Модуль іі

1. До основних розділів риторики на належить:

а) інвенція;

б) комунікація;

в) диспозиція;

г) елокація і елоквенція;

ґ) меморія;

д) акція;

е) релаксація.

2. Система знань про предмет, виражена у стислій короткій формі, − це:

а) концепція;

б) наука;

в) закон.

3. Який вид суперечки зайвий:

а) суперечка заради істини;

б) суперечка заради грошей;

в) суперечка заради перемоги над співбесідником;

г) суперечка заради слухачів;

ґ) суперечка заради власне суперечки.

4. Стать, вік, громадянство, національність, освіта, професія, склад родини, зайнятість, належність до соціальних верств − це такі ознаки закону моделювання аудиторії:

а) суспільно-психологічні;

б) соціально-демографічні;

в) індивідуально-особисті.

5. Визначення цільової настанови, виділення основних питань предмета мовлення і формування тез − це:

а) стратегія виступу;

б) тактика виступу.

6. До основних ознак комунікативного якісного мовлення не належить:

а) правильність;

б) логічність;

в) неточність;

г) доцільність;

ґ) виразність;

д) ясність тощо.

7. Виклад предмета (теми) розмови й аргументації його − це основна частина:

а) диспозиції;

б) елокуції;

в) акції.

8. Положення (мовні висловлювання чи текст), яке стосується тези й обґрунтовує її чи переконливо доводить істинність тези, − це:

а) виклад;

б) підтвердження;

в) аргумент.

9. До чотирьох основних законів логіки не належить:

а) закон тотожності;

б) закон суперечності;

в) закон виключення третього;

г) закон ступеневої послідовності;

ґ) закон достатньої підстави.

10. Елокуція − це:

а) винайдення задуму, ідеї, мети;

б) втілення змісту у мовні форми вираження;

в) добір і розташування відповідного матеріалу.

11. Завершальний етап ораторської дії − виголошення промови − це:

а) акція;

б) елокуція;

в) диспозиція.

12. Варіант індуктивного методу, що «веде» слухача (читача) від конкретних фактів, явищ, ознак до загального висновку − це метод:

а) стадійний;

б) аналогічний;

в) концентричний.

13. Метод, що полягає в переорієнтації ходу думки у зворотному напрямку − від конкретного до загального, називається:

а) аналогічний;

б) дедуктивним;

в) індуктивним.

14. Метод тренування, навчання, вироблення вправності − це:

а) ітерація;

б) аналогія;

в) елокуція.

15. Орація − це те саме, що:

а) позиція;

б) ораторія;

в) промова.

16. Швидкий буквальний запис усного мовлення за допомогою системи спеціальних умовних знаків − це:

а) стенографія;

б) копіювання;

в) ксерокс.

17. Мовний зворот, своєрідне сполучення слів і синтаксична побудова фрази, відмінна від порядку слів, узвичаєного даною мовою, що є засобом підсилення емоційної вмотивованості художньої або ораторської мови, − це:

а) фігури повторення;

в) фігура думок;

в) риторична фігура.

18. Учитель чи учень класу риторики, теоретик ораторського мистецтва − це:

а) ритор;

б) оратор;

в) доповідач.

19. Ряд ораторських творів, які зближує єдність тематики і, звичайно, аудиторії − це:

а) збірна;

б) цикл;

в) група.

20. Ораторський твір образливого або наклепницького характеру, часто анонімний, з нападками на якусь особу, суспільний рух − це:

а) патерик;

б) похвала;

в) пасквіль.

21. Риторична фігура, що ґрунтується на поєднанні протилежних за змістом понять, які разом дають нове уявлення − це:

а) оксиморон;

б) гротеск;

в) анафора.

22. Процес підготовки промови не включає:

а) вибір теми;

б) складання плану;

в) її проспівування;

г) збирання матеріалу;

ґ) запис промови;

д) розмітку тексту знаками партитури;

е) тренування.

23. Те, про що йдеться у промові, називається:

а) ідеєю;

б) темою;

в) проблемою.

