесь "кашачьей" грации.
|
25.
26.Отже, без казки – живої, яскравої, яка заволодіє свідомістю і почуттями дитини, – неможливо уявити мислення і дитячого мовлення, як певного ступеня людського мислення і мови. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. І не тільки пізнає, а й відгукується на події і явища навколишнього світу, виражає своє ставлення до добра і зла. З казки черпаються перші уявлення про справедливість і несправедливість. На уроках читання діти за допомогою казки вчаться розуміти і любити українську мову, спілкуватися, відчувати прекрасне серцем і душею.