- •5.Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •6.Особливості культури Київської Русі дохристиянського періоду
- •7.Значення християнізації кр в розвитку укр..Культури
- •8.Розвиток літописання і літератури в кр
- •9.Освіта і наука кр
- •10.Мистецтво,розвиток ремесел кр. Основні етапи розвитку архітектури
- •11.Давньоруське музичне і театральне мистецтво
- •12.Архітектура та мистецтво в г-в князівстві
- •14.Умови розвитку укр..Культури у литовсько-польську добу
- •15.Культурні традиції українського ренесансу. Ранній гуманізм в Україні. Юрій Дрогобич,Станіслав Оріховський.
- •16.Діяльність культурно-освітніх осередків та братських рухів 15-18 ст
- •17.Діяльність Києво-Могиляньского колегіуму та Києво-Могильньскої академії
- •18.Осіта і книго друкування в 14-17 ст
- •19.Історичні твори та козацькі твори другої половини 17ст
- •20.Україньска культура козацької доби. Феномен козацької культури
- •22.Еволюція образотворчого мистецтва в добу Козачини:ікона,картина,гравюра,книжкова мініатюра
- •23.Ураїнське козацьке бароко в архітектурі 17 ст
- •24.Освіта в Україні 18 ст
- •25.Розвиток філософської думки.Просвітницька діяльність г.Сковороди
- •26.Розвиток бароко в архітектурі 18 ст.Поширення стилю Рококо
- •27.Національне-культурне відродження у Наддніпрянскій Україні наприкінці 18-19ст
- •28.Розвиток освіти і науки в Україні у 19 ст
- •29.Кирило-Мефодівське товариство. Феномен т.Шеченка
- •30.Галицьке відродження «Руська трійця»
- •31.Тенденції розвитку української літератури 19 ст
- •32.Український живопис 19ст
- •33.Архітектура України 19 ст
- •34.Українська драматургія і театр в Україні 19 ст
- •35.Українське музичне мистецтво 19 ст
- •36.Образотворче мистецтво,музика,театр 19-20 ст
- •37.Основні стилі та напрямки літератури і мистецтва України 19-20 ст
- •38.Пошук нового стилю в архітектурі 19-20 ст
- •39.Розвиток освіти і науки в Україні в роки Української революції 1917-1920
- •40.Національно-культурне піднесення 1920 роках. Українізація і її вплив на літературу,освіту і науку України.
- •41.Становлення радянської літератури. Розвиток науки і філософії в добу Радянської України.
- •42.Модерний театр та становленні кіномистецтва України(20-30р)Український театр 20 ст
- •43. «Розстріляне відродження»поезія,драматургія,проза
- •44.Образотворче мистецтво України 1920-1980 роки
- •45.Українська культура періоду Вітчизняної війни. Розвиток освіти і науки повоєнний час.
- •46.Рух «Шестидесятників» в Україні та його вплив на національні культурні здобутки
- •47.Націолнально-культурна політика радянської влади у 60-80 роках 20 ст
- •48.Освіта та культура в незалежній Україні
- •49.Література та театр у роки незалежності
- •50.Українська культура на зламі століть-нове національно-культурне відродження(90-ті роки 20ст початок 21ст)
14.Умови розвитку укр..Культури у литовсько-польську добу
. Польські королі, підтримані магнатами, церквою та міщанством, поставили за мету повну релігійну й етнічну асиміляцію українського населення (його окатоличення і зпольщення). Із цього згодом виріс гострий релігійний, соціальний та етнічний конфлікт, що тривав близько 600 р.
Після польсько-литовської унії 1385 р. Велике князівство Литовське ще тривалий час зберігало автономію управління, яке, на відміну від періоду Київської Русі, було значно більше централізованим. Окрім того, після прийняття католицтва литовського знаттю, українська шляхта втратила свої привілеї, почала піддаватись утискам на релігійному грунті.
З середини XV і до початку XVI ст. українська знать робить кілька відчайдушних спроб відновити свої права – та з Люблінською унією 1569 р. остаточно їх втрачає. Чужоземне, насамперед польське, панування породило нове явище – культурну асиміляцію української знаті. Повстання інших могутніх сусідніх держав – царства Московського і Кримського ханства, пов’язаного з Оттоманською Імперією, ще більш унеможливлювало досягнення Україною незалежності.
