5. Теми семінарських занять

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

№

з/п

Назва теми

Кількість

годин

1

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА ТА ДЖЕРЕЛА ДЕРЖАВНОГО ПРАВА В

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Семінар

1. Співвідношення понять „державне право” і „конституційне право”.

2. Державне право зарубіжних країн як юридична наука та навчальна дисципліна та галузьправа в зарубіжних країнах.

3. Особливості предмету та методуправового регулювання державного права в зарубіжних країнах.

4. Система державного права в зарубіжних країнах.

5. Поняття та види джерел державного права в зарубіжних країнах.

6. Закон. Види законів.

7. Інші нормативно-правові акти.

8. Конституційні звичаї і судові прецеденти.

9. Нормативні договори.

10. Релігійне право.

Експрес-опит студентів

1. Визначте поняття „джерело права” в юридичному розумінні.

2. Перелічте види джерел державного права в зарубіжних країнах.

3. Визначте поняття „закон”, перелічте види законів.

4. В якій частині акти органів виконавчої влади є джерелами державного права?

5. Які міжнародні договори є джерела державного права?

6. Де судові прецеденти використовуються як джерело державного права?

7. Наведіть приклади конституційно-правових звичаїв.

Методичні вказівки

Важливо пам’ятати, що поняття „джерело права” в вітчизняній правовій літературі, як правило, розглядався у двох значеннях: в матеріальному (соціальному) значенні, як певна суспільна реальність, сукупність соціально-політичних, економічних, ідеологічних та інших факторів, що тягне за собою виникнення конституційно-правових норм і в формальному (юридичному) значенні, як зовнішня форма виявлення правових норм. В рамках курсу державного права зарубіжних країн джерела права розглядаються в юридичному розумінні.

Різні види джерел державного права існують не ізольовано один від одного, а знаходяться в певній супідрядності, утворюючи систему, що заснована на ієрархічному принципі. Ця система є частиною загальної системи джерел права, яка в основних рисах, як правило, закріплюється конституції.

При вивченні теми необхідно мати на увазі, що системи джерел державного права в багатьох зарубіжних країнах відрізняються як одна від одної, так і від системи джерел конституційного права України, передусім, завдяки тому, що правові системи

зарубіжних країн належать до різних правових родин (англосаксонській, романо-германській, і т.і.).

За нашого часу найбільш важливим джерелом права в більшості країн світу є закони, серед яких особливе місце посідає конституція. Вона має найвищу юридичну

силу. Решта норм права, що мають вираз в інших джерелах, не можуть їй протиречити. Таку ж юридичну силу, що і конституція мають конституційні закони, якими вносяться зміні до тексту конституції або доповнення його.

У ряді країн (Франція, Марокко, Румунія і інших) існують органічні закони, що мають більшу юридичну силу, ніж звичайні закони, проте меншу, ніж конституції і конституційні закони. Вони приймаються відповідно з ускладненою, порівняно зі звичайними законами, процедурою і регулюють найбільш важливі питання. Виділяються також звичайні та надзвичайні (спеціальні) закони.

Серед інших нормативно-правових актів слід звернути увагу на акти делегованого законодавства, що видаються у порядку заміщення парламенту, акти органів виконавчої влади, акти органів конституційного контролю, регламенти парламентів та їх палат, рішення органів місцевого самоврядування.

У деяких країнах (Велика Британія, США і ін.). джерелом державного права виступає судовий прецедент, тобто рішення суду з конкретної справи, яке визнається обов’язковим під час розглядання у подальшому аналогічних справ.

В багатьох державах існують конституційно-правові звичаї, однак лише в окремих країнах вони є офіційними джерелами державного права.

Нормативні договори стають джерелами державного права y випадках, коли вони регулюють конституційні відношення. Це можуть бути як внутрішньодержавні договори, напр., проміж федерацією та її суб’єктами з приводу розмежування компетенції, так і міжнародні договори.

Специфічним джерелом державного права, в тому числі державного, в окремих країнах виступають своди релігійних правил, причому їх юридична сила часом перевищує навіть силу конституційних норм. Основними системами релiгійного права в сучасному світі є мусульманське право, канонічне право, іудейське право та індуське право.

Базова література: 55, 56, 87, 108, 124, 147.

Допоміжна література: 1-23, 27-28, 34, 37-38, 47, 80, 177, 188, 297, 307, 332.

3

2

ТЕМА 2. КОНСТИТУЦІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Семінар

1. Поняття та сутність конституції.

2. Форма і структура конституції.

3. Зміст конституції.

4. Юридичні властивості конституції.

5. Розробка, прийняття та зміна конституції.

6. Класифікація конституцій.

8. Інститут конституційного контролю (нагляду).

