- •1. Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістика. Методи криміналістики
- •2. Поняття, об’єкти, види, форми і суб’єкти криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки та їх класифікація
- •3. Поняття, завдання та значення криміналістичного моделювання. Види криміналістичних моделей
- •4. Поняття і завдання криміналістичної діагностики
- •5. Поняття і напрямки криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів
- •6. Поняття, завдання і галузі криміналістичної техніки
- •7. Техніко-криміналістичні засоби: види і призначення
- •8. Поняття судової фотографії та відеозапису, їх значення та процесуальне оформлення застосування у розслідуванні
- •9. Поняття та значення судово-дослідницької фотографії
- •10. Об’єкти, методи і прийоми фотографування при виконанні слідчих дій
- •11. Поняття та значення трасології в розслідуванні злочинів
- •12. Науково-технічні засоби збирання слідів, цілі їх попереднього та експертного дослідження
- •13. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації, вилучення та оцінки слідів
- •14. Сліди людини: види, методи і прийоми виявлення, фіксації і вилучення. Шляхи використання в доказуванні по справі
- •15. Сліди рук. Типи папілярних візерунків і їх окремі ознаки
- •16. Криміналістична класифікація слідів ніг людини і їх доказове значення
- •17. Сліди знарядь злому, інструментів і транспортних засобів: виявлення, огляд, фіксація, доказове значення
- •18. Поняття і завдання судової балістики. Об’єкти дослідження
- •19. Слідчий огляд зброї та слідів її дії. Встановлення обставин її застосування
- •20. Холодна зброя: поняття, слідчий огляд, напрями дослідження
- •21. Поняття і завдання криміналістичного документознавства
- •22. Поняття і завдання техніко-криміналістичного дослідження документів
- •23. Типові способи і ознаки підробки відбитків печаток (штампів)
- •24.Змістовні і авторські особливості письма. Дослідження почерку виконавця
- •25.Способи підробки підписів, ознаки їх встановлення
- •26.Особливості огляду і дослідження електронних документів та технічного обладнання, пристроїв з їх виготовлення
- •27. Поняття і можливості криміналістичної фоноскопії
- •28. Мікрооб’єкти: поняття, значення, виявлення, дослідження
- •29. Призначення й джерела інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів
- •30. Поняття і завдання криміналістичної тактики, її джерела та співвідношення з кримінальним процесом
- •31. Поняття, значення та класифікація криміналістичних версій. Принципи їх побудови і перевірка
- •32. Тактичний прийом як центральний елемент криміналістичної тактики
- •34.Засади планування розслідування у кримінальному провадженні, види планів
- •35. Форми і методи використання допомоги громадськості та засобів масової інформації
- •36. Поняття, сутність і форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами
- •37. Поняття слідчого огляду, його види, завдання
- •38. Сутність, мета і завдання огляду місця події
- •39. Підготовка до огляду місця події, його стадії, методи і прийоми
- •40. Тактика проведення огляду місця події.
- •41. Тактика огляду трупа на місці його знаходження
- •42. Тактика слідчого огляду живої особи (освідування)
- •43.Огляд предметів і документів
- •44. Поняття і завдання обшуку, його види та учасники
- •45. Тактика проведення обшуку у приміщеннях, на відкритій місцевості. Підготовка, тактичні і психологічні прийоми
- •46. Поняття, форми і завдання слідчого експерименту
- •47. Психологічний процес формування показань
- •48. Поняття, значення і види допиту
- •49. Тактичні прийоми допиту і фактори їх вибору та застосування
- •50. Тактичні особливості допиту потерпілих
- •51. Тактичні особливості допиту свідків
- •52.Тактика допиту підозрюваного
- •1 Обвинувачений визнає себе винним
- •2. Обвинувачений визнає себе винним частково
- •53.Особливості тактики допиту неповнолітніх
- •54. Поняття, завдання, види і об’єкти пред’явлення для впізнання.
- •55. Підготовка і тактичні правила пред’явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів та інших об’єктів.
- •56. Тактика пред’явлення для упізнання за фото-, відео-, кіно матеріалами, за голосом та функціональними ознаками.
- •57. Поняття спеціальних знань та форми їх використання в розслідуванні злочинів.
- •58. Застосування спеціальних знань при підготовці і проведенні слідчих дій.
- •59. Система судово-експертних установ України.
- •60. Підготовка, призначення і проведення судових експертиз. Оцінка висновку експерта.
- •61. Завдання судових експертиз, їх значення і класифікація.
- •62.Особливості призначення та проведення трасологічної експертизи.
- •63.Особливості призначення та проведення судово-балістичної експертизи.
- •64.Задачі та компетенція пожежно-технічної експертизи.
- •65. Задачі та компетенція вибухово-технічної експертизи.
- •66.Особливості призначення та проведення портретно-криміналістичної експертизи.
- •67. Поняття методики розслідування, її завдання і принципи розробки.
- •68. Класифікація окремих методик розслідування.
- •69. Структура методик розслідування окремих видів злочинів.
- •70. Криміналістична характеристика окремих категорій злочинів: поняття, склад, значення для розслідування.
- •71 . Криміналістичні технології у розслідуванні злочинів.
- •72. Негативні обставини: поняття, значення та методи виявлення.
- •73. Криміналістична класифікація і характеристика вбивств.
- •74.Обставини, що підлягають встановленню у справах про вбивства.
- •75. Вихідні слідчі ситуації, тактичні завдання і напрямки розслідування вбивств.
- •76. Сучасні можливості встановлення особи невідомого потерпілого по трупу.
- •77. Початковий етап розслідування вбивств в ситуації раптового зникнення певної особи.
- •78.Особливості розслідування вбивств на замовлення.
- •79.Особливості розслідування вбивств на сексуальному підґрунті.
- •80.Особливості розслідування замаскованих вбивств.
- •81. Особливості розслідування вбивств з використанням вогнепальної зброї.
- •82.Особливості розслідування вбивства новонародженої дитини.
- •83. Розслідування раніше нерозкритих вбивств.
- •84. Особливості розслідування серійних насильницьких злочинів
- •85. Криміналістична класифікація і характеристика статевих злочинів
- •86.Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню у справах про зґвалтування, типові слідчі ситуації та версії
- •87. Типові слідчі ситуації і первісні слідчі дії при розслідуванні зґвалтувань
- •88. Судові експертизи у справах про насильницькі злочини
- •89. Криміналістична класифікація і характеристика крадіжок
- •90. Типові ситуації, версії та завдання на початковому і подальшому етапах розслідування крадіжок
- •91. Вихідні типові слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні нападів з корисливих мотивів
- •92.Особливості розслідування нападів на водіїв транспортних засобів
- •93.Криміналістична характеристика вимагання
- •94.Особливості розслідування вимагань, пов’язаних з викраденням певної особи
- •95. Класифікація і криміналістична характеристика шахрайства
- •96. Типові слідчі ситуації, завдання та засоби їх вирішення на початковому етапі розслідування шахрайства
- •97. Особливості розслідування шахрайства в сфері обігу житла
- •98, 99. Особливості розслідування шахрайства у банківській сфері, у кредитній сфері.
- •100. Особливості розслідування шахрайства в бюджетній сфері.
- •101. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності.
- •102. Криміналістична характеристика хабарництва.
- •103. Особливості розслідування хабарництва.
- •104. Загальна криміналістична характеристика розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем.
- •106. Тактичні особливості провадження слідчих дій та використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань.
- •107. Способи ухилення від сплати податків.
- •1. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів шляхом відвертого ігнорування податкових зобов’язань:
- •2. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів шляхом ігнорування суб’єктом підприємницької діяльності обов’язку постановки на податковий облік:
- •108. Особливості організації розслідування злочинів в сфері комп’ютерної інформації і тактики проведення слідчих дій.
- •109. Експертизи, які призначаються при розслідуванні комп’ютерних злочинів: об’єкти та завдання дослідження.
- •110. Поняття контрабанди та способи її виконання.
- •111. Класифікація і криміналістична характеристика контрабанди.
- •112. Криміналістична характеристика кримінальних пожеж.
- •113. Вихідні слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні кримінальних пожеж. Первісні слідчі дії.
- •114. Криміналістична класифікація і характеристика дорожньо-транспортних подій. Обставини, що підлягають встановленню.
- •115. Типові слідчі ситуації та організація початкового етапу розслідування дтп.
- •117. Криміналістична класифікація і характеристика екологічних злочинів.
- •118. Типові слідчі ситуації, версії і тактичні завдання при розслідуванні злочинів проти довкілля.
- •119. Тактичні особливості провадження слідчих дій при розслідуванні екологічних злочинів.
- •120. Призначення судових експертиз при розслідуванні злочинів, пов’язаних з забрудненням довкілля.
60. Підготовка, призначення і проведення судових експертиз. Оцінка висновку експерта.
Відповідно до ЗУ «Про судову експертизу» (1994 р.) судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Згідно з Наказом Мін’юсту 1998 р. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), Цивільним процесуальним ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), Господарським процесуальним кодексами України ( 1798-12 ), Кодексом України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ), Митним кодексом України ( 92-15 ), Законами України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ), "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та цією Інструкцією.
Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес підготовки експертизи містить такі основні елементи:
1) збирання необхідних матеріалів;
2) вибір моменту призначення експертизи;
3) визначення предмета судової експертизи;
4) формулювання питань експерту;
5) вибір експертної установи або експерта.
Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насамперед є досліджувані об’ єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ясувати певні питання. Досліджувані об’єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з додержанням встановлених законом правил.
У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу. Під зразками для експертного дослідження слід розуміти матеріальні об’єкти, що надаються експерту для порівняння з об’єктами, що ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об’ єктів, що надаються експерту для дослідження.
Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обвинуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відповідно до ст. 199 КПК у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. При цьому одержання зразків для порівняльного дослідження є процесуальною дією, яка полягає в одержанні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.
На відміну від речових доказів зразки для порівняльного дослідження не пов’язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від конкретного об’єкта. Зразки повинні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).
За способом одержання зразки поділяються на дві групи: вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак досліджуваного об’єкта. Ці зразки створено або одержано поза зв’язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, в якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до порушення кримінальної справи). Експериментальні зразки — це зразки, спеціально одержані для проведення цієї конкретної експертизи.
Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої дії.
Визначаючи момент призначення експертизи, слід ураховувати:
1) властивості та стан об’єктів експертного дослідження;
2) необхідність та можливість одержання порівняльних зразків;
3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо);
4) слідчу ситуацію.
Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих дій. Призначення та проведення експертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення експертизи пов’язане з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.
Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.
Формулювання питань експерту. Згідно із законом перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення експертиз (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5), які містять типові переліки питань стосовно різних видів експертиз. Такі переліки питань є орієнтуючими.
Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:
1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;
2) бути визначеними, конкретними та короткими;
3) мати логічну послідовність;
4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.
Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об’єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний спеціаліст, якому доручається проведення експертизи.
Призначення експертизи оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (судді) (ст. 310 КПК), яка є юридичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухвала) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.
У вступній частині постанови вказуються дата та місце її складання, посада, звання та прізвище особи, яка ухвалила постанову, найменування кримінальної справи.
Описова частина постанови передбачає короткий виклад обставин справи, де докладно подаються відомості щодо об’ єктів експертизи (обставини, пов’язані з їх виявленням, вилученням, зберіганням та ін.). Завершується описова частина постанови формулюванням підстав для призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, якими керувався слідчий або суд).
Резолютивна частина постанови містить рішення про призначення експертизи. Тут зазначаються її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, щодо яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.
Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної установи, одержавши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або декільком експертам. При цьому слід ураховувати обставини, які виключають можливість доручення проведення експертизи зацікавленій особі.
Експертне дослідження — це процес дослідження об’єктів, що надані на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналістики існують різні класифікації цих методів. Методи експертного дослідження звичайно поділяються на загальні, окремонаукові та спеціальні (багатооб’єктні).
Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. За наявності великої кількості однорідних об’єктів (наприклад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд повинен розглянути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Разом з тим згідно зі ст. 200 КПК експерт має право розширити обсяг дослідження, зазначивши у висновку виявлені в процесі дослідження обставини, які мають значення у справі, і з яких йому не були поставлені питання.
Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об’єктивності, повноти та всебічності дослідження; його законності і своєчасності; цілеспрямованості і плановості; безпосередньості дослідження об’єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.
Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
Висновок експерта є джерелом судових доказів Висновок експерта — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, перебіг та результати експертного дослідження. Він складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 КПК).
У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи та хто її виніс; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені перед експертом, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій; прізвища та процесуальне становище осіб, які брали участь при проведенні експертизи.
У дослідній частині описуються об’єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; робляться аналіз і синтез одержаних результатів; наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.
У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму категоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання, поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.
Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності їх оцінки слідчим і судом у повному обсязі. Відповідно до ст. 75 КПК висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Висновок експерта оцінюється за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.
Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка включає:
1) аналіз додержання процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи;
2) визначення відповідності висновку експерта завданню;
3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;
4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним по справі доказам;
5) перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку.
Слід мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та іншими даними по справі ще не свідчать про недостовір- ність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.
У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:
1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення по справі;
2) визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та в разі необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 201 КПК;
3) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та в разі необхідності призначити повторну експертизу чи здійснити інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.