1.5. Прибуток як винагорода за ризик

Прибуток — це винагорода підприємця за ризик. Це плата за те, що він організує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення). Виконуючи свої функції, підприємець забезпечує перевищення виручки (загального доходу) від реалізації продукції фірми над витратами на виробництво.

Економісти вважають, що прибуток, який дістається підприємцю, є винагородою йому за ризик, за діяльність в умовах ринкової невизначеності. При цьому виділяються три види ризику, які дають можливість отримувати прибуток:

1. ризик невиплати дивіденду (ніхто не застрахований від краху, тому доход на інвестований капітал повинен включати премію за ризик, яка б дозволила покрити збитки у випадку банкрутства);

2. чистий ризик, що пов’язаний з об’єктивними процесами виробництва (фірма може мати різні періоди в своїй діяльності, але інвестори не люблять ризикувати, тому й вимагають премію за ризик, додатково до доходу);

3. інноваційний ризик (нові ідеї дають можливість виготовляти нові товари, послуги, знижувати витрати; інновації, цілеспрямовано здійснювані підприємцями, викликають таку ж впевненість, як і зміни в економічній кон’юнктурі).

Джерелом підприємницького доходу є досконалість організації виробництва та компетентність управління. Завдяки цьому підприємець може без додаткових інвестицій скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктивність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться. Впровадження нових ідей в процесі виробництва сприяє зниженню витрат, поліпшенню якості продукції, появі нових товарів і послуг, збільшенню обсягів реалізації, що забезпечує додатковий доход підприємству.

Економісти використовують термін “прибуток” для позначення різниці між сукупним доходом фірми та її витратами, включаючи як явні (грошові), так і неявні (негрошові). Цей прибуток економісти називають економічним прибутком.

В бізнесовій сфері термін “прибуток” використовується для позначення різниці сукупних доходів і явних (грошових) витрат. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським прибутком, оскільки він приймає до розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фігурують в бухгалтерській звітності фірми. Необхідно розрізняти економічний прибуток і так званий нормальний прибуток, — поняття, що використовується для позначення альтернативних витрат капіталу фірми.

В безпосередній господарській діяльності підприємства мають справу з бухгалтерським прибутком (або надалі прибутком), який розраховується як різниця між загальним доходом (TR) і загальними витратами (TC):

P =TR – TC.

Якщо враховувати, що загальний доход (TR) — це добуток ціни продукції (р) та її кількість (Q), а загальні витрати (TC) — це добуток середніх загальних витрат (ATC) та кількості продукції (Q), то прибуток (P) буде мати наступний вигляд:

P = TR – TC,

P = p х Q – ATC х Q,

P = Q х (p – ATC).

З цієї формули прибутку можна побачити, що він буде:

1. додатнім, якщо ціна перевищуватиме середні загальні витрати (р>ATC);

2. від’ємним, якщо ціна буде менше за середні загальні витрати (р<ATC);

3. нульовим, якщо ціна і середні загальні витрати однакові (р=ATC).

Якщо фірма отримує прибуток, то його значення буде додатнім; якщо збиток – від’ємним.

Проте, абсолютний рівень прибутку фірми мало про що говорить, бо не враховує витрачений грошовий капітал, що проявляється в загальних витратах фірми. Підприємцю буде більше вигідно інвестувати капітал в проект, який вимагатиме капітальних витрат в 10 тис.грн., що принесе прибуток розміром в 1 тис.грн., ніж в проект з витратами в 50 тис.грн. і прибутком 4 тис.грн.

За рівних цін і витрат коштів розмір прибутку завжди більше там, де одиниця вкладень прибутковіша. Ступінь прибутковості визначає норма прибутку (P’), яка обчислюється як відношення маси прибутку (P) до авансованого у виробництво капіталу, або загальних витрат (ТС):

P’ =	P	х 100%,
	TC

Тому у вищезгаданому прикладі норма прибутку першого проекту складає 10%:

1. P’ =	1000 грн.	х 100% == 10%,
	10000 грн.

а другого 8%:

2. P’ =	4000 грн.	х 100% == 8%.
	50000 грн.

Прибуток, що обчислюється як різниця між виручкою та витратами фірми (на виробництво і реалізацією продукції) — це балансовий, або бухгалтерський прибуток. Одержавши його, фірма має зробити певні виплати та відрахування (податки, проценти за кредит, рентні платежі тощо). Прибуток, що залишається після всіх відрахувань називають чистим прибутком. Хоча він є власністю підприємця, його ніколи в повному обсязі не використовують на особисті споживчі цілі. Частину чистого прибутку використовують для розвитку фірми (модернізація виробництва, залучення додаткових ресурсів тощо).

Прибутки, які одержують окремі фірми, відрізняються за величиною. Диференціація прибутку зумовлюється різноманітними чинниками:

1. рівень прибутковості капіталовкладень (чим вище буде норма прибутку, тим більше за розміром прибуток);

2. обсяги виробничих витрат (скорочення витрат на виробництво підвищує частку прибутку в ціні і робить більшим розмір прибутку);

3. швидкість обороту капіталу (прискорення обороту капіталу збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку);

4. динаміка ринкової ціни на продукцію фірми (чим вища ціна за витрати, тим більше обсяги прибутку);

5. обсяги капіталовкладень (чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більші обсяги виробництва, а отже, вища і виручка від реалізації, а в ній — розмір прибутку).

В ринковій економіці прибуток виконує важливі функції:

1. стимулююча функція (прибуток стимулює підприємця взагалі займатись підприємницькою діяльністю);

2. інноваційна функція (прибуток спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві і реалізації традиційної і нової продукції);

3. функція розвитку виробництва (частина прибутку вкладається в подальше розширення та оновлення виробництва);

4. орієнтуюча функція (прибуток показує економічну доцільність і ефективність капіталовкладень в ту чи іншу економічну сферу);

5. фіскальна функція (податок на прибуток є головним податком, що сплачують фірми до державного бюджету).

У ринковій економіці інтерес до виробництва у підприємця збуджується саме прибутком. Отримати прибуток підприємець може, тільки за умови, що його продукція за ціною, якістю і асортиментом буде влаштовувати споживачів. Тобто, реалізувати власний економічний інтерес (отримати прибуток) підприємець може тільки реалізувавши економічні інтереси споживачів.