Експрес-опит студентів

1. Назвіть основні етапи трансформації поняття „конституція”.

2. З яких структурних елементів може складатися конституція?

3. Які великі блоки суспільних відносин регулює конституція?

4. Перелічте юридичні властивості конституції.

5. Назвіть основні способи прийняття конституції.

6. Які конституції відносять до жорстких та гнучких?

7. Які органи можуть здійснювати конституційний контроль?

Методичні вказівки

Треба мати на увазі, що поняття „конституція” налічує майже двохтисячорічну історію. Разом з тим ідея конституції як основного закону, що запроваджує основи правового становища особистості і основи юридичної організації держави – порівняно нове явище у розвитку права. Ідея конституціоналізму зародилася лише у Новий час в епоху боротьби буржуазії проти абсолютизму за ліквідацію феодалізму. Ідеологи цієї боротьби розглядали конституцію як основний закон в системі діючого законодавства, що покликанo передусім обмеженням границь державної влади та забезпеченням захисту прав і свобод особистості. Але сам термін „конституція” відомий давно, з часів Стародавнього Риму, і в різні історичні епохи так іменувалися різні юридичні акти, хоча юридично і політично їх значення було іншим, ніж у конституцій конца XVIII в., а також в XIX і XX вв.

Історія конституційного розвитку сучасних держав свідчить про те, що конституція звичайно приймається внаслідок компромісу, що досягається соціально-політичними силами, що протиборствують по таким питанням як обмеження границь втручання держави в життя суспільства та індивідів, форми організації і здійснення державної влади, права і свободи особистості.

Зміст конституції визначається предметом правового регулювання даного акта, причому він не залишається незмінним, а змінюється з бігом часу і залежить від різних факторів. Зміст конституції знаходить свій вираз в певній формі. За формою конституції підрозділяються на писані та неписані. Останні зустрічаються за нашого часу надто рідко. Писані конституції можуть складатися з одного (таку конституцію звуть кодифікованою) або декількох нормативних актів.

Конституції різних країн мають різну структуру, тобто внутрішню будову, що відображає певну логіку побудови і розташування конституційно-правового матеріалу. Структурними підрозділами конституції можуть бути преамбула, основна частина, заключні і перехідні положення та додатки.

Конституція є найважливішим правовим і політичним документом держави. Вона знаходиться на вершині ієрархії джерел права і в такій якості має у конкретній державі

найвищу юридичну силу. У той же час вона являє собою правовий фундамент для поточного законодавства.

Необхідно знати основні способи прийняття конституції, оскільки від того яким чином прийнята конституція (представницькім органом, виборчим корпусом і т.і.) значно залежить її зміст.

Поряд з тим важливо розібратися в сутності інституту конституційного контролю в зарубіжних країнах, уявляти його основні види, моделі і об’єкти контролю.

Базова література: 11, 34, 61, 130, 147, 154, 194. 310.

Допоміжна література: 1-4, 6-10, 12-15, 17-21, 23, 26-29, 37, 46, 80, 113, 144-146, 150, 177, 183. 252-253, 297, 307, 315, 332.

2

3

ТЕМА 3.ФОРМИ ДЕРЖАВИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Семінар

1. Поняття форми держави.

2. Поняття форми правління. Класифікація форм правління.

3. Поняття форми державного уcтрою. Класифікація форм державного устрою.

4. Форми міждержавних союзів.

5. Державний режим. Співвідношення державного і політичного режимів. Класифікація державних режимів.

Експрес-опит студентів

1. Назвіть елементи форми держави.

2. Види монархічного правління.

3. Види республіканського правління.

4. Назвіть монархічні держави Європи.

5. Признаки федеративної держави.

6. Назвіть федеративні держави Європи.

7. Назвіть форми міждержавних союзів.

8. Ознаки демократичного режиму.

Методичні вказівки

Вивчая дану тему необхідно усвідомити, що під формою держави розуміється сукупність відношень зовнішнього прояву організації та функціонування державної влади. Складна і об’ємна категорія „форма держави” розкривається на підставі понять „форма правління”, „форма державного устрою”, „державний режим”.

При розгляданні форми правління слід звернути увагу на порядок заміщення посади голови держави, об’єм його повноважень, розподілення повноважень між головою держави і представницьким органом (парламентом), відповідальності вищих органів державної влади. Необхідно звернутися не тільки до класичних форм правління, але і проаналізувати і інші форми правління: теократичну і виборну монархію, суперпрезидентську, монократичну, радянську і теократичну республіки.

При характеристиці форми державного устрою потрібно з’ясувати, яким чином здійснюється територіальна організація влади в державі, з яких частин складається територія держави, яке їх правове положення, на яких принципах вони функціонують,

наскільки централізована влада в державі, які правові межі впливу центральної влади на складові частини даної держави.

