Основні закони спілкування

Спілкування здійснюється за певними законами. Вони не схожі на інші закони, не вимагають обов’язкового виконання. Вони відповідають на питання що відбувається у процесі спілкування? І реалізуються у процесі спілкування незалежно від того, хто говорить, про що, з якою метою, в якій ситуації і т.д.

По-перше, більшість із законів спілкування нежорсткі, імовірнісні. І якщо, наприклад, закон всесвітнього тяжіння не виконувати на Землі не можна – просто не вийде він завжди проявить себе, то щодо законів спілкування справа йде не так. Часто можна привести приклади, коли той чи інший закон через ті чи інші обставини не виконується

По-друге, комунікативні закони не передаються людині при народженні, , а засвоюються людиною в ході спілкування, з досвіду, з комунікативної практики.

По-третє, закони спілкування можуть з часом видозмінюватися.

По-четверте, закони спілкування частково розрізняються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер.

Закони спілкування є важливою складовою науки про мову. Основні з цих законів такі:

1) Закон дзеркального розвитку спілкування. Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично практично без контролю свідомості.

2) Закон залежності результату спілкування від обсягу комунікативних зусиль. Одним словом, чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

3) Закон прогресуючого нетерпіння слухачів. Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

4) Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її розмірів. Чим більше людей вас слухає, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається.

5) Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співрозмовнику, в перший момент ним відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова, ця ідея шкідлива, приймати її не треба.

6) Закон ритму спілкування. Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Він свідчить: співвідношення розмови і мовчання в мові кожної людини – величина постійна. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.

7) Закон відхилення публічної критики. Людина відхиляє публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. Ми всі вважаємо себе розумними, знаючими, тому критика, особливо у присутності інших, або непрохана порада сприймається нами, як мінімум, насторожено:як замах на нашу самостійність, сумнів у нашій компетентності.

8) Закон тяжіння критики. Чим більше ви виділяєтесь з тих, хто оточує вас, тим більше про вас говорять, і тим більше людей критикує ваші дії. Людина, яка виділяється, завжди стає об’єктом підвищеної уваги. А. Шопенгауер писав: "Чим вище ви піднімаєтеся над натовпом, тим більше будуть про вас лихословити.

9) Закон довіри до простих слів, або закон комунікативної простоти. Чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять. Інтерес до вічних і простих істин у людей постійний, тому звернення до них – основа популізму у політиці.

10) Закон комунікативних зауважень. Якщо співрозмовник порушує якісь комунікативні норми, йому роблять зауваження з метою змінити його комунікативну поведінку. Якщо кричить, говорять – Припини кричати. Якщо говорить тихо, зауважують – голосніше!

11) Закон прискореного розповсюдження негативної інформації. Негативна інформація має здатність поширюватися швидше, ніж позитивна. Це пов’язано з підвищеною увагою людей до негативу, адже позитивне дуже швидко починає сприйматися як норма перестає обговорюватися.

12) Закон спотворення інформації при її передачі («зіпсований телефон»). Будь-яка передана інформація спотворюється у процесі її передачі прямо пропорційно кількості осіб, які брали участь у процесі її передачі.

13) Закон детального обговорення дрібниць. Люди більш охоче зосереджуються на обговоренні незначних питань і готові приділити цьому більше часу, ніж обговоренню важливих проблем. Знати цей закон особливо важливо, коли йде колективне обговорення.

14) Закон мовного посилення емоцій. Емоційні вигуки людини підсилюють емоції, які вона переживає.

15) Закон мовного поглинання емоцій. При зв’язній розповіді про емоцію, що переживається, вона поглинається мовою і зникає.

16) Закон емоційного придушення логіки. В умовах емоційного збудження людина погано говорить і погано розуміє звернену до нас мову.

Технологія «мозкового штурму»

Правила «мозкової атаки»

• Вибір ведучого при рівноправному положенні всіх учасників.

• Влада уяви. Позитивне налаштування на партнерів.

• Можливі лише уточнюючі питання, заохочення й підтримка партнерів. Це не відноситься до експертів.

• Неприйняття критичних зауважень і проміжних оцінок у процесі «штур­му» (наприклад: «згоден, але можна й по-іншому»). Можливі допов­нення й комбінування ідей.

• Чіткість й узагальненість формулювання суджень, ідей. Дія за принци­пом: чим більше ідей, рішучіше атака, тим ближче досягнення мети штурму.

• Відхід від деяких (попередньо позначених) педагогічних стереотипів і традицій. Доброзичливий настрій і розкутість учасників.

• Активність усіх учасників команд оцінюється балами. Пасивні учас­ники дають привід експертам знімати бали з команди (при домовле­ності правил проведення «штурму».)

• Оптимізм і впевненість.

• Етапи й методика «мозкового штурму»

1. Формулювання навчальної проблеми:

• Обґрунтування задачі та ЇЇ рішення.

• Визначення умов і правил колективної роботи. Утворення робочих груп та експертної, що повинна буде оцінювати й відбирати кращі ідеї.

2. Експрес-розминка:

• Швидкий пошук відповідей на питання й задачі тренувального харак­теру, підготовлені ведучим (або вчителем). Це одночасно настрій і пе­ревірка роботи груп: учні в групах перевіряють свій інтелектуальний потенціал.

3. «Штурм» поставленої проблеми. . (Ще раз ведучим уточнюється задача і правила.)

4. Обговорення експертами підсумків роботи груп.

5. Добір та оцінка найкращих ідей.

6. Повідомлення про результати «мозкової атаки» («штурму») за етапа­ми проведення.

7. Публічний захист найкращих ідей.