- •1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •11. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •2. Європейські системи приватного права
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна
- •7. Дія цивільних законів в часі, просторі та за колом осіб
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин
- •10. Елементи цивільних правовідносин
- •12. Види цивільних правовідносин
- •15. Загальні положення про фізичну особу
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •18. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •19. Поняття та значення місця проживання
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим
- •22. Поняття громадянського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •21. Опіка та піклування
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи
- •25. Види юридичних осіб
- •27. Органи юридичної особи
- •26. Правосуб’єктність юридичних осіб
- •29. Філії та представництва юридичних осіб
- •28. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •33. Юридичні особи приватного та публічного права
- •34. Правове положення господарських товариств
- •35. Поняття та види кооперативів
- •36. Об’єднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного правассссс
- •37. Правовий статус релігійних організацій
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет: внутрішній та зовнішній
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •43. Автономна Республіка Крим як суб’єкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище територіальної громади як суб’єкта цивільних правовідносин
- •45. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
- •47. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •49. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав
- •50. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав
- •51. Поняття та зміст особистих немайнових прав фізичної особи як об’єкта цивільних прав
- •52. Характеристика інших об’єктів цивільних прав
- •55. Види правочинів
- •53. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •54. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочину
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах
- •57. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •5. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •61. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •64. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •66. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •68. Порядок числення строку. Початковий і кінцевий момент його течії
- •69. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності
- •70. Види строків позовної давності
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •72. Призупинення перерва і відновлення строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 21 особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •78. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 22 особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Суб’єкти та об’єкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності
- •85. Припинення права власності
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності
- •88. Захист титульних посесорів (володільців)
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення поняття «захист права власності» і «охорона права власності»
- •89. Захист прав на чужі речі (захист прав заставоутримувача, забудовника, тощо)
- •90. Поняття права приватної власності
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності
- •92. Поняття права державної та комунальної власності
- •93. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності
- •94. Об’єкти та суб’єкти окремих видів права власності
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі
- •97. Сервітути: поняття та види
- •98. Емфітевзис.
- •99. Суперфіцій
- •100. Володіння та право володіння
- •103. Захист прав на чужі речі
- •101. Поняття іпотеки як права на чужі речі
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна)
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної власності
- •106. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення
- •107. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави виникнення та припинення
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об’єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності
- •112. Поняття і джерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі
- •1. Відтворення творів,
- •113. Об’єкти авторського права. Види об’єктів, що охороняються авторським правом
- •114. Суб’єкти авторського права. Співавторство
- •115. Суміжні права, поняття і види
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Об’єкти правової охорони
- •117. Суб’єкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності
- •121. Моральна шкода
- •123. Випадки обмеженої відповідальності
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності
104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
Майно може належати на праві власності не тільки одній особі, а декільком особам одночасно. В такому випадку виникають відносини спільної власності.
Право спільної власності — це право 2 і більше осіб на один і той самий об'єкт, який може складатися з однієї речі або з сукупності речей. Ці речі можуть бути подільними або неподільними, однак як об'єкт права власності вони є єдиним цілим. Тому право власності кожного учасника спільної власності поширюється на весь об'єкт, а не на його частину.
З поняттям права спільної власності пов'язані категорії "ідеальна частка" і "реальна частка".
Ідеальна частка — це частка у праві на річ. Наприклад, якщо 2 особи мають в рівних частках право спільної власності на річ, то кожній з них належить не половина речі, а половина права на цю річ.
Реальна частка визначається при припиненні права спільної власності і розподілі речі. У цьому випадку йдеться саме про право на частину речі.
Співвласники можуть визначити порядок користування спільною річчю без визначення реальних часток. У цьому випадку право спільної власності не припиняється, кожний зберігає свою частку в праві на річ.
Проілюструємо це таким прикладом.
Двом братам на праві спільної власності належить будинок, перший поверх якого кам'яний, а другий дерев'яний. За угодою між ними один з братів користується першим, а інший — другим поверхом. Якщо за невідомих обставин другий поверх згорить, ризик випадкової загибелі речі ляже на обох власників: загальний розмір будинку поменшає, але обидва зберігають частку у праві на частину будинку, що вціліла. Отже, той з братів, який користувався дерев'яною частиною будинку, зберігає право користування першим поверхом. Якщо ж верхня частина будови з випадкової причини загине після того, як будуть визначені реальні частки і відбудеться поділ будинку, то власник другого поверху не зможе претендувати на частину будинку, що вціліла. Як кожен власник, він несе ризик випадкової загибелі речі.
Стаття 3 Закону "Про власність" зняла обмеження, що існували раніше в законодавстві відносно суб'єктного складу учасників спільної власності. Тепер можливе виникнення відносин спільної власності за участю громадян, юридичних осіб і держави, тобто незалежно від форми власності.
105. Види права спільної власності
Спільна власність може бути двох видів: з визначенням часток учасників (спільна часткова) і без визначення таких часток (спільна сумісна) (ст. 355 ЦК) Відносини спільної сумісної власності можуть мати місце тільки у випадках, передбачених законом. Саме тому на практиці значно частіше складаються відносини спільної часткової власності, а ч. 4 ст. 355 ЦК встановлює законодавчу презумпцію спільної власності з визначенням часток.
Часткою власників у праві спільної сумісної власності є вираженою арифметично (1/2, 2/3 і т. д.). Натомість частка учасника спільної сумісної власності у спільному майні завчасно не визначена. Вона встановлюється при поділі майна між співвласниками, а також при виділі частки когось із них.
Важливо підкреслити, що учасникам спільної часткової власності належить не право власності на конкретну частку у спільній власності, а частка у праві власності, адже в протилежному випадку кожен із співвласників мав би можливість самостійно здійснювати право власності щодо даного майна у повному обсязі, що зводило б нанівець саму ідею спільної власності.
Іноді використовуються поняття ідеальної і реальної частки у праві спільної власності. Під реальною часткою звичайно розуміють певну частину спільного майна в натурі, яке фактично надається у власність співвласнику. Поняття ж ідеальної частки використовується, на відміну від реальної, щоб підкреслити, що частка співвласника не є вираженою в натурі. Так, спадкоємці, які прийняли спадщину, але не здійснили поділ спадкового майна, мають ідеальні частки у праві спільної часткової власності на успадковане ними майно. У разі, якщо результатом поділу спадщини є отримання двома або більше спадкоємцями у власність кількох речей, належні їм ідеальні частки у праві власності трансформуються на реальні, які вже виражатимуть право кожного співвласника у чітко визначеній чисельній пропорції.
Існує і протилежна позиція, про те, що у запровадженні зазначених категорій навряд чи існує необхідність. Пояснюється вона тим, що поняття ідеальної частки по суті зводиться до поняття частки у праві власності, а поняття реальної частки уявляється штучним, оскільки далеко не у всіх випадках спільної власності практично можливим є виділення "реальної частки". Про останню можна говорити лише у випадках, коли така частка виділяється в натурі, причому у власність, що призводить до припинення права спільної власності на виділену частку.
Суб'єктами права спільної часткової та спільної сумісної власності можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, держава, територіальні громади (ч. 2 ст. 356 ЦК, ч. 2 ст. 368 ЦК). Однак традиційно суб'єктами спільної сумісної власності виступають все ж фізичні особи, оскільки основні підстави її виникнення (укладення шлюбу, проживання однією сім'єю, приватизація житлового фонду) притаманні саме для фізичних осіб.