Треба розглянути види унітарних держав: централізовані, відносно централізовані і децентралізовані, вивчити поняття автономії, висвітлити її різновиди: політичну і адміністративну.

Аналізуючи федеративну державу слід охарактеризувати її ознаки, розкрити різні способи утворення федеративних держав, указати на їх різновиди. Особливо треба зупинитися на питанні про розмежування компетенції між федерацією і суб’єктами федерації, видах компетенції.

Слід відрізняти від форми державного устрою різні форми міждержавних об’єднань: конфедерацію, співдружність, союз і т.ін.

Необхідно встановити різницю між схожими поняттями: політичним і державним режимами. Розглядання державного режиму необхідно виробити не тільки з традиційних позицій його розділення на демократичний і антидемократичний, тобто з використанням політологічних характеристик, але і проаналізувати запропоновану за нашого часу їх класифікацію з використанням сугубо державно-правових критеріїв, що передбачає виділення парламентського, міністеріального, дуалістичного і партократичного режимів.

Базова література: 135, 147, 250, 253, 276.

Допоміжна література: 1-4, 6-15, 17-21, 23-24, 27-28, 37-38, 50, 80, 145-146, 150, 154, 161, 164, 177, 185, 203, 250, 260-261, 267, 277-280, 297, 307, 332.

2

4

ТЕМА 4. КОНСТИТУЦІЙНІ ІНСТИТУТИ

БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Семінар

1. Поняття і види виборів.

2. Поняття і принципи виборчого права.

3. Поняття і принципи виборчої системи. Види виборчих систем.

4. Організація і порядок проведення виборів.

5. Референдум і народна законодавча ініціатива.

Експрес-опит студентів

1. Назвіть види виборів.

2. Що таке проміжні вибори?

3. Що таке активне і пасивне виборче право?

4. Перелічте принципи виборчого права.

5. Наведіть різновиди мажорітарної виборчої системи.

6. Назвіть основні стадії виборчого процесу.

7. Назвіть види референдумів.

Методичні вказівки

В цілях найбільш ефективного вивчення теми необхідно звернути особливу увагу на наступні опорні категорії:

- вибори – це спосіб формування органів державної влади і місцевого самоврядування, що здійснюється шляхом голосування;

- виборче право в об’єктивному розумінні – інститут державного права, сукупність правових норм, що регулюють відношення, які виникають з приводу виборів;

- виборче право у суб’єктивному розумінні – це можливість обирати і бути обраним, яка належить виборцю;

- виборча система в широкому розумінні – це сукупність упорядкованих суспільних відносин, що складаються з приводу виборів;

- виборча система в вузькому розумінні – це спосіб розподілення депутатських мандатів;

- референдум – це спосіб рішення найважливіших питань державного суспільного життя, що здійснюються шляхом голосування.

Важливо пам’ятати, що поряд з виборами і референдумом мають місце і інші форми безпосередньої демократії: народна законодавча ініціатива, збори, сходи громадян і т.ін.

Необхідно усвідомити, що виборча система в широкому розумінні складається не тільки на основі правових норм, але і на підставі норм моралі, корпоративних норм і інших правил, що використовуються в ході виборів.

Слід вивчати основи регламентації найважливіших стадій виборчого процесу: призначення виборів; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; створення виборчих органів; реєстрації виборців; висування кандидатів; передвиборчої агітації; голосування; підрахунку голосів і встановлення результатів виборів.

При розгляданні питання про референдум треба мати на увазі, що величезний демократичний потенціал референдуму розкриваються в сполученні з іншими інститутами демократії, тобто в загальному механізмі народовладдя, і лише при умові винесення на голосування питань, які підсильні для розуміння пересічних громадян, причому тих на які можна відповісти „так” чи „ні”.

Базова література: 16, 35, 117, 147, 147, 164, 166, 171.

Допоміжна література: 1-4, 6-15, 17-21, 23, 27-28, 34, 37, 80, 145-146, 150, 154, 208, 229, 297, 307, 332.

2

5

ТЕМА 5.ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Семінар

1. Поняття, соціальні функції і структура парламенту.

2. Формування парламентів і строк її повноважень.

3. Внутрішня організації парламенту і його палат.

4. Компетенція парламенту.

5. Порядок роботи парламенту.

6. Законодавчий процес.

7. Статус парламентаря.

Експрес-опит

1. Які назви для визначення парламенту використовуються в зарубіжних країнах.

2. Назвіть соціальні функції парламенту.

3. Для чого створюються парламентські комітети і комісії?

4. Що таке індемнітет?

5. Як частіше всього іменуються члени верхньої палати в двопалатних парламентах?

6. Перелічте основні повноваження парламенту.

7. Що таке промульгація закону?

