4.3. Ціноутворення, спрямоване на забезпечення підвищеного прибутку

За певних ринкових умов підприємства мають можливість використовувати такі цінові рішення, що забезпечують підвищений рівень прибутку. Це такі рішення, як цінова дискримінація, двоповерхова ціна, блокова ціна, комплексна ціна, що можуть використовувати підприємства з різноманітною структурою витрат, які діють на ринках із різноманітним ступенем взаємозалежності учасників. За допомогою таких рішень підприємства можуть одержати підвищений прибуток у сферах із монопольними, монополістично конкурентними й олігополістичними структурами. Такі цінові рішення дають змогу біль витончено, ніж традиційно отримувати додаткові прибутки.

У деяких випадках підприємства одержують підвищений прибуток за встановлення різної ціни на один і той самий продукт, що й називається ціновою дискримінацією. Існує три типи цінової дискримінації:

• цінова дискримінація першого ступеня;

• цінова дискримінація другого ступеня;

• цінова дискримінація третього ступеня.

Кожний тип цінової дискримінації потребує, щоб менеджер володів якомога докладнішою інформацією про споживачів і особливо про їхні доходи.

Цінова дискримінація першого ступеня– це такий варіант, за якого кожний покупець сплачує максимально високу для себе ціну. Використовуючи таку стратегію, підприємство вилучає додаткові прибутки, наявні в споживачів, і одержує максимально високі доходи. У деяких видах бізнесу, пов’язаних із наданням послуг, такі фахівці, як лікарі, юристи та деякі інші категорії постачальників послуг, успішно виходять на рівень цінової дискримінації першого ступеня. Кращі з них є ще й гарними психологами, що дає їм змогу визначати, яку максимальну ціну потрібно пропонувати кожному потенційному покупцю. Такий підхід уможливлює одержання найвищого прибутку.

Цінова дискримінація другого ступеня– це  практика призначення цін, що дискретно знижуються щодо різноманітних обсягів продукції, яка випускається. Такий підхід використовують підприємства, що виробляють електроенергію: споживачі сплачують дорожче за попередню сотню кіловат-годин, ніж за кожну наступну. Основна перевага такого рішення  пов’язана з тим, що в цьому випадку підприємство вилучає додаткові кошти у споживачів, не збираючи додатково інформацію про платоспроможність  кожного з них, не з'ясовуючи, кому потрібна невелика кількість електроенергії і хто готовий заплатити за одиницю дорожче. З огляду на оголошений діапазон цін споживачі вирішують самі, на якій ділянці  попиту вигідніше співпрацювати з постачальником електроенергії. За допомогою такого підходу фірми можуть продавати якісно однорідний товар за різноманітними цінами, не маючи інформації про індивідуальні особливості кожного споживача.

До цінової дискримінації третього ступенязвертаються підприємства, які визначили, що різноманітні групи покупців по-різному оцінюють їхню продукцію. У цьому випадку для різноманітних груп споживачів призначають різні ціни – у багатьох видах бізнесу можуть траплятися пенсійні або студентські знижки. Це означає, що студенти або пенсіонери сплачують менше за якийсь товар. До такої стратегії звертаються  телефонні компанії, призначаючи у вихідні дні нижчі тарифи, ніж у будень. Призначаючи дві ціни для двох груп споживачів, фірма повинна мати такий обсяг виробленої продукції, щоб граничний прибуток дорівнював граничним витратам.

За формування двоповерхової ціниціна розпадається на дві компоненти: фіксований складник (за право зробити купівлю) та разову ціну (за кожну одиницю придбаного товару). Таку цінову стратегію використовують для збільшення прибутку різноманітні спортивні клуби. Як і за цінової дискримінації першого ступеня, двоповерхова ціна дає змогу підприємству вилучати весь ціновий виграш на свою користь. На відміну від цінової дискримінації за двоповерхової ціни не потрібно щоб у споживачів була різноманітна еластичність попиту на продукцію компанії. У цьому разі споживачі самі  варіюють кількість необхідних їм товарів або послуг, сплачуючи, крім фіксованого внеску, плату за купівлю визначеної кількості одиниць товару або послуги.

Блокове ціноутворення– це механізм, за допомогою якого підприємство може змусити споживача оплатити цінність кількох куплених одиниць продукту. Ціна блоку товарів, за який підприємство одержує максимальний прибуток, повинна дорівнювати загальному споживчому виграшу, що покупець одержав би, якби купував цю кількість одиниць окремо. Підприємство не дає можливості споживачу скористатися кривою попиту, пропонуючи йому блок товарів або нічого. Блокова ціна дає змогу збільшити прибуток навіть у тих ситуаціях, коли в споживачів однаковий попит на продукцію підприємства.

Комплексну цінувикористовують туристичні компанії, що пропонують своїм клієнтам «пакети послуг», що включають авіапереліт, готель, харчування, страхування, за що стягують єдину суму, не розбиваючи її на окремі складники. Так само комп’ютерні фірми пропонують у комплексі системний блок, монітор і інші складники. До такого прийому звертаються й автомобільні дилери, що пропонують оснащення автомобіля кондиціонером та іншими додатковими пристроями за додаткову плату.