Висновки

Виходячи з дослідження даної теми можна зробити наступні висновки

1. Функцією права є напрями або види впливу права на суспільні відносини, в яких виражається роль і призначення права в суспільстві й державі, його соціальна цінність та найважливіші риси. Вона має такі характерні риси, як постійність, динамізм, обумовленість сутністю права, здатність характеризувати напрям його необхідного впливу та виражати найбільш суттєві риси. Функції права становлять тісну взаємопов’язану систему, у зв’язку з чим кожну окрему функцію слід розглядати у взаємодії з іншими. Тому функція виражає найбільш суттєві, головні риси права і спрямована на здійснення суттєвих завдань, що стоять перед правом на даному етапі його розвитку.

2. Функція права представляє, як правило, напрям активної дії, що упорядковує певний вид суспільних відносин. Тому одним з важливих ознак функції права є динамізм. Постійність як необхідний признак функції характеризує стабільність, безперервність. Про постійний характер функцій права можна говорити в тому розумінні, що вона постійно співпрацює з правом. Але це не значить, що незмінним залишається механізм і форми її здійснення, котрі змінюються і розвиваються у відповідності з потребами суспільства.

3. Виділяють три форми реалізації функцій права: інформаційну, орієнтаційну і правове регулювання.

Інформаційна форма реалізації функцій права полягає в доведенні до адресатів вимог держави щодо поведінки людей.

Орієнтаційна форма має на меті вироблення у громадян позитивних правових установок, які утворюють правову орієнтацію.

Правове регулювання є упорядкуванням суспільних відносин за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правових відносин, правових приписів тощо).

4. Незважаючи на велику кількість класифікацій, доцільним представляється поділ функцій на загальносоціальні та спеціально-юридичні, оскільки це найбільш повно виражає вплив права на суспільні відносини як засобами соціального інституту, так і власне юридичними засобами.

5. Характерними ознаками, які вирізняють право з-поміж інших соціальних інститутів, є спеціально-юридичні функції – регулятивна і охоронна. З-поміж них найважливіше місце посідає регулятивна функція, за допомогою якої виконується головне призначення права – регулювання суспільних відносин. Регулятивну функцію можна визнати як обумовлений соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні прав і покладенні юридичних обов'язків на суб'єктів права. Вона поділяється на регулятивно-статичну (виражається в закріпленні певних суспільних відносин) і регулятивно-динамічну (виражається в розвитку певних суспільних відносин), які співвідносяться як дві сторони одного процесу – постійної еволюції суспільства, в ході якої виникають нові реальності в матеріальному і духовному житті людей. На відміну від регулятивної, охоронна функція направлена на припинення і запобігання протиправної поведінки і має на меті охорону найбільш важливих суспільних відносин.

Дані функції спрямовані на закріплення найбільш суспільно корисних відносин та охорону їх від небажаних посягань.

6. Іншим видом функцій права є загальносоціальні функції, які представляють собою його специфічний ракурс, в якому регулятивна і охоронна функції «поєднуються» у відокремленій якісно однорідній сфері соціальних відносин, економіці, політиці, ідеології. До них можна віднести компенсаційну, поновлюючу, обмежувальну, виховну, економічну, політичну, інформаційну, екологічну функції; кількість даних функцій не є величиною постійною, оскільки весь час змінюється в залежності від виникнення нових або зміни вже існуючих суспільних відносин у певній сфері суспільного життя.