Методичні вказівки

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що відповідно з концепцією розподілу влади перше місце серед гілок державної влади належить законодавчій владі. Виконавча і судова гілки влади хоча і мають свою сферу діяльності, проте діють на основі виконання закону. Оскільки законотворчість – не єдина функція органів, що здійснюють законодавчу владу, то для їх зазначення частіше використовується не термін „легіслатура”, а інша збиральна назва – „парламент”. Разом з тим, в зарубіжних країнах виходячи з традицій кожної країни, нерідко використовуються різні терміни для зазначення загальнодержавного органу представницької і законодавчої влади.

Необхідно звернути увагу на правове становище структурних підрозділів парламенту: його палат, комітетів (комісій), а також посадових осіб парламенту, об’єднань парламентарів. Дати характеристику державних органів, які створюються при парламенті. Слід знати різні способи формування парламентів і його палат і строк їх повноважень.

Основну увагу треба приділити компетенції парламенту, різним способам її закріплення, характеристиці найважливіших видів його повноважень: законодавчих, номінаційних, контрольних, бюджетних, судових.

Слід вивчити основні форми роботи парламенту: пленарнi засідання, роботу комітетів і комісій, інших структурних підрозділів, парламентські слухання, роботу oкремих депутатів. Особливе значення надається знанню законодавчого процесу і його стадій: законодавчій ініціативі, розгляданню проекту закону, прийняттю закону парламентом, промульгації закону.

В рамках питання про статус парламентаря слід звернути увагу на природу депутатського мандату; на те, на якій основі відбувається їх діяльність – без відриву від основної роботи за спеціальністю, чи на професійній основі; на гарантії його діяльності, його імунітетi та імдемнітетi, a також на дострокове припинення його повноважень.

Базова література: 32, 82, 147, 170, 192, 206, 207, 253, 314.

Допоміжна література: 1-4, 6-15, 17-21, 23, 27-28, 31-32, 34, 38, 82, 105, 126, 129, 133, 137, 144, 145-147, 154, 157, 163, 168, 170, 177, 180, 192, 206-207, 210, 212, 235, 252-253, 296-297, 307, 314-315, 332.

2

6

ТЕМА 6.ГОЛОВА ДЕРЖАВИ І УРЯД В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Семінар

1. Поняття і місце голови держави в системі влади.

2. Монарх: порядок і умови заміщення трону. Статус монарха.

3. Президент: порядок обрання, повноваження, обов’язки, відповідальність. Допоміжні органи і установи при голові держави.

4. Поняття, склад і структура уряду.

5. Види урядів.

6. Відповідальність уряду і його членів.

Експрес-опит студентів

1. Назвіть види голови держави.

2. Від чого залежить місце голови держави в системі органів держави?

3. Назвіть основні системи престолоспадкування.

4. Що таке „цивільний лист” ?

5. Назвіть способи обрання президента.

6. Що таке „імпічмент”?

7. Хто входить до складу уряду?

8. В чому полягає сутність вотуму недовіри і конструктивного вотуму недовіри?

Методичні вказівки

У багатьох раїнах світу існує інститут голови держави, однак його конкретний різновид і статус залежить від різних факторів, передусім від форми правління.

За нашого часу у 44 країнах світу головою держави є монарх. Причому в 15 з них: країнах, що входять до складу Співдружності Націй (Канаді, Австралії і ін.), - монарх (королева Великої Британії) виступає головою держави лише в якості формального (юридичного) голови держави. Слід звернути увагу на різні, в тому разі нетипові, системи престолоспадкування і інші способи восходження на престол, розглянути інститут регентства, зупинитися на характеристиці статусу монарху.

При висвітленні питання про президента необхідно з’ясувати зміст різних способів його обрання, перелічити вимоги, що пред’являються до кандидата на цю посаду, указати строк президентських повноважень і можливість його переобрання на посаду президента, проаналізувати повноваження у різних сферах суспільного життя, розглянути питання про дострокове припинення обов’язків президента, про відповідальність президента і гарантіях президента, що припинив виконання своїх повноважень. Слід також звернути увагу на дорадчі і службові органи, що створюються при президенті (президентська рада, рада безпеки, адміністрація і ін.).

Найважнішим елементом виконавчої влади кожної країни є уряд Необхідно пам’ятати, що уряд в зарубіжних країнах можe мати різні найменування (рада міністрів, кабінет міністрів, кабінет, державна рада і ін.), різний склад, структуру і грати неоднакову роль в житті країни. Важно розглянути різні способи формування уряду в залежності від форми правління, види урядів з точки зору партійного складу, причини і порядок утворення коаліційного уряду, уряду національної єдності і технічного (службового) уряду. Повинна бути проаналізована компетенція уряду і форми політичної і юридичної відповідальності уряду і його членів.

Базова література: 147, 157, 218, 241, 253, 312.

Допоміжна література: 1-4, 6-15, 17-21, 23, 27-28, 30, 33-34, 80, 145-146, 157, 163, 177, 184, 215, 241, 252, 297, 304, 307, 315, 332.

2

7

ТЕМА 7.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА США

Семінар

1. Початок конституційного розвитку у Північній Америці.

2. Конституція США.

3. Політичні партії США.

4. Конгрес США: правове положення і повноваження палат, організаційно-правові форми діяльності. Законодавчий процес.

5. Президент США: порядок обрання, повноваження, акти. Відповідальність президента.

6. Судова влада.

7. Американський федералізм.

8. Місцеве самоврядування в США.

Експрес-опит студентів

1. Де, коли, ким і чому була прийнята Декларація незалежності? Хто її автор?

2. Що таке „Статті конфедерації” ?

3. Назвіть структуру Конституції США.

4. В чому полягають особливості організаційної структури провідних політичних партій США?

5. Хто може бути конгресменом, і на який строк вони обираються?

6. Що таке „праймеріз”?

7. Яким чином здійснюється процедура імпічменту?

8. Що означають зірочки і смужки на державному прапорі США?

9. Назвіть види місцевого самоврядування в містах.

Методичні вказівки

Вивчення основ державного права США необхідно починати з історії освоювання Північної Америки, зародження американського права і боротьби за незалежність, які наклали глибокий відбиток на всю правову систему США.. Особливо треба відзначити Декларацію незалежності, яка зіграла видатну роль не тільки в історії США, але і стала одним з перших у світі документів, що закріпила права людини.

Для формування уявлень про конституційний лад США, необхідно ознайомитися з історією прийняття Конституції США, прочитати її текст, зосередив особливу увагу на її преамбулу і особливості структури, з’ясувати фундаментальні початки конституційного ладу (народний cуверенітет, розподіл влади, систему стримувань і противаг, федералізм і ін.), що витікають із її змісту, вивчити поправки до неї.

При розгляданні питання про політичні партії треба пам’ятати про те, що при наявності в США декількох партій, лише дві з них – республиканьська і демократична – відіграють вирішальну роль у політичному житті американської держави і суспільства, є організаційно неоформлені та виявляють себе передусім під час виборів президента як певні виборчі рухи.

Своєрідність Конгресу США полягає в тому, що він засновувався як потужний (рівновеликий за силою з президентом) орган держави, що знайшло своє відображення у порядку формування і правовому становищі палат, їх внутрішній структурі і організаційно-правових формах діяльності, статусі конгресменів. Слід звернути увагу на особливості законодавчої процедури і форми актів, що приймаються Конгресом США.

Вивчая інститут президента в США, важливо пам’ятати про його статус голови держави і голови виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу самостійно, не радячись з кабінетом міністрів, якого, у точному значенні цього поняття, в США не існує. Міністри, окрім управління своїми відомствами , виконують роль радників президента і не складають уряду: це кабінет президента, його дорадчий орган. Слід уважно ознайомитися з порядком обрання президента США, вимогам, що пред’являються до кандидатів на цю посаду, повноваженням і відповідальності президента.

Особливості державного устрою обумовили і своєрідність організації судової влади в Сполучених Штатах Америки. Тут існують дві судові системи: федеральна судова система і судова система суб’єктів федерації – штатів.

США – федеративна держава. Суб’єктами американської федерації є 50 штатів. Крім того, на території США розташована федеральний (столичний) округ Колумбія. Під управлінням США знаходяться також залежні території: Віргінські острови, Східне Самоа, Гуам, а також „держава, що вільно приєдналась” – Пуерто-Рико.

В США не існує єдиної системи місцевих органів влади, оскільки кожний штат може вирішувати це питання за своїм розсудом, відповідно з встановленим ним же адміністративно-територіальним поділом. Це зумовило те, що в США склалося декілька систем місцевого самоврядування. При цьому органи самоврядування можуть бути не тільки „прив’язані” до існуючого адміністративно-територіального поділу (графствам, громадам, містам) проте, для здійснення управління з ряду питань (освіта, житлове будівництво, постачання води і ін.) утворюються самостійні (не підпорядковані органам самоврядування) управлінські структури, що охоплюють своєю дією межі декількох графств у вигляді так званих спеціальних округів (шкільних, транспортних, паркових, тощо).

Основна література: 18, 29, 49, 118, 149, 163, 165, 197, 284.

Допоміжна література: 11, 17, 23, 27-28, 32-34, 41, 67, 94, 100-102, 106, 115-116, 127, 128, 139, 144, 150, 158, 179, 181-183, 185, 193, 203, 212, 215, 227 235, 241, 247, 258, 283, 285, 293, 309, 318,

332.

