Розділ 2. Спеціально-юридичні функції права
Спеціально-юридичні функції права – регулятивна і охоронна, якраз і характеризують право як самостійне соціальне явище. При цьому регулятивна функція займає в праві визначальне місце, оскільки регулювання суспільних відносин є основною функцією права.
Найважливіша задача системи права цивілізованої країни - впорядковування суспільних відносин, введення їх в рамки соціальної свободи і справедливості. Цю задачу право вирішує за допомогою регулятивної функції. Другою важливою задачею права є охорона врегульованих суспільних відносин від різного роду посягань з боку правопорушників. Ця задача розв'язується за допомогою охоронної функції права.
При цьому слід зазначити, що реалізація даної групи функцій, на відміну від соціальних, здійснюється шляхом застосування суто юридичних засобів (шляхом встановлення правового статусу фізичних та юридичних осіб, застосування санкцій до осіб, які вчинили правопорушення тощо).
2.1. Регулятивна функція.
Чи знаходить свій вираз право у формі нормативних або правозастосовчих актів, чи здійснюється у загальних або конкретних правовідносинах, встановлює правовий статус, правосуб'єктність громадян, чи визначає компетенцію державних органів і юридичних осіб — в усіх на званих формах знаходить прояв його основне соціальне призначення — регулювання суспільних відносин. Регулятивна дія права пов'язана з позитивними явищами суспільного життя, що виникають у сфері майнових, фінансових, сімейних і інших відносин.
Регулятивна функція – це напрям правового впливу, спрямований на забезпечення належної організації існуючих суспільних відносин. Особливості цієї функції полягають перш за все в установленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, координації соціальних взаємозв'язків. Саме тому регулятивну функцію часто називають функцією організації.
Регулятивна функція права впливає на суспільні відносини таким чином:
По-перше, шляхом закріплення цих відносин в нормативно - правових актах. Правові норми надають обов'язкову юридичну форму тим відносинам, які складають основу нормального функціонування суспільства. Так, в нормах права одержують закріплення порядок освіти, компетенція органів держави, права, свободи і обов'язки громадян.
По-друге, право забезпечує високий ступінь свободи і організованості суспільних відносин, їх постійне вдосконалення і розвиток. Така дія права виявляється в безпосередньому регулюванні організації суспільних відносин в економічному, соціальному будівництві та інших сферах.
В результаті правового регулювання встановлюється найбільш оптимальний стан суспільних відносин, що відповідає інтересам всього населення країни. У праві закладені можливості зміни і вдосконалення існуючих відносин, потреба в яких виникає на кожному конкретному етапі суспільного розвитку (наприклад, закріплення в законодавчих актах різноманітних форм власності в період переходу від тоталітарного до демократичної правової держави).
Характеристика регулятивної функції права передбачає виявлення найважливіших шляхів її здійснення.
Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснення регулятивної функції права є:
визначення засобами норм права праводієздатності (правосуб'єктності) громадян;
закріплення і зміна правового статусу громадян;
визначення компетенції державних органів, у тому числі й компетенції (повноважень) посадових осіб;
встановлення правового статусу юридичних осіб;
визначення юридичних факторів, спрямованих на виникнення, зміну і припинення правовідносин;
встановлення конкретного правового зв'язку між суб'єктами права (регулятивні правовідносини);
визначення оптимального типу правового регулювання стосовно до конкретних суспільних відносин.
В рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції: регулятивну статичну і регулятивну динамічну.
Регулятивна статична функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їх закріплення у тих чи інших правових інститутах, у чому і полягає одне із завдань (призначень) правового регулювання. Право, перш за все, юридично закріплює, чітко урегульовує суспільні відносини, що є основою нормального і стабільного існування суспільства, відповідно інтересам його більшості чи силам, які стоять при владі.
Дана функція, яку часто називають функцією закріплення, стабілізації суспільних відносин, найбільш виразно виражається при визначенні суспільного статусу різних суб'єктів: закріпленні основних прав і свобод людини і громадянина, компетенції органів і посадовців, правосуб'єктності фізичних і юридичних осіб. Вона найбільшою мірою відображає природу права: громадянам і організаціям надається правомочність, у межах якої вони діють вільно, на свій розсуд. І чим ширше розсунені ці межі, тим більш вільні люди в своїх діях. Регулятивно-статична функція реалізується за допомогою норм, які уповноважують і забороняють, та правовідносин пасивного типу, які виникають на їх основі. В подібних ситуаціях суб'єкти права самі, за власною ініціативою проявляють правову активність (наприклад, заключають цивільно-правові договори).
Вирішальне значення у виконанні статичної функції належить інститутам права власності, юридична сутність яких у тому і полягає, щоб закріпити економічні основи суспільного устрою. Статична функція чітко виражена також у інших інститутах (у тому числі у виборчому, авторському праві тощо).
Регулятивна динамічна функція знаходить вираз у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки) і втілена, наприклад, в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, що опосередковують процеси в економіці й інших сферах суспільного життя. В юридичній літературі її інколи називають функцією забезпечення активної поведінки суб'єктів права [13; c.227].
За допомогою даної функції право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей, вона здійснюється за допомогою зобов’язуючих норм. Так, законодавством встановлені обов'язки виконати військовий борг, платити податки, дотримувати трудову дисципліну, виконувати зобов'язання за договором і т.д. Регулятивно-динамічна функція знаходить свій прояв в правовідносинах активного типу.
Важливо мати на увазі, що динамізм і статика права – це дві сторони одного процесу – постійної еволюції суспільства, в ході якої виникають нові реальності в матеріальному і духовному житті людей, змінюються способи виробництва і характер виробничих відносин, з'являються нові ідеології, змінюються норми моралі і моральності. Дані сторони взаємодіють за діалектичним законом єдності і боротьби протилежностей. Всі ці новини знаходять свій вираз в правових розпорядженнях, з часом стають звичною основою життя і надалі самі зазнають зміни.
Отже, регулятивну функцію можна визнати як обумовлений її соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні прав і покладенні юридичних обов'язків на суб'єктів права.