24. План промови не може бути:

а) простий;

б) складний;

в) цитатний;

г) художній.

25. До знаків партитури за місцем їх розташування в тексті не належать:

а) рядкові;

б) надрядкові;

в) абзацові;

г) підрядкові.

26. Фразові паузи, ромбічні дужки, дужки квадратні, лапки − це знаки:

а) рядкові;

б) надрядкові;

в) підрядкові.

27. До надрядкових знаків не належать:

а) знак наголосу;

б) квадратні дужки;

в) підвищення тону;

г) пониження тону;

ґ) злам інтонації.

28. Хід думки від часткового до загального − це:

а) індукція;

б) дедукція;

в) аксіологія.

29. Висновок, що базується на схожості суттєвих ознак явища, − це:

а) інформація;

б) аналогія;

в) композиція.

30. За рамки літературної мови виходять слова:

а) синоніми;

б) жаргонізми;

в) варваризми;

г) тропи.

31. Неочікуване судження, висновок, що різко розходиться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту, − це:

а) парадокс;

б) каламбур;

в) антитеза.

32. Використання з метою створення образу груп приголосних називається:

а) тавтологією;

б) каламбур;

в) алітерацією.

33. Використання з метою створення образу груп голосних називається:

а) алітерацією;

б) асонансом;

в) анафорою.

34. Основним матеріалом оратора є:

а) слово;

б) звук;

в) фонема.

35. Повторення однокорінних слів у промові − це:

а) канцеляризм;

б) тавтологія;

в) плеоназм.

36. Сполучення уламків стійких словосполучень у новий неправильний зворот (наприклад: справив великий вплив) − це:

а) какологія;

б) неологізм;

в) вульгаризми.

37. Свідоме вживання граматично неправильних форм з метою створення певного образу − це:

а) жаргонізми;

б) архаїзми;

в) солецизми.

38. Зіставлення одного предмета з іншим у промові на основі їхньої спільної ознаки − це:

а) епітет;

б) порівняння;

в) метафора.

39. Неочікуване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприйнятою думкою чи з логікою попереднього тексту, − це:

а) парадокс;

б) каламбур;

в) анафора.

40. Риторична фігура, що складається з повторення одного і того ж слова чи звороту − це:

а) епістрофа;

б) діафора;

в) інверсія.

41. До трьох основних типів композиційної побудови тексту промови не належить:

а) лінійний;

б) спіральний;

в) прямокутний;

г) кільцевий.

42. До трьох способів інтеграції тексту промови не належить:

а) композиція;

б) когезія;

в) ретроспекція;

г) проспекція.

43. До типів промов не належить:

а) промови, що читаються за конспектом;

б) промови, які готуються заздалегідь, але не вчать напам’ять;

в) промови, які готуються заздалегідь і вчать напам’ять;

г) офіційні промови;

ґ) імпровізовані промови.

44. Найоптимальнішим для сприйняття є темп:

а) від 100 до 120 слів;

б) від 120 до 150 слів;

в) від 150 до 200 слів на хвилину.

45. Якого закону логіки не існує:

а) закон тотожності;

б) закон протиріччя;

в) закон достатньої підстави;

г) закон виключення третього;

ґ) закон тяжіння.

46. Як інакше називають вступ у класичній риториці?

а) переконання;

б) опис;

в) зацікавлення;

г) оповідь;

ґ) міркування.

47. Третій закон риторики – це:

а) концептуальний;

б) закон моделювання аудиторії;

в) тактичний;

г) мовленнєвий;

ґ) інший варіант (назвати, який).

48. Як інакше називають висновки в класичній риториці?

а) переконання;

б) зацікавлення;

в) міркування;

г) оповідь;

ґ) опис.

49. Стилістична фігура: відбиток відомої теми чи події в ораторській промові − це:

а) антитеза;

б) анафора;

в) ремінісценція.

50. Модель побудови виступу з певних складових частин, найпростішими з яких є вступ, виклад, висновки, − це:

а) зміст промови;

б) структура ораторського твору;

в) стиль промови.

35