Вимоги до знань та умінь за циклом спеціальних (географічних) дисциплін

Бакалавр із кваліфікацією «учитель географії основної школи» повинен знати:

• основи географічної науки і спеціальні географічні дисципліни, утому числі: загальну географію, основи геології, картографії і топографії, біогеографії, географії ґрунтів та основ ґрунтознавства, фізичної географії материків та океанів, фізичної географії України, соціально-економічної географії України і світу, краєзнавства і туризму;

• сучасні проблеми географічної науки;

• проблеми охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, завдання природоохоронної діяльності в Україні;

• зміст державного стандарту освіти з географії, структуру навчальних програм і рекомендованих Міністерством освіти підручників;

• провідні ідеї, теорії, методи, прийоми, засоби викладання географії в середній школі.

Бакалавр повинен уміти:

• планувати навчально-виховну роботу з географії (урочну, позакласну і позашкільну);

• формувати в учнів базові знання про географічну оболонку Землі, людство на Землі; територіальну організацію господарства світу і України; глобальні і регіональні проблеми людства;

• прививати учням навики визначення і вивчення природних об’єктів, орієнтації на місцевості, визначення географічних координат і складання різних географічних картосхем;

• організовувати спостереження учнів за природними об’єктами і явищами, змінами у суспільно-економічному житті країни і світу;

• використовувати засоби навчання географії, перш за все технічні, новітні педагогічні технології у викладанні географії;

• аналізувати, узагальнювати і використовувати педагогічний досвід учителів географії; застосовувати прийоми збору і обробки спеціальної літератури; проводити навчально-дослідницьку і науково-дослідницьку роботу з географії;

• вести туристично-краєзнавчу роботу з учнями.

Навчальний план підготовки бакалаврів зі спеціальності 6.040104 Географія подається у додатку А посібника. У ньому передбачені основні види навчальної діяльності студентів.

Перелік основних видів навчальної діяльності студентів:

Лекції (лектором викладається основний зміст навчального матеріалу, переважно в діалоговій формі. Студент конспектує той матеріал, на якому акцентує головну увагу лектор);

Практичні (лабораторні) заняття. В їх ході виконуються практичні завдання, перевірюється виконання самостійних завдань (їх перелік подається у планах занять, які є на кафедрі), за наявністю часу – індивідуальних завдань. Практичні завдання виконуються у письмовій формі.

Підготовка до практичної роботи включає:

- ознайомлення з питаннями, які виносяться на обговорення;

• вивчення і конспектування рекомендованої літератури;

• складання тез чи розгорнутого виступу з кожного питання, розрахованого на 3-5 хв.;

Рекомендації до виконання практичних завдань:

• відповіді на питання повинні мати логічну послідовність (починаючи від обґрунтування проблеми і закінчуючи висвітленням конкретних шляхів її вирішення);

• доповнення повинні бути по суті обговорюваного питання;

• зауваження – конструктивними, конкретними та аргументованими;

Самостійна робота здійснюється студентом після прослуховування лекції, перед практичними заняттями чи модульним контролем – вдома, у бібліотеках, комп’ютерних класах тощо; завдання для самостійної роботи й методичні рекомендації щодо їх виконання подаються в розробках до практичних занять). Самостійна робота є основним способом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів: списки рекомендованих джерел, питання для самоконтролю, тести, пакети контрольних завдань, електронні версії лекцій тощо.

Індивідуальна робота спрямована на поглиблення знань з курсу, виконання завдань за особистим вибором студента (за його інтересами). Перелік індивідуальних завдань, література до їх виконання та шкала оцінювання подаються в методичних рекомендаціях до практичних занять, самостійної й індивідуальної роботи. Види індивідуальної роботи студентів: реферат, розв'язування та складання задач різного рівня, анотація прочитаної наукової літератури з курсу, бібліографічний опис, розробка та виконання тестів, розробка конспектів уроків тощо).

Перелік форм контролю за навчальною діяльністю студентів:

Поточний контроль: усне опитування на практичних заняттях, тестування, перевірка практичних завдань і самостійної роботи.

Модульний контроль найчастіше відбувається у формі тестування або контрольної роботи – для перевірки самостійних завдань та знань, отриманих під час лекцій.

Модуль - це окрема частина дисципліни (тема, розділ, кілька тем або розділів), що логічно об’єднує систему навчальних елементів за змістом, результатами i є складовою одного з оцінювальних блоків знань студентів.

Середній обсяг модуля відповідає одному кредиту (≈36 год.) і включає 40-50% аудиторних годин (лекції, лабораторні або практичні чи семінарські заняття), а також самостійну та індивідуальну роботу.

Підсумковий контроль здійснюється викладачем у формі екзамену або заліку. Екзамен складається за попередньо доведеним до відома студентів переліком питань. Залік, як правило, складається за результатами поточного навчання студентів.

Шкала оцінювання. Співвідношення між шкалами оцінок за ECTS, 100-бальною шкалою навчального закладу і національною шкалою наведені в таблиці:

Оцінка за шкалою ECTS	За 100-бальною шкалою закладу	За національною шкалою
		Екзамен	Залік
A	90 - 100	відмінно	зараховано
B	83 - 89	добре
C	75 - 82
D	68 - 74	задовільно
E	60 - 67
FX	35 - 59	незадовільно (з можливістю повторного складання екзамену)	не зараховано
F	0 - 34	незадовільно (з обов’язковим повторним вивченням курсу)

Примітки: 1) Критерії оцінювання різних видів навчальної діяльності студентів з конкретної дисципліни подаються у робочій програмі цієї навчальній дисципліни. Як правило, 40 балів студенти можуть набрати під час поточного і модульного контролю, 20 балів – за індивідуальну роботу, та 40 балів – за екзамен (чи іншу форму підсумкового контролю).