1

8

ТЕМА 8.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Семінар

1. Конституція Великої Британії, її складові частини.

2. Роль монарха Великої Британії в управлінні державою.

3. Політичні партії Великої Британії.

4. Парламент Великої Британії: структура, порядок формування, правове становище. Комітети британського парламенту, їх види і повноваження.

5. Уряд і Кабінет міністрів: правове становище.

6. Англійська судова система.

7. Місцеве самоврядування і управління.

Експрес-опит студентів

1. Назвіть найбільш відомі конституційні угоди.

2. Якою є Конституція Великої Британії з точки зору внесення в неї змін?

3. Яка система престолоспадкоємства діє у Великій Британії?

4. Яка династія за нашого часу є правлячою у Великій Британії?

5. Назвіть основні політичні партії Великої Британії.

6. Як формується верхня палата британського парламенту?

7. Що уявляє собою Кабінет як орган виконавчої влади?

8. Які види омбудсманов існують в Великій Британії?

Методичні вказівки

На відміну від інших країн Велика Британія не має писаної конституції, тобто відсутній єдиний кодифікований акт, що регулює ті відносини які звичайно регулюються конституціями: основи суспільного строю, конституційно-правовий статус особистості, порядок формування і повноваження органів публічної влади. Однак в цій державі є історично сформована систем норм, які містяться у різних джерелах, яку прийнято називати Конституцією Великої Британії. До них належать статути, судові прецеденти, конституційні звичаї і доктрини (праці авторитетних юристів минулого).

В Великій Британії не діє у класичному виді принцип розподілу влад, що виявляється як в статусі монарха, який завжди був і залишається частиною кожної з гілок влади, але і в правовому становищі інших органів. Так члени уряду є також членами законодавчого органу влади, Палата лордів є не тільки верхньою палатою парламенту проте і вищою судовою апеляційною інстанцією.

Велика Британія є парламентарною монархією. Становище монарха в системі влади визначаються формулою „царює проте не править”. Його ціль – символізувати стабільність державних інститутів. При цьому він володіє формально великими можливостями, як закріпленими статутами, так і такими, що розглядаються як природжені повноваження монарху.

Специфіка британського парламенту полягає не тільки в тому, що монарх є його невід’ємною складовою частиною, але і у феодальному порядку формування верхньої палати, її особливих повноваженнях. Відсутні регламенти роботи палат як єдині писані акти. Порядок роботи визначається, в основному, звичаями і парламентськими традиціями. В палаті громад створюються постійні (спеціалізовані і неспеціалізовані) та тимчасові комітети. Палата лордів створює комітети по окремим проблемам, які можуть діяти і як постійні і як тимчасові.

Виконавча влада здійснюється урядом. Воно очолюється прем’єр-міністром і включає керівників міністерств і інших відомств, державних міністрів (заступників міністрів), парламентських секретарів і інших посадових осіб. Прем’єр-міністр формує уряд, керує його діяльністю, здійснює контроль за виконанням рішень і грає ключову роль в управлінні державою.

Судова система Великої Британії відрізняється деякою архаїкою і заплутаністю, а також наявністю власних судових систем в Англії, Уельсі, Шотландії, Північній Ірландії та на деяких острівних територіях. Вищими судовими органами, юрисдикція яких розповсюджується на всю територію держави, є Палата лордів і Судовий комітет Тайної ради при монарху.

У всіх адміністративно-територіальних одиницях (крім Північної Ірландії) місцева влада виставлена лише органами місцевого самоврядування, яке здійснюється радами, що обираються населенням. Лише у малих парафіях з населенням менш ніж 150 осіб рішення приймаються на загальних зборах громадян, що володіють виборчим правом.

Базова література: 9, 31, 61, 67, 79, 118, 148, 160, 310.

Допоміжна література: 11, 17, 23, 27, 32, 42-43, 55-56, 58, 60, 75, 93, 150, 184, 195, 210, 222, 228, 232, 274, 297, 320, 332.

1

9

ТЕМА 9.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ФРН

Семінар

1. Основний закон ФРН.

2. Партійна система ФРН.

3. Германський федералізм.

4. Порядок формування, правове становище і повноваження Бундестагу і Бундесрату. Законодавчий процес.

5. Федеральний уряд і канцлер ФРН.

6. Конституційний контроль в ФРН.

7. Муніципальна система ФРН.

Експрес-опит студентів

1. В якому порядку був прийнятий Основний закон ФРН?

2. Які політичні партії ФРН за наших часів є правлячими?

3. Назвіть міста-землі ФРН.

4. Який статус і порядок формування Бундесрату?

5. Де розташовані центральні органи виконавчої влади?

6. Які федеральні суди діють у ФРН?

