Тема 4. Фінанси підприємницьких структур

ЛЕКЦІЯ 5.

4.1. Сутність фінансів підприємницьких структур

У фінансовій системі країни визначне місце займають фінанси підприємств, організацій, установ і, передусім, підприємств, які діють на засадах комерційного розрахунку.

Комерційний розрахунок знаходиться у тісному зв'язку з підприємництвом, яке діюче законодавство України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, здійснювану на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.

Суб'єктами підприємницької діяльності виступають юридичні та фізичні особи. Але тут є певні обмеження. Скажімо, підприємницькою діяльністю не мають права займатися військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Також не можуть бути зареєстровані як підприємці особи, що мають непогашену судимість за корисливі злочини.

Найважливішими принципами підприємницької діяльності є наступні:

•вільний вибір діяльності;

•залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних і фізичних осіб;

•самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

•вільний найм працівників;

•вільне залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних ресурсів, використання яких не заборонене законодавством;

•вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством.

Державне регулювання підприємницької діяльності в умовах ринку здійснюється

через:

1.податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення:

• ставок податків і податкових пільг,

• відсотків від державних кредитів,

• цін і правил ціноутворення,

• цільових дотацій,

• валютного курсу,

• розмірів економічних санкцій,

• введення спрощеної системи оподаткування;

2.науково-технічні, економічні і соціальні державні та регіональні програми підтримки підприємництва, зокрема через Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Державний інноваційний фонд та 44 регіональні фонди;

3.договори на виконання робіт і поставок для держзамовлення.

На певні види підприємницької діяльності встановлена державна монополія (це, зокрема, виготовлення зброї і вибухових речовин, виробництво і реалізація наркотичних виробів, охорона об'єктів державної власності).

В Україні також здійснюється ліцензування окремих видів підприємницької діяльності (ліцензія - "дозвіл"). Ліцензується в Україні близько ста видів діяльності.

26

Суб'єкти підприємницької діяльності працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає:

•отримання максимального прибутку при мінімальних витратах;

•повну самостійність суб'єктів господарювання;

•невтручання держави у внутрішні справи підприємств;

•реальну відповідальність за результати роботи, своєчасне виконання зобов'язань, сплату податків.

Комерційний розрахунок передбачає наявність таких понять як самоокупність і самофінансування.

Самоокупність - це принцип господарювання, згідно якого підприємство за рахунок доходів від реалізації відшкодовує затрати, пов'язані з основною діяльністю. Найнижча Межа самоокупності - беззбитковість, тобто ситуація, коли доходи дорівнюють видаткам

іприбутку немає.

Самофінансування включає самоокупність. Підприємство за рахунок своїх доходів має можливість здійснювати матеріальне стимулювання працюючих, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення та розвиток підприємства.

В Україну повноправно прийшла категорія "малого бізнесу". Головним критерієм при віднесенні підприємств до сфери малого бізнесу є кількість працюючих на підприємстві, зокрема:

•у промисловості і будівництві - до 200 чол.

•в інших галузях виробничої сфери — до 50 чол.

•в науці-до 100чол.

•в галузях соціальної сфери - до 25 чол.

•в роздрібній торгівлі - до 15 чол.

У державах з розвинутою ринковою економікою підприємствами малого бізнесу виробляється понад 50 % валового внутрішнього продукту (в Німеччині - 64%, Великій Британії - 58%, США - 51%). В Росії ця частка становить 10%, в Україні -лише 7%.

На 1000 осіб населення Франції налічується 35 малих і середніх підприємств, Німеччини-37, Великої Британії-46, в Україні - лише 4.

Розподіл малих підприємств за галузями економіки України є вкрай нерівномірним. Близько 50 відсотків їх припадає на торгівлю і громадське харчування, 14% - на промисловість, 10% - на будівництво і тільки 2% - на сільське господарство.

Найперспективнішою у малому бізнесі України є приватна форма власності. Всі інші форми власності є поки що збитковими.

На жаль, малий бізнес не набув належного розвитку в Україні і не має вирішального впливу на стан національної економіки.

Основною організаційною ланкою в економіці держави є підприємство, яке являє собою самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів та послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Воно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

•приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

•колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу;

•господарське товариство;

•підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

27

•комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної

громади;

•державне підприємство, засноване на державній власності.

В умовах ринкової економіки підприємства і організації для реалізації значних фінансових проектів об'єднуються, якщо це не заперечує антимонопольному законодавству, у промислові, промислово-фінансові та інші групи.

Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні", підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми та концерни.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого із учасників.

Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерн - статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Своєрідним об'єднанням підприємств є промислово-фінансова група. Промисловофінансова група - це об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, підприємства інших галузей економіки, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Характерними ознаками для всіх п'яти груп об'єднань підприємств є:

1.Об'єднання підприємств проводиться на добровільних засадах.

2.Підставою для створення об'єднання підприємств є лише статут.

3.Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний баланс і рахунки в установах банку.

Тим не менше, при створенні господарських об'єднань підприємств - корпорацій, консорціумів і особливо концернів - слід враховувати, що кожній із груп притаманні особливості щодо представництва засновників, фінансової та адміністративної залежності підприємств-членів статутних об'єднань.

У ринковій економіці основною формою господарювання є господарські товариства. Ними визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Товариства є юридичними особами і можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Серед господарських товариств чільне місце належить акціонерному товариству, тобто товариству, що має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність щодо своїх зобов'язань тільки майном товариства. Акціонери відповідають щодо зобов'язань товариства лише в межах належних їм акцій.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки чи купуватися та продаватися на біржі.

28

Право власності на інвестований у товариство капітал в його майново-грошовому вираженні цілком і повністю належить акціонерному товариству як юридичній особі. Акціонери, за винятком випадків реорганізації або ліквідації товариства, не можуть вимагати від нього повернення вкладених ними сум.

Повернення вкладеного капіталу є можливим лише за умови продажу власних акцій. У розвинутих країнах, не зважаючи на те, що акціонерні компанії становлять лише 10-15% загальної кількості підприємств, їм належить більше 80% вартості активів, продажу

та обсягу прибутку.

В Україні значного поширення також набули товариства з обмеженою відповідальністю, тобто товариства, що мають статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Характерним для них є те, що учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів.

Товариству з обмеженою відповідальністю законом не дозволяється випускати облігації та оголошувати відкриту підписку на частки в статутному капіталі товариства.

Остання обставина суттєво обмежує їх фінансові і, відповідно, виробничі можливості. З цієї точки зору такі товариства перебувають у менш вигідних умовах порівняно з акціонерними товариствами.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний капітал якого поділений на певних розмірів частки, визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають щодо його боргів своїми внесками до статутного капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх кратному розмірі щодо внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасника передбачається установчими документами.

Повне товариство - це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність щодо зобов'язань товариства своїм майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою усіх учасників.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або кількома учасниками, котрі здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність щодо зобов'язань товариства всім своїм майном, належать також один або декілька учасників(вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Якщо у командитному товаристві беруть участь двоє або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

Матеріальною базою функціонування підприємства і здійснення ним виробничої та інших видів діяльності є майно підприємства (рис. 4).

Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновника, а також внески у нематеріальній формі (об'єкти права інтелектуальної власності та ін.); доходи, отримані від реалізації продукції, та з інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів (управління корпоративними правами, операцій з цінними

29