Тема 11. Фінансовий ринок
ЛЕКЦІЯ 16.
11.1. Сутність та функції фінансового ринку, його роль в сучасній економіці.
Фінансовий ринок являє собою механізм торгівлі фінансовими активами, обов'язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута ринкова інфраструктура, яка забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність укладення угод. Роль фінансового ринку у сучасній економіці полягає в акумуляції заощаджень і використанні їх для створення нового капіталу.
Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має доволі розгалужену і різноманітну фінансову
.інфраструктуру.
Сутність фінансового ринку, як і будь-якої іншої системи, процесу чи явища, проявляється у виконуваних ним функціях.
Фінансовий ринок виконує наступні функції:
•активної мобілізації тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел;
•ефективного розподілу акумульованого вільного капіталу між багаточисельними кінцевими споживачами;
•визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері з позицій забезпечення високого рівня його доходності;
•формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб'єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;
•здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;
•створення умов для мінімізації фінансових ризиків;
• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації , економічних процесів у державі.
Основним товаром на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери. Відповідно, існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок. Найпоширенішими підходами до визначення структури фінансового ринку є такі.
За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:
а) кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;
б) ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;
в) валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, обслуговують операції з нею;
г) страховий ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;
д) ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим видом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;
е) ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними, вони можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім їм притаманні
68
риси створення й використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.
За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:
а) ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх вищерозглянутих фінансових ринків із терміном обертання до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на них є відносно простою;
б) ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання більше одного року. Фінансові активи, які обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень дохідності.
Ці два види фінансового ринку тісно пов'язані між собою. Проте поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах функціонування цих ринків носить дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології і умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.
За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяється на:
а) організований (біржовий) ринок, представлений системою фондових і валютних бірж. На організованому фінансовому ринку забезпечується:
•висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об'єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);
•проводиться перевірка фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, які допущені до торгів;
•процедура торгів носить відкритий характер;
•гарантується виконання укладених угод.
Однак біржовий ринок має окремі слабкі сторони:
•він більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість;
•виконання всіх нормативно-правових актів щодо його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу;
•крупно масштабні угоди, які здійснюються окремими учасниками на ринку, практично неможливо зберегти в таємниці.
б) неорганізований (позабіржовий або "вуличний" ринок), на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо не реєструються на ринку.
Цей ринок характеризується:
•більш високим рівнем фінансового ризику (оскільки багато фінансових інструментів і послуг, які котируються на ньому, не проходили процедури перевірки на біржах або були ними відхилені в процесі лістингу;
•більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців;
•торгівлею цінних паперів нижчої якості;
•більш низьким рівнем їх поточної інформованості тощо.
Разом з тим, цей ринок:
•забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг;
•задовольняє потреби окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом;
•у більшій мірі забезпечує таємницю здійснення окремих угод.
За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:
а) місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами - місцевими господарюючими суб'єктами і населенням;
69
б) регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;
в) національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;
г) світовий фінансовий ринок як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.
За швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:
а) ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок "спот"), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий (як правило, до трьох днів) період часу;
б) ринок з реалізацією угод в майбутньому (строкові ринки:
форвардний, ф'ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).
За умовами обігу фінансових інструментів (в даному випадку мова йде виключно про фондові інструменти) фінансовий ринок поділяється на:
а) первинний ринок, що характеризує ринок перших та повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів;
б) вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни (курсової вартості) окремих цінних паперів, яка відображає всю наявну інформацію про фінансовий стан емітентів і умови емісії.
11.2. Фінансові активи: фінансові інструменти та фінансові послуги.
Фінансові інструменти являють собою різноманітні фінансові документи, які мають грошову вартість, і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.
Інструменти, які обслуговують фінансовий ринок, класифікують за такими ознаками:
За видами фінансових ринків:
а) інструменти кредитного ринку. До них відносяться гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку;
б) інструменти фондового ринку. До них відносяться цінні папери, які обертаються на цьому ринку;
в) інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних у паперів, які обслуговують цей ринок;
г) інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються до продажу (страхові продукти), а також розрахункові документи і окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;
д) інструменти ринку золота (срібла, платини). До них відносяться названі види цінних металів, які використовуються з метою формування фінансових резервів і тезаврації, а також папери, які обслуговують цей ринок.
3а періодом обертання:
а) короткострокові фінансові інструменти, що обслуговують операції на ринку грошей;
б) довгострокові фінансові інструменти, що обслуговують операції на ринку капіталів.
За характером фінансових зобов'язань:
а) інструменти, додаткові фінансові зобов'язання щодо не виникають (валютні цінності, золото тощо);
б) боргові фінансові інструменти, які характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем та зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх
70
номінальну вартість і заплатити винагороду у формі відсотка (облігації, векселі, чеки тощо);
в) дольові фінансові інструменти, які підтверджують право їх власника на частку у статутному капіталі емітента і на отримання відповідного доходу (акції, інвестиційні сертифікати тощо).
