Формуля́р

Формуляр документа — внутрішня структура реквізитів документа, зміст і стилістичні особливості тексту.

Патентний формуляр — офіційний інформаційний документ, який засвідчує стан об'єкта господарської діяльності (як товару) щодо порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності і правової охорони об'єкта господарської діяльності[2].

Формуляр (юридичний) — бланк документа, договору, текст якого здебільшого складається заздалегідь і потребує заповнення тільки окремих рядків щодо найсуттєвіших умов та підписання, після чого набуває юридичної сили.

Формуляр (військова справа) — послужний список військовослужбовця, що містить відомості про його службову діяльність (переміщення по службі, присвоєння звань чи рангів, нагородження тощо).

План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними джерелами, що вимагає володіння методами фіксації й збереження наукової інформації.

План – це заздалегідь передбачений порядок дій чи викладу чого-небудь. План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викладу в письмовій та усній формі.

Види планів:

- питальний – поставте питання до інформативного центру абзацу (у більшості випадків таким центром може бути перше речення) та запишіть його;

- називний – перетворіть це речення у називне (у такому реченні немає присудка);

- цитатний – запишіть це речення без змін;

- тезовий – переформулюйте речення або сформулюйте головну думку всього абзацу.

Тезовий план і тези – поняття синонімічні, тому що тези– це стисло сформульовані основні положення тексту (статті, доповіді, лекції чи повідомлення), що вбирають суть висловленого. План допомагає представити структуру тексту, назвати основні його теми, а тези – розкривають суть усієї текстової інформації.

Як і план, тези можуть бути складені у вигляді:

- авторських висловлювань із тексту (цитат);

- формулювань основних положень статті чи розділу монографії власними словами.

Конспект– це стислий письмовий виклад змісту чого-небудь (книги, статті, лекції, промови тощо).

Основна мета процесу нотування інформації – переробити та записати необхідну інформацію, щоб відновити її у пам’яті через певний час. Розрізняють конспекти прочитанного і конспекти почутого.

Існує три види конспектів:

- текстуальний – основний зміст передається словами й реченнями з тексту;

- вільний – основний зміст передається своїми словами;

- комбінований – комбінують вищезазначені види.

Рекомендації щодо ведення конспекту:

1. Конспект слід вести в окремому зошиті.

2. У конспекті прочитаного із самого початку слід записати паспортні дані книги, над якою працюєте (тобто дати бібліографічний опис книги).

3. Бажано скласти план конспекту.

4. Матеріали конспекту потрібно записувати на одній, правій сторінці зошита, а ліва сторінка служитиме для запису власних думок, коментарів, оцінок, доповнень, уточнень, які можуть з’явитися пізніше.

5. Для стислого запису думок (особливо це стосується лекції) варто користуватися скороченнями окремих слів, умовними позначеннями, символами.

6. Записуючи цитату, потрібно вказати сторінку, з якої її записано.

7. Система конспектування має відповідати одній з найголовніших вимог – бути стислою, зрозумілою.

Парадигми мовних формул .Під час виконання професійних обов’язків безліч разів повторювалися стандартні стереотипні ситуації, що мають етикетний характер. Ці етикетні ситуації представлені парадигмою мовних формул, якими варто послуговуватися і добре їх знати.

Вітання. Першим вітається молодший зі старшим, підлеглий з керівником, чоловік із жінкою, молода жінка з літнім чоловіком. Вітаючись, треба привітно усміхнутися і дивитись людині у вічі, зняти капелюх та окуляри та ін..

Звернення до незнайомої людини має таку послідовність: вітання, вибачення і прохання, подяка, прощання.

Знайомлення. При знайомстві обов’язково треба представитись(ім’я чи прізвище, або всі три компоненти – ім’я, прізвище, по батькові). Залежно від ситуації можна назвати посаду, фах, місце проживання тощо.

Порада – пропозиція, вказівка, як діяти за будь-яких обставин, допомога добрим словом у скруті. Адресат має на пропозицію відповідно відреагувати та подякувати.

Відмова. Якщо людина не завжди може задовольнити прохання, прийняти ту чи іншу пропозицію, вона змушена відмовити. Відмова має бути коректною, доброзичливою і переконливою (на жаль, дуже шкода, вибачте тощо). Варто уникати відмови, вживаючи слово Ні!.

Зауваження, критика. Критикувати людину необхідно так, аби не образити. При цьому слід дотримуватися наступного:

вказувати на помилки лише віч-на-віч;

уникати прямої критики;

робити це по-дружньому;

схвалювати те, що співбесідник виконує як слід;

просити вибачення за зроблене зауваження тощо.

7. Комплімент. Основне його призначення – зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Не слід робити багатозначних компліментів. Комплімент повинен бути щирим. Варто уникати незрозумілих слів.