Невербальні засоби спілкування.

У невербальному спілкуванні використовується система знаків, які різняться від мовних засобами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й невербальні засоби можуть підсилювати або ж послаблювати дію одне одного. Мова невербального спілкування — це мова почуттів, а не лише жестів. Недаремно кажуть, що мовчання — золото, а слово — срібло, тобто мовчання іноді буває красномовнішим, ніж слова. Чи, наприклад, погляд очима: за його допомогою усвідомлюється той пласт інформації і ті особливості спілкування, які вербальною мовою важко передати.

Зазвичай виокремлюють п'ять основних знакових систем.

-Оптико-кінетична система знаків, яка охоплює жести, міміку, пантоміміку, тобто руки, обличчя й постава в цьому разі стають джерелом психологічної інформації.

-Паралінгвістичні засоби. Йдеться про якість голосу, його діапазон, тональність. Доведено, що як гучний голос, так і занадто тихий не підсилюють переконувального впливу одного співрозмовника на іншого. Не завжди, коли людина говорить тихо, вона змушує співрозмовників, щоб її слухали, а лише тоді, коли є справжнім авторитетом серед інших.

-Екстралінгвістична знакова система, яка характеризується введенням у мову пауз, сміху, інших вкраплень. Певна частина людей, особливо в діловій сфері, вважає, що їхній статус вимагає деякої монотонності. Однак слід пам'ятати про психологічні якості людей. Суть у тому, що у своїх вчинках вони керуються як інтелектом, так і емоціями.

-Візуальне спілкування, тобто «контакт очима». Періодично дивлячись на обличчя партнера, людина таким чином дарує йому свою увагу, а психологія людей така, що вони цінують увагу до себе.

Проксеміка, яка передбачає організацію простору й часу спілкування (часові особливості початку спілкування, розташування партнерів за столом переговорів тощо).

Невербальні засоби спілкування поділяють також на:

візуальні, до яких належать кінетика (рухи ніг, голови, рук, тулуба); напрямок погляду й візуальний контакт; вираз очей; поза (локалізація, зміна поз відповідно до словесного тексту); шкірні реакції (почервоніння, піт); дистанція (відстань до співрозмовника, кут повернення до нього, персональний простір); додаткові засоби спілкування, у тому числі особливості будови тіла (статеві, вікові) і засоби їх перетворення (одяг, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, сигарета тощо);

акустичні (звукові), пов'язані з мовою (інтонація, голос, тембр, тон, ритм, висота звуку, мовні паузи та їх локалізація в тексті) і не пов'язані з нею (сміх, плач, кашель, вдихи, скрегіт зубів, «хлюпання» носом тощо);

тактильні (пов'язані із дотиком), які передбачають фізичний вплив (ведення сліпого за руку, контактний танець, потиск руки, хлопання по плечу).

Іноді в ролі специфічної знакової системи окремо розглядають сукупність запахів, якими наділені партнери зі спілкування, а також смак. І хоча смак і нюх найменшою мірою задіяні в спілкуванні, вони, незалежно від нашої волі, беруть участь у комунікативному процесі і впливають на наші стосунки один з одни

Спілкуючись, люди по-різному реагують на невербальні сигнали: одні — чутливі до них, інші — нічого не знають про цю сферу комунікації або не мають досвіду їх фіксації та розшифровки. Доведено, що в процесі спілкування від 60 до 80% комунікації здійснюється за рахунок невербальних засобів. Відомий дослідник мови рухів тіла А. Піз стверджує, що це — імпульси нашої підсвідомості. І відсутність можливості підробити ці імпульси дає підставу довіряти їм більше, аніж вербальним каналам спілкування. На запитання про те, чи можна підробити мову рухів тіла, психологи відповідають негативно, хоча діють такі центри, де навчають керувати жестами, мімікою, пантомімікою тощо. В них передусім шліфують свої навички політики, члени парламенту, бізнесмени, керівники.

Невербальне спілкування, так само як і мовне, передбачає наявність зворотного зв'язку. Міжособистісна практика взаємодії показує, що позитивний невербальний зворотний зв'язок, який іде від партнера у спілкуванні, позитивно впливає на стосунки між співрозмовниками. Зокрема, кивок голови одного партнера дає зрозуміти іншому, що він уважно слухає. Навпаки, негативний зворотний зв'язок часто-густо надає деструктивного характеру стосункам. Відомо, що партнер, який у дратівливому тоні відповідає на запитання співрозмовника, подає шкідливі сигнали. Звісно, невербальні засоби спілкування мають доповнювати вербальну мову, а не замінювати її, виявляти емоційні стани партнерів зі спілкування, регулювати тривалість процесу спілкування, створювати психологічний контакт між партнерами. Мистецтво спілкування передбачає бездоганне володіння як письмовою і усною мовою, так і вмінням правильно встановлювати оптимальне співвідношення вербальної і невербальної мови для кожної ситуації спілкування. При цьому важливо, щоб проблема людини не відійшла на другий план, адже захоплення інструментальним аспектом спілкування може нівелювати духовну сутність особистості, призвести до спрощеного тлумачення спілкування.