Наслідки Люблінської унії (об’єднання Польщі з Литвою в єдину державу і окупація України Польщею) справили великий вплив на увесь спосіб життя українців.
Та ще до унії на Україні розвивався цілком новий суспільно-господарський порядок, не схожий на устрій Київської Русі. Взаємини ж українйів з поляками, а через них – із Західною Європою вирішальне зумовили організацію суспільства на західний зразок. Із Заходу через Польщу на Україну проникла т.зв. станова система, при якій, на підставі визначених законом прав, привілеїв та обов’зків, утвердились правові відмінності між шляхтою, духовенством, міщанством та селянством.
На Україні 1529 р. з’явилося перше видання Литовського Статуту – кодифікованого зводу законів, в якому поєднувались елементи звичаєвого права часів Київської Русі та нові юридичні поняття німецького походження. Цей статут створив основу для правової системи доби Козаччини і пізніших часів. Завдяки цьому українці здавна визнавали цінності установленого та гарантованого законом права і зазнавали впливу західної політичної і правової думки. Інший продукт Київської Русі – Московія, навпаки, в результаті століть монголо-татарського панування не мала можливостей познайомитися з принципами західної законності.
Загалом, до середини XVI ст. для українців, насамперед українських селян був, можна сказати, золотий вік: феодали не займалися комерційною діяльністю і звичайно роздавали більшу частину своїх земель селянам. Для міст XIV і XV ст. також були порою добробуту. На регулярних ярмарках велася місцева торгівля, як і торгівля чужоземними товарами (особливо в містах Львові і Кам’янці). Та все ж роль міст у житті українців була незначною – через їхню малу кількість і етнічний склад. Після приєднання до Польщі Галичини, а згодом інших регіонів України, серед міського населення активно велася мовна і культурна полонізація. Православні українці зазнавали всіляких обмежень і утисків. Міста стали й лишалися протягом багатьох століть чужою землею для більшості українців.
У XVI ст. в Західній Європі починається великий зерновий бум, пов’язаний із швидким зростанням населення. Земле¬власники Речі Посполитої починають розвозити більші партії зерна і худоби по всій Західній Європі, а це вимагало інтенсифікації відробітків, включення селянських земель до маєтків, виникнення комерційне орієнтованих господарств-фільварків, які поступово поширюються з Галичини, Волині, Поділля на Центральну та Східну Україну. Шляхта здобуває надзвичайну економічну могутність і поступово та неухильно обмежує права і владу королів, підриває економіку міст обмеженнями торгівлі, посилює закріпачення селянства. Польські закони заохочували зміну віровизнання, переймання польських звичаїв, законів і мови. І хоча включення українців у польсько-литовську Річ Посполиту уможливило для них благодатні і стимулюючі впливи Заходу, воно одночасно заклало підвалини протиріч, що існуватимуть упродовж століть між українцями і поляками.
Економіка України, як і всієї Польщі, стала вкрай незрівноваженою, майже вся економічна діяльність зосередилась на сільському господарстві. Зростали соціальні диспропорції, серед людей, котрі не могли ототожнювати себе з польською культурою, зростало невдоволення.
Боротьба за збереження культурної самобутності давно стала однією з основних тем в історії українців. Релігійна і культурна війна з поляками особливо явно порушила цю проблему.
Православ’я в ХV-ХVІ ст. лишалося в українськім суспільстві синонімом культури і єдиним інститутом вираження самобутності українців. Однак, позбавлене звичної державної підтримки, воно поринуло у стан глибокого занепаду. Великі князі, а згодом і королі польські прибрали собі право призначати православних єпископів і навіть самого митрополита. Розхитувалася організаційна дисципліна церкви, процвітала корупція, парафії та монастирі отримували негідники й злочинці, серед священиків можна було зустріти самі лише людські покидьки. Школи були занедбанні, вчителі малограмотні. Завоювання турками Константинополя 1453 р. позбавило українську православну церкву інтелек¬туального та культурного впливу ззовні.