
- •1. Поняття приватного права, Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та цивільного права.
- •11. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •2. Європейські системи приватного права
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна
- •7. Дія цивільних законів в часі, просторі та за колом осіб
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення
- •13. Виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин
- •10. Елементи цивільних правовідносин
- •12. Види цивільних правовідносин
- •15. Загальні положення про фізичну особу
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •18. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •19. Поняття та значення місця проживання
- •23. Поняття та ознаки юридичної особи
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим
- •22. Поняття громадянського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •21. Опіка та піклування
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи
- •25. Види юридичних осіб
- •27. Органи юридичної особи
- •26. Правосуб’єктність юридичних осіб
- •29. Філії та представництва юридичних осіб
- •28. Види та зміст установчих документів юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб
- •32. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства
- •33. Юридичні особи приватного та публічного права
- •34. Правове положення господарських товариств
- •35. Поняття та види кооперативів
- •36. Об’єднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного правассссс
- •37. Правовий статус релігійних організацій
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет: внутрішній та зовнішній
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб’єктом
- •43. Автономна Республіка Крим як суб’єкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище територіальної громади як суб’єкта цивільних правовідносин
- •45. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав (правовідносин)
- •47. Поняття та класифікація рече. Майно. Єдиний майновий комплекс
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав
- •49. Дії та результати дій як об’єкт цивільних прав
- •50. Продукти творчої діяльності як об’єкт цивільних прав
- •51. Поняття та зміст особистих немайнових прав фізичної особи як об’єкта цивільних прав
- •52. Характеристика інших об’єктів цивільних прав
- •55. Види правочинів
- •53. Поняття і ознаки правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •54. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочину
- •56. Умовні правочини. Строки в правочинах
- •57. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.
- •5. Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст.
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •61. Суб’єкти представництва. Повноваження представника
- •62. Виникнення та види представництва. Співвідношення інституту представництва з договором поруки, суміжними інститутами.
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень
- •64. Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.
- •66. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •68. Порядок числення строку. Початковий і кінцевий момент його течії
- •69. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності
- •70. Види строків позовної давності
- •71. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •72. Призупинення перерва і відновлення строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав.
- •76. Зміст та здійснення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 21 особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •78. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 22 особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Суб’єкти та об’єкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності
- •85. Припинення права власності
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності
- •88. Захист титульних посесорів (володільців)
- •86. Поняття захисту права власності. Співвідношення поняття «захист права власності» і «охорона права власності»
- •89. Захист прав на чужі речі (захист прав заставоутримувача, забудовника, тощо)
- •90. Поняття права приватної власності
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності
- •92. Поняття права державної та комунальної власності
- •93. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності
- •94. Об’єкти та суб’єкти окремих видів права власності
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі
- •97. Сервітути: поняття та види
- •98. Емфітевзис.
- •99. Суперфіцій
- •100. Володіння та право володіння
- •103. Захист прав на чужі речі
- •101. Поняття іпотеки як права на чужі речі
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна)
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної власності
- •106. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення
- •107. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави виникнення та припинення
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту права спільної власності.
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Об’єкти інтелектуальної власності. Дискусійні питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності
- •112. Поняття і джерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі
- •1. Відтворення творів,
- •113. Об’єкти авторського права. Види об’єктів, що охороняються авторським правом
- •114. Суб’єкти авторського права. Співавторство
- •115. Суміжні права, поняття і види
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Об’єкти правової охорони
- •117. Суб’єкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу, та ознаки товарів та послуг
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності
- •121. Моральна шкода
- •123. Випадки обмеженої відповідальності
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності
11. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
Зміст цивільного правовідношення може бути охарактеризований з 2 позицій — соціальної і юридичної.
Соціальним змістом цивільного правовідношення є те суспільне відношення, юридичною формою якого є цей правовий зв'язок. Тому змістом цивільного правовідношення можна вважати відповідне цивільне відношення, котре існує між приватними особами і урегульоване нормами цивільного права (законодавства).
Юридичний зміст цивільного правовідношення — це права і обов'язки його суб'єктів (учасників). Оскільки ці права і обов'язки належать суб'єктам конкретних цивільних правовідносин, то нерідко їх іменують "суб'єктивними цивільними правами і обов'язками".
У юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів: а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якій виявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто право на власні дії; б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії;в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу до зобов'язаних осіб.
Отже, суб'єктивне цивільне право визначається як міра можливої поведінки уповноваженого суб'єкта, що забезпечується юридичними обов'язками інших учасників цивільних відносин і слугує для задоволення його інтересів..
Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єктивному розумінні. Так, ст. 665 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що він встановлений нормою об'єктивного права.
2. Європейські системи приватного права
Європейські системи приватного права на підґрунті подібності визначальних ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, які тут іменуються "родини приватного (цивільного) права". їх є чотири: романська, англосаксонська, центральноєвропейська, східноєвропейська.
А) Романська система приватного (цивільного) права (характерна для Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Італії, Іспанії, Гаїті, Аргентини, Колумбії, Венесуели, Канади, Єгипту, окремих штатів США (Луїзіана) і низки інших країн)
Для неї характерний чіткий поділ права на приватне і публічне, де приватне право розглядається як таке, що стосується лише інтересів приватних, юридичне рівних осіб, а публічне право слугує передусім інтересам суспільства і держави в цілому. Приватне право, у свою чергу, розглядається як таке, що складається з двох частин: цивільного права (регулює відносини між фізичними особами) І торговельного права (регулює відносини між підприємцями). Для цієї системи приватного права характерна наявність кодифікованих актів. Найпомітнішими з них є Цивільний кодекс Франції (Кодекс Наполеона 1804 р.) і Торговельний кодекс Франції 1809 р. Для романської системи характерна рецепція ідей, основних принципів, інститутів римського приватного права. Структура цивільних кодексів запозичена з того ж римського права і тому з урахуванням структури підручників права в Давньому Римі називається "Інституційною", включає його основні розділи (інститути): особи, речі, способи придбання речей (зобов"язