117. Криміналістична класифікація і характеристика екологічних злочинів.

Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки

Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

Стаття 239. Забруднення або псування земель

Стаття 239-1 . Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель

Стаття 239-2 . Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах

Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр

Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

Стаття 242. Порушення правил охорони вод

Стаття 243. Забруднення моря

Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України

Стаття 245. Знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу

Стаття 246. Незаконна порубка лісу

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Стаття 248. Незаконне полювання

Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля

Стаття 254. Безгосподарське використання земель.

Розробка криміналістичної характеристики екологічних злочинів (злочинів проти довкілля) тісно пов'язана з їх класифікацією та базується на широкій системі екологічного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, охорону атмосферного повітря, охорону та використання рослинного та тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Під час розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати низку важливих положень, що містяться в законах України «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 70) встановлено, що визначення складу екологічних правопорушень та злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюється відповідно Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.

Для розробки та використання окремих методик розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати класифікацію та систему адміністративних екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами глави «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури» КпАП. Стосовно цього великого значення набуває той факт, що низка екологічних норм кримінального закону містить адміністративну преюдицію (наприклад, ст. 85 КпАП «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу» та ст. 248 КК «Незаконне полювання»).

Криміналістична характеристика будується з урахуванням особливостей екологічних злочинів, які виявляються в тому, що:

1) злочинні дії (бездіяльність) службових осіб (керівників підприємств, установ, організацій), а також інших осіб, які безпосередньо відповідають за встановлення та експлуатацію очисних споруд або виконують іншу роботу, пов'язану з транспортуванням відходів, викидів та їх знешкодженням, мають наслідком утворення певних комплексів — слідів у широкому та вузькому розумінні;

2) факти про вчинення вказаних злочинів відбиваються у розпорядженнях (письмових та усних) про зміну роботи очисних установок, про доручення обслуговування механізмів некомпетентним працівникам тощо, виявлення і аналіз яких дають змогу встановити безпосередні причини порушення екологічних правил;

3) процес забруднення та його наслідки, що містяться у зміні фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод, атмосферного повітря, забруднення їх шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва, призводить до утворення слідів — наслідків забруднення, пов'язаних з порушенням екологічного балансу, захворюваннями тощо;

4) своєрідність сфери створення і знаходження слідів (водної, повітряної) відбивається на їх стійкості, сприяє їх пересуванню, значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів вирізняються ті, безпосереднім об'єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосферного повітря, передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення правил охорони вод»), ст. 243 («Забруднення моря»). Вказані злочини відрізняються специфікою, яку необхідно враховувати під час аналізу їх криміналістичної характеристики.

Примітка. Очисні́ споруди — інженерні споруди системи каналізації для очищення, знешкодження й знезараження стічних вод.

До очисних споруд належать аеротенки, аерофільтри, біофільтри, септики, відстійники, метантенки, ґратки-дробарки, піско-, нафто-, жиро- і масловловлювачі тощо.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», розробленим відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, а також законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (зокрема, Законом України «Про охорону атмосферного повітря», Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Кодексом України про надра та ін.).

Серед злочинів, що можуть негативно позначитися на екологічній ситуації, треба відмітити діяння, пов’язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці, правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, правил ядерної або радіаційної безпеки, а також правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. ст. 271-275 КК), знищенням або пошкодженням майна (ст. ст. 194-196 КК) та ін.

У числі злочинів проти довкілля виділяють ті, безпосереднім об’єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосферного повітря, лісових масивів, земель, надр, передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення правил охорони вод»), ст. 243 КК («Забруднення моря»), ст. 239 КК («Забруднення або псування земель»), ст. 240 КК («Порушення правил охорони надр»), ст. 244 КК («Порушення законодавства про континентальний шельф України») та ін.

Криміналістична характеристика названих злочинів традиційно охоплює такі елементи: а) способи вчинення злочину; б) способи при- 414 ховування злочину; в) час, місце та обстановка вчинення злочину; г) типові сліди злочину (види і характер слідів); ґ) особа злочинця; д) особа потерпілих.

Способи вчинення злочинів проти довкілля виражаються в діях чи бездіяльності службових осіб або осіб, що відповідають за установку та експлуатацію очисних споруд або за роботу, пов’язану із знешкодженням і транспортуванням відходів, викидів шкідливих речовин.

Способами приховування цих злочинів є: а) зміни у документах, що відображають певні накази про будівництво, реконструкцію чи експлуатацію очисних споруд, уведення їх в експлуатацію; б) аналіз попереджень уповноважених органів, що мають місце, а також осіб, що беруть участь у виробничому процесі і заявляють про порушення в роботі очисних споруд.

Способами приховування є також: приховування документації про заборону введення в експлуатацію очисних споруд; заяви працюючих осіб про порушення експлуатаційного режиму; знищення слідів поломки механізмів, що регулюють скидання і викиди відходів, котрі забруднюють довкілля; знищення забруднень, що мають місце.

Типові сліди злочину. Сліди злочинів проти довкілля можуть виявлятися у таких формах: а) у вигляді заяв осіб про порушення, що мають місце, скидання і викид відходів або шкідливих для здоров’я людини матеріалів чи речовин; б) у вигляді попереджень уповноважених органів про порушення у роботі очисних споруд і забруднення довкілля; в) у вигляді речових забруднень (слідів) від скидань і викидів (загибель риби, викиди в повітря газів, окремих речовин у вигляді пилу або інших часток).

Особа злочинця. До кримінальної відповідальності притягуються особи, на яких покладено обов’язок додержання правил стосовно недопущення забруднень, що мали забезпечувати нормальне функціонування очисних споруд, а також інші особи, що виконують названі функції, або особи, з вини яких очисні споруди вийшли з ладу і забруднюють довкілля. Підвищує відповідальність цих осіб те, що вони певний період приховують порушення роботи очисних споруд, що спричиняє шкідливі наслідки як для працівників виробництва, так і для оточуючих осіб.

Особа потерпілих. До потерпілих належать люди, що потрапили у сферу зараження довкілля хімічними, фізичними, біологічними викидами і скиданнями, які порушують нормальний екологічний баланс, котрий забезпечує життєздатність людей і тварин. Викиди і скидання можуть викликати масове отруєння і загибель людей, а також інші шкідливі наслідки, що впливає на ступінь відповідальності винних осіб.