За пріоритетною значимістю:
а) первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку), які характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо);
б) вторинні фінансові інструменти або деривативи (фінансові інструменти другого порядку), які характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити чи продати первинні цінні папери, які обертаються на ринку, валюту, товари або нематеріальні активи на заздалегідь визначених умовах в майбутньому періоді. Такі фінансові інструменти використовуються для проведення спекулятивних фінансових операцій і страхування цінового ризику (хеджування). Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.
За гарантованістю рівня дохідності поділяють на:
а) фінансові інструменти з фіксованим доходом, які характеризують фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні;
б) фінансові інструменти з невизначеним доходом, рівень дохідності яких може змінюватися залежно від фінансового стану емітента або кон'юнктури фінансового ринку.
За рівнем ризику:
а) безризикові фінансові інструменти, до яких відносять короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших банків, "тверду" іноземну валюту, золото та інші цінні метали, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою ? ' умовним, оскільки потенційний фінансовий ризик має будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів;
б) фінансові інструменти з низьким рівнем ризику, до яких відносять групу короткострокових фінансових інструментів, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань щодо яких гарантується стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника;
в) фінансові інструменти з поміркованим рівнем ризику, що характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику щодо яких приблизно відповідає середньоринковому;
г) фінансові інструменти з високим рівнем ризику - це інструменти, рівень ризику щодо яких суттєво перевищує середньоринковий;
д) фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику, які використовуються для здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансових ринках.
Слід зазначити, що наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна із наведених груп І фінансових інструментів, в свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення.
11.3. Структура та стан розвитку фінансового ринку України.
На фінансовому ринку діють різні учасники, функції яких визначаються метою їх діяльності та участю у здійсненні окремих угод.
Склад учасників вітчизняного фінансового ринку визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Це - емітенти, інвестори та особи, що провадять професійну діяльність на ринку цінних паперів.
Класифікація учасників є достатньо складною і не завжди точно визначеною. Вона ускладнюється в міру деталізації й розгляду в різних аспектах, зважаючи на різноманітність
71
операцій з фондовими цінностями і багато функцій, які можуть виконувати різні учасники фінансового ринку.
Учасників фінансового ринку залежно від функцій, які ними виконуються можна класифікувати так (рис. 14):
Продавці і покупці фінансових інструментів складають групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють основні функції щодо проведення фінансових операцій. Виділяють наступні види прямих учасників на окремих сегментах фінансового ринку (рис. 15).
Фінансові посередники складають доволі багаточисельну групу основних учасників фінансового ринку, які забезпечують посередницький зв'язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів.
Фінансові посередники надають багато корисних послуг учасникам фінансового
ринку:
72
•сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу);
•об'єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку;
•диверсифікують ринок, що важко зробити окремим власникам заощаджень самостійно тощо.
Фінансові посередники, які займаються виключно брокерською діяльністю, є професійними учасниками фінансового ринку, діяльність яких підлягає обов'язковому ліцензуванню. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям, так і покупцям фінансових інструментів у здійсненні угод на фінансовому ринку.
Брокерська діяльність - це виконання операцій з цінними паперами на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії, тому брокерська діяльність належить до комісійної діяльності.
Фінансовими брокерами згідно з законодавством можуть бути як юридичні особи (брокерські контори і фірми), так і фізичні особи. Основу доходів фінансових брокерів складають комісійні виплати від суми укладених ними угод.
Основною функцією фінансових посередників, які займаються дилерською діяльністю, є купівля-продаж фінансових інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах.
Дилерська діяльність також полягає у здійсненні операцій з цінними паперами, але в цьому разі операції здійснюються від імені дилера і його коштом, що передбачає перепродаж цінних паперів третім особам або формування власного резерву цінних паперів. Дилерська діяльність визнається комерційною.
Дилерською діяльністю на фінансовому ринку може займатися виключно юридична особа, яка має ліцензію. В процесі ліцензування ставляться певні вимоги до мінімального розміру капіталу, атестації окремих спеціалістів тощо.
Дилери виконують такі функції:
•забезпечують інформацію про випуск цінних паперів, їх курс і якість;
•діють як агенти, виконуючи доручення клієнтів;
•слідкують за станом ринку цінних паперів;
• дають імпульс розвитку ринку цінних паперів, зводячи покупців і продавців (тобто діють як каталізатори ринку).
До фінансових посередників належать також комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, трастові ^компанії, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди тощо. " До учасників, які здійснюють допоміжні функції на фінансовому ринку, належать фондова біржа, валютна біржа, депозитарій цінних паперів, реєстратор цінних паперів, розрахунково-клірингові центри, інформаційно-консультаційні центри тощо.
73