7. Назвіть основні моделі місцевого самоврядування.

Методичні вказівки

Федеративна Республіка Німеччина була утворена в 1949 р. на основі укладеного роком раніше договору між США, Великою Британією, Францією і державами Бенілюксу про створення єдиного державного устрою в західних окупаційних зонах. Основний Закон ФРН був розроблен німецькими правниками на базі директив окупаційних держав як тимчасова конституція західної частини держави, на період до її возз’єднання зі східною частиною. Однак, після входження в состав ФРН нових земель, що були утворені на території бившої НДР, конституційна комісія прийшла до висновку про можливість збереження Основного закону ФРН в якості постійно діючої конституції.

ФРН визначається конституцією як демократична, соціальна і правова держава. Найважливішими принципами конституційного строю держави є народний суверенітет, свобода, рівність, розподіл влади, федералізм.

У сучасній Німеччині склалася та успішно функціонує багатопартійна система без домінуючих партій. Десятки партій, що діють у державі мають не тільки загально федеральний, але і регіональний (земельний) статус. Ведучими партіями є Християнсько-демократичний союз, Христіянсько-соціальний союз, Свободна демократична партія, Соціал-демократична партія, Партія зелених, Партія демократичного соціалізму.

Федеральний устрій Німеччини засновано на територіальному принципі і має симетричний характер. Після об’єднання страна стала включати 16 земель, 3 з яких є містами-землями. Важливе значення має питання про розмежування предметів ведення між федерацією і землями, при цьому використовується модель „конкуруючої компетенції”. К виключному веденню Федерації відноситься прийняття законів по питанням зовнішньої політики, громадянства, оборони, грошового обліку та ін. Землі ж, в основному, здійснюють законодавчу владу в сфері освіти, культури, устрою громади, внутрішніх справ, тощо.

Багато німецьких вчених-правников вважають, що в ФРН існує однопалатний парламент, яким є Бундестаг. Разом з цим, правове становище і функції Бундесрату, який є представництвом земель і бере участь в законодавчому процесі, дозволяють казати про наявність в ФРН двопалатного парламенту.

Центральне місце в системі федеральних органів влади ФРН належить Федеральному уряду, який складається із канцлера і міністрів. На уряд покладено обов’язки по керівництву державою. Особливу роль в уряді і в державному механізмі відіграє Федеральний канцлер. Він визначає основні напрямки політики і несе за них відповідальність.

Органом конституційної юстиції є Федеральний конституційний суд, що здійснює контроль за дотриманням Основного закону, та виконуючий ряд інших повноважень.

Основний Закон прямо гарантує місцевe (комунальне) самоврядування в містах, громадах і округах. Комунальне право є справою земель. У зв’язку з цим , а також в силу історичних причин комунальні устави окремих земель значно відрізняються один від одного. Проте практика комунального самоврядування в усіх землях однакова. В сферу дії права на самоврядування входять, передусім, суспільний транспорт комунального сектору, місцеве дорожнє будівництво, постачання електрики, води, газу, утримання шкіл, театрів, музеїв, лікарень тощо.

Базова література: 9, 19, 85, 105, 118, 148, 288.

Допоміжна література: 6, 8, 11, 17,19, 23, 27, 32. 64, 67, 83, 109, 170, 207, 262, 332.

1

10

ТЕМА 10.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ФРАНЦІЇ

Семінар

1. Конституція Франції.

2. Конституційний статус людини і громадянина во Франції.

3. Президент Франції: порядок обрання, повноваження і місце в системі державних органів.

4. Парламент Франції: структура, порядок формування, повноваження.

5. Уряд Франції. Рада міністрів.

6. Конституційна рада: порядок формування, повноваження.

7. Регіональне і місцеве самоврядування во Франції.

Експрес-опит студентів

1. Скільки конституцій було в історії Франції?

2. Назвіть структуру діючої Конституції Франції.

3. Назвіть форму правління сучасної Франції.

4. Ким є Президент Франції за статусом?

5. Як і на який строк обирається Президент Франції?

6. Хто очолює Раду міністрів Франції?

7. Які завдання покладаються на Державну Раду?

8. Назвіть заморські департаменти Франції.

Методичні вказівки

Діюча Конституція Франції була прийнята у 1958 р. в умовах гострої політичної кризи, яка склалася внаслідок антиколоніального руху і недосконалості Конституції 1946 г., яка найшла свій вираз в неефективності державної влади. Встановлена Конституцією 1958 р. модель організації влади виявилася в тому, що вона поєднувала в собі елементи президентської і парламентської форми правління та получила назву „П’ята республіка”.

Особливостью діючої Конституції є те, що вона регулює переважно відносини щодо системи державної влади і навіть не містить глави про права людини. Однак в преамбулі міститься посилання до прав людини, що закріплені в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. і в преамбулі Конституції 1946 р.

