1. Гуманістична, орієнтована на допомогу організаційна культура (Humanistic-Helpful culture)

2. Організаційна культура взаємозв’язків (An Affiliative culture)

3. Культура схвалення (An Approval culture)

4. Традиційна культура (a Conventional culture)

5. Залежна культура (A Dependent culture)

6. Культура ухилення (An Avoidance culture)

7. Культура опозиції (An Oppositional culture)

8. Культура сили (A Power culture)

9. Конкурентна культура (A Competitive culture)

10. Культура досконалості (A Perfectionistic culture)

11. Культура досягнення (An Achievement culture)

12. Культура самореалізації (A Self-Actualizing culture)

В дослідженні організаційної культури закладу виділяють такі параметри:

• усвідомлення свого місця в організації (чітке розуміння своєї ролі; уявлення про динаміку своєї ролі в організації);

• комунікації в організації (зовнішні комунікації; стиль керівництва; психологічний клімат; організаційний клімат; міра формалізації стосунків; конфліктність і стиль їх розв’язання; професійний жаргон; відмінності усної, письмової та невербальної комунікації; дотримання вимог етикету та протоколу);

• зовнішній вигляд членів організації (переважаючий стиль одягу; норми застосування косметики; якість габітарного іміджу керівника; габі тарні маргінали (їх наявність та положення в колективі);

• звички, традиції, ритуали;

• відношення до часу (порушення чи дотримання часових параметрів діяльності; наявність часу для гнучкого застосування у розв’язанні актуальних цілей діяльності окремих членів організації; сприйняття часу, як важливого ресурсу діяльності);

• цінності і норми (система норм поведінки; система норм діяльності; моральні цінності; відповідальність, як цінність);

• розвиток і самореалізація членів організації (творча атмосфера; система підвищення кваліфікації; жорстка рутина; обмеження чи сприяння особистому зростанню членів організації; умови для самореалізації);

• мотивування членів організації (переважаючі мотиви діяльності; переважаючі способи мотивування; баланс між мірою внеску в діяльність і винагородою; планування професійної кар’єри; авторитет керівника як ресурс мотивації; ресурси влади, яким надає перевагу керівник, як засобам мотивації);

• історія організації (чітко визначені етапи історії; унаочнення історії; обізнаність в історії організації членів організації).

Базова модель іміджу політичної партії включає:

1. Імідж лідера, сила його особистості.

2. Ідеологія партії.

3. Образ діяльності партії.

4. Імідж членів партії.

5. Ресурси партії.

6. Імідж електорату партії.

7. Історія партії.

8. Особливості політичного PR і реклами.

9. Особливості партійної політичної риторики.

10. Символіка партії.

Імідж партії Відношення до партії формується під впливом трьох мегафакторів:

• ідеології партії,

• сили особистості її лідера,

• ефективності її іміджу.

При обґрунтуванні моделі іміджу політичної партії слід враховувати те, що партія є організацією.

Кроки позиціонування

1. Для кого?

2. Про що вони можуть вас спитати?

3. Хто ви для них?

4. Що ви можете їм запропонувати?

5. Чим ви і ваші пропозиції вигідно відрізняються від інших?

Пастки побудови іміджа: пасивність, неінформованість, сором’язливість, пошук схвалення, самовпевненість, неприродність, нетерплячість, жадність, ньюфобія, чорний PR.