41. Тактика огляду трупа на місці його знаходження

Труп - центральний об'єкт на місці події.

Хід і результати його огляду відображаються в протоколі огляду місця події.

Коли ж труп оглядається не на місці події, в морзі, напри­клад, тоді складається окремий протокол окремої слідчої дії -огляду трупа.

Окремий протокол складується й тоді, коли оглядові переду­вала ексгумація трупа.

Огляд трупа може дати важливу інформацію - 1) про особу потерпілого, 2) про причини смерті, 3) спосіб її спричинення, 4) час настання смерті, 5) про механізм події.

Цей вид огляду здійснюється обов'язково за участі судового медика або лікаря іншої спеціальності.

Огляд складається з двох стадій:

а) стадія загального огляду (статична стадія);

б) стадія детального огляду (динамічна стадія).

Під час загального огляду трупа у статичному стані фіксуються:

• стать трупа;

• орієнтовно - вік;

• будова тіла;

• поза трупа;

- положення (розміщення) на місці події відносно певних постійних орієнтирів;

• зовнішні ознаки (живіт, статеві органи, задній прохід тощо);

• довжина трупа;

• стан шкіри (особливі прикмети: рубці, татуювання);

• стан одягу (співвідносно з позою трупа);

- можливі знаряддя спричинення смерті, наближено час настання смерті;

• інші предмети, що є поруч із трупом;

• предмети, виявлені в одязі трупа тощо.

Після загального огляду тіло переносять в інше місце і огля­дається ложе трупа (місце, де лежав труп), попередньо обведене крейдою або позначене іншим способом.

Детальний (динамічний) огляд супроводжується роздяган­ням трупа, яке відбувається у певній послідовності.

Головною метою цієї стадії огляду є відшукання всіх особли­востей на тілі трупа, ушкоджень і трупних явищ.

Якщо особа трупа загиблого невідома, особливості фіксу­ються з максимальною ретельністю, зокрема - родимки, будова зубного апарату тощо.

Такий труп описується за методом «словесного портрета», дактилоскопується і, в разі потреби, після надання обличчю трупа зажиттєвого вигляду («туалет трупа») фотографується за правилами сигналетичного знімання.

Щодо ушкоджень обов'язково зазначається:

- їх розташування, локалізація;

- якщо це бсзспірпо - характер ушкоджень (наприклад, руб­лена, колота, колото-різана тощо рана);

• розміри ушкоджень;

• зовнішній вигляд.

Виявляються й описуються також усі трупні явища:

• температура трупа;

• закоцюблення;

• висихання;

• трупні плями;

• гнилісні процеси.

Незалежно від проведення сигналетичного знімання, до по­чатку огляду і під час огляду труп фотографують за правилами фотографування трупа. Бажано використовувати кольорові фотоматеріали.

42. Тактика слідчого огляду живої особи (освідування)

Освідування (огляд живих осіб). Цей різновид слідчого огляду провадиться з метою виявлен­ня на тілі живої людини слідів злочину, особливих прикмет та інших ознак,'які можуть свідчити про зв'язок цієї особи з роз­слідуваною подією.

Освідування має дві принципові відмінності від інших видів слідчого огляду.

По-перше, для його проведення слідчий виносить спеціаль­ну постанову. Ця постанова обов'язкова для виконання особою, щодо якої її складено.

По-друге, якщо освідування проводиться щодо особи іншої зі слідчим статі й супроводжується оголенням огляданого, слід­чий не буде присутнім в огляді; такий доручається іншому слід­чому однієї з огляданим статі або лікареві, зі слів якого слідчий потім складає протокол.

Зрозуміло, що понятими також запрошуються особи тієї ж статі, що й оглядини.

Слідчий у протоколі вказує, що його складено зі слів лікаря, який проводив огляд, а поняті засвідчують підписами достовір­ність протоколу.

Отже, в такому випадку взагалі відсутня основна ознака слідчого огляду - дослідження об'єкта особисто слідчим.

Освідуванню можуть бути піддані підозрювані, потерпілі, свідки.

Конкретними завданнями освідування є:

• чи є на тілі огляданого особливі прикмети, які саме і де;

• чи є на тілі певні ушкодження, які й де;

• чи є на тілі або одязі огляданої особи часточки тих чи інших речовин, що їх він міг винести з місця події або принести на нього;

• чи є на тілі або одязі ознаки, що свідчать про його професію;

• чи відповідають пошкодження на одязі огляданого ушко­дженням на його тілі тощо.

Освідування як різновид слідчого огляду треба відмежовува­ти від судово-медичного огляду як різновиду судово-медичної експертизи.

Слідче освідування не вимагає спеціальних знань.

У його ході встановлюються ознаки вчинення злочину (на­приклад, травми, отриманої під час боротьби з потерпілим, що за­хищався й чинив нападникові опір), які дозволятимуть ідентифі­кувати особу (шрами, родимі плями, татуювання), встановити факт перебування особи у певному місці (наявність у волоссі або у вушних раковинах підозрюваного частинок тиньку або фарби, що потрапили туди, тоді, коли той робив лаз у стіні.

Утім, слідчим оглядом не може встановлюватися, напри­клад, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що є в огляданого, оскільки це компетенція лікаря - спеціаліста у сфері судової медицини.

Ці та інші спеціальні питанння вирішуються саме під час су­дово-медичного огляду - про причини та давність спричинення тілесних ушкоджень, про їхню тяжкість, про вроджені або набу­ті анатомічні чи фізичні аномалії тощо.

Освідування проводиться слідчим у певній послідовності: спершу оглядаються ділянки тіла, не закриті одягом, потім одяг, а після цього - решта ділянок тіла.