Тематика рефератів до модулю

„Іміджелогія (Основи PR)”

1. Психологія позитивного іміджу організації.

2. Корпоративний PR.

3. Психологічні основи PR-діяльності.

4. Організаційна культура установи.

5. Імідж керівника.

6. Імідж політика в історії.

7. Створення бренда за допомогою архетипів.

8. Символічна пропаганда іміджа.

9. Імідж держави, його фактори.

10. Імідж народу, його чинники.

11. Моделі ефективного PR-спеціаліста.

12. Засоби масової інформації як ланка в системі PR-взаємодії.

13. Засоби пропаганди на сучасному етапі.

14. Історія PR.

15. Сучасні технології політичного PR.

16. PR як знаряддя влади.

17. Зовнішні риси бренда.

18. Психологія реклами.

19. Аналіз політичного дискурсу.

20. Аналіз авторитарного дискурсу.

21. Дослідження телекомунікації у вітчизняній психології.

22. Психологічна стратегія і тактика монарха.

23. Психологічні аспекти PR як управлінської діяльності.

Тезауруси до тем по модулю "Іміджелогія (основи pr)" Тезаурус до теми № 1

Іміджелогія – комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне і методичне оснащення професійної діяльності із створення та перетворення іміджу.

Іміджмейкінг – професійна діяльність із створення іміджу, який має задані якості, а також перетворення існуючого іміджу з метою досягнення поставлених цілей.

Іміджмейкер – особа, яка займається створенням і перетворенням іміджу.

В межах іміджелогії імідж – формоване символічне уявлення про клієнта у соціальної групи, яка складає аудиторію іміджу з метою підвищення успішності діяльності клієнта (людини чи організації).

Імідж людини є образ в думках інших, це те, як людину бачать, оцінюють, відносяться до неї інші. Імідж як образ є узагальненим, оскільки включає образи ряду людей. Імідж як образ включає наочну і емоційну компоненту, свідомий і несвідомий рівень.

Політичний імідж - це суспільна думка електорату про політика чи партію.

В межах соціальної психології імідж – симоволічний образ суб’єкта, створюваний у процесі S – S взаємодії. Це нечітка множина символічних структур, які виникають у свідомості суб’єкта-реципієнта (аудиторії) іміджу в результаті цілеспрямованих спроб суб’єкта-прообраза іміджу спровокувати виникнення у них символічної структури, ізоморфної його образу себе в інших.

Прообраз іміджа – суб’єкт, представлений в іміджі, чи суб’єкт якого створюється.

Реципієнт іміджа – суб’єкт, для якого створюється імідж і в уявленні якого він існує.

Механізми створення іміджу у контексті соціального впливу.

Розходження між "Я – концепцією" та "ідеальним Я" долаються через феномен прихильності до власного Я. Розходження між "Я концепцією" та "образом Я в інших" не є істотною проблемою для людини завдяки рухливості "Я концепції". Отже актуальним виявляється розходження між "ідеяльним Я" та "образом Я в інших", тобто між тим, яким я хотів би бути, і тим, який я є для інших. Якщо ми досягнемо того, що люди будуть приписувати нам ті якості, які ми прагнемо мати, то це буде підтвердженням для нас, що ми дійсно їх маємо. Ця мотивація лежить в основі діяльності самопрезентації. Частіше метою самопрезентації є "образ себе для інших", який знаходиться між "Я - концепцією" та "ідеальним Я". Створення іміджа є способом подолання когнітивного дисонансу.

Теорія когнітивного дисонансу: "Якщо ви змінюєте поведінку людини, його думки і почуття зміняться, зводячи дисонанс до мінімуму" (Л.Фестінгер)

Суспільна думка включає відношення та готовність діяти певним чином. Суспільна думка базується на побічній і прямій іміджформуючій інформації. Іміджформуюча інформація може сприйматися і посилатися свідомістю і безсвідомим. Побічна іміджформуюча інформація є офіційною (через треті особи, через продукти діяльності, через середовище) і неофіційною (через лідера суспільної думки та через урахування настановлень людей). 80% зусиль по формуванню іміджу слід спрямувати на сферу підсвідомого.

Суть побудови іміджу є породження такого повідомлення, яке буде прочитуватися аудиторією з прогнозованим ефектом.

Факторний підхід до класифікації іміджу

1. Середовищний (має бути трохи краще ніж у всіх).

2. Габітарний (зовнішність) (має викликати асоціацію з еталонною чи з потрібною соціальною групою і не викликати асоціації з негативною соціальною групою).

3. Продуктивний (мають бути якісні продукти діяльності).

4. Вербальний (уміння мовчати, вести діалог, говорити змістовно і логічно, дотримуватись енергійного темпу, володіти прийомами вербального навіювання).

5. Кінестетичний (має бути гармонійним, адекватним ситуації, основаним на знаннях мови тіла).

Функціональний підхід до класифікації іміджу

1. Дзеркальний (характерний нашому уявленню про себе).

2. Поточний (характерний для погляду збоку).

3. Бажаний (те, до чого прагнемо).

4. Корпоративний (імідж організації)

5. Множинний (в чомусь позитивний, в чомусь негативний)

6. Негативний.

Ознаки, які створюють міфологічний текст іміджу лідера:

1. Невизначеність.

2. Наявність чогось особливого, що відхиляється.

3. Амбівалентність – пульсація між двох полюсів. Ритм реалізується при переключенні з пересказаного на недоказане, з історії на сучасність, з недосяжно високого на суто людське, з загрозливого на близьке та рідне.

4. Емоційна насиченість.

5. Орієнтація на міфологічну нішу масової свідомості.

Основною стратегією побудови іміджу є позиціювання. Тобто визначення, для кого даний об’єкт і чому може бути зацікавленим у його виборі. Позиціювання – це пересування об’єкта, який цікавить, до позитивного чи негативного полюсу в залежності від завдання.

Стратегії іміджу

1. Стратегія універсального іміджу. Формується на основі соціальних стереотипів і колективних образів. Мета – досягнення популярності і масового визнання. Цей імідж важливий для політиків, акторів, телеведучих, крупних керівників.

2. Стратегія цільового іміджу. Основні кроки:

• уточнення іміджевих цілей,

• ідентифікація імідж-аудиторії,

• складання її точного портрета,

• виявлення власних ресурсів,

• "яке враження я хочу справити?",

• опис іміджу,

• апробація створеного іміджу

• корекція іміджу

• реалізація

3. Стратегія "креативного вибуху". Такий імідж націлений на самореалізацію, не прагне відповідати чеканням. Він звертає на себе увагу і добре запам’ятовується.

Глибинні характеристики іміджу:

• еталонність (втілення домінуючих соціальних цінностей і настановлень);

• експресивність (емоційність, яскравість, динамічність);

• близькість (доступність образа, його здатність викликати відчуття свого);

• архетипічність (відображення древніх уявлень);

• домінантність (здатність викликати бажання підкоритися, наслідувати);

• сексуальність (чуттєвість, привабливість, здатність викликати збудження)

• агресивність (здатність викликати гнів чи страх) [Змановская Е.В. Руководство по управлению личным имиджем. "Речь" С-Пб. – 2005. – 142 с.]

Іміджеві
Цілі	Якості
Притягувати увагу, виділятись	Яскравість
Викликати відчуття однозначності, простоти, близькості	Зрозумілість
Викликати почуття довіри і симпатії	Позитивність
Викликати відчуття значимості та спонукати до дії	Впливовість
Стати впізнаваним і звичним	Популярність
Стати природнім	Органічність

Яскравість досягається через незвичну зовнішність, оригінальність поведінки, фізичну красу, яскравість ідей, виразність мовлення.

Зрозумілість викликає почуття безпеки.

Позитивність виникає завдяки таким почуттям, як інтерес, повага, любов.

Впливовість іміджа означає, що він збуджує сильні почуття, асоціюється з силою і значущістю, сприяє змінам.

Популярність досягається через посилення привабливості; збільшення кількості появи перед імідж-аудиторією; позиціювання переваг і відмінностей; застосування деталей зовнішності, які запам’ятовуються; епатаж.

Органічність залежить від міри відповідності прототипу.