Провідною постаттю в системі державної влади Франції є Президент Франції. За конституцією його наділено численними повноваженнями, серед яких визначаються повноваження голови держави і повноваження по керівництву виконавчою владою. Вельми значними є надзвичайні повноваження президента. Він може одноосібно ввести у державі надзвичайне становище при наявності умов, передбачених конституцією.

Парламент Франції складається з двох палат: Національних зборів, які формуються на основі загального, рівного, прямого виборчого права і Сенату, що обирається шляхом непрямих виборів. Компетенція парламенту є абсолютно визначеною, що знижує його роль в здійсненні державної влади.

Уряд Франції – колегіальний орган, що здійснює поточне керування державою. Він складається з прем’єр-міністра, який призначається президентом і міністрів, призначаємих президентом за поданням прем’єр-міністра. За політику, що запроваджує уряд, він несе відповідальність перед Національними зборами, які можуть висловити йому резолюцію осуду, або відмовити в довірі.

Конституційний контроль у Франції здійснюється Конституційною Радою і Державною Радою. Конституційна Рада здійснює тільки попередній контроль за відповідністю законів конституції. Закони підлягають контролю в період коли вони вже прийняті парламентом, але ще не підписані президентом. Конституційна Рада також вирішує спори щодо компетенції між урядом і парламентом і розглядає скарги відносно правильності проведення виборів.

Франція є децентралізованою унітарною державою. Основними особливостями її територіального устрою є: наявність заморських департаментів і заморських територій; поєднання на місцях самоврядування з державним управлінням; уніфікація організації влади на місцях; наявність спеціальних територіальних округів.

Базова література: 9, 20, 36, 54, 104, 118, 137, 148.

Допоміжна література: 6, 8, 11, 17, 23, 27, 48, 52- 53, 62, 67, 69, 76, 133-134, 136-137, 140,150, 156-157, 159, 167, 207, 220, 222, 241, 297, 317, 332.

1

11

ТЕМА 11.ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЯПОНІЇ

Семінар

1. Конституція Японії.

2. Партійна система Японії.

3. Правове становище імператора Японії.

4. Парламент Японії, його структура. Законодавчий процес.

5. Кабінет міністрів Японії, його склад і порядок формування.

Експрес-опит студентів

1. Якою за рахунком є діюча Конституція Японії?

2. Назвіть форми правління в Японії.

3. Яку норму закріплює ст. 9 Конституція Японії?

4. Наведить порядок внесення змін до Конституції Японії.

5. Чому в Японії існує велика кількість політичних партій?

6. Яка система престолоспадкування діє в Японії?

7. Хто за наших часів є імператором Японії?

8. Як формується нижня палата японського парламенту?

9. Які функції і повноваження голови держави здійснює кабінет міністрів?

Методичні вказівки

Проект Конституції Японії був фактично підготован у штабі окупаційних військ американськими правниками з урахуванням положень конституційного права США, Великої Британії, норм Веймарської Конституції Німеччини 1919 р. тощо. За Конституцією Японія лише формально зберігає монархічну природу, по сутності став республікою. Імператор Японії є символом держави і єдності народу. Він не має навіть „сплячих”, як у монарха Великої Британії повноважень по здійсненню державної влади. Дії імператора , що мають відношення до справ держави, здійснюються від імені народу і можуть ім. зроблені не інакше як з ради і згоди кабінету міністрів, який несе за них відповідальність.

Парламент Японії визначен конституцією як виший орган державної влади і єдиний орган законодавчої влади держави. Він складається з двох палат, що обираються безпосередньо населенням. Головною функцією парламенту є законотворчість. Разом з тим парламент виконує також функцію контролю за діяльністю уряду і має ряд інших повноважень.

Виконавчу владу в Японії здійснює кабінет міністрів, який складається з прем’єр-міністра і включає не більше 20 державних міністрів. Склад кабінету визначається за результатами виборів до парламенту. Посаду прем’єр-міністра звичайно обіймає лідер партії, яка отримала більшість місць у парламенті (нижній палаті). Крім функцій і повноважень власне виконавчої влади, до ведення кабінету міністрів відносяться функції, які традиційно належать голові держави.

У Японії склалася многопартійна система. Причому довгий час домінувала лише одна партія – Ліберально-демократична, яка беззмінно формувала уряд з середини

1950-х років. У 1993 р. вона розкололася і на деякий час лишилася влади. Зараз її представники складають більшість в урядовій коаліції, яка включає до себе також членів Нової консервативної партії і партії Комейто.

Базова література: 6, 27, 32, 103, 118, 149, 168, 290.

Допоміжна література: 11, 17, 23, 242, 297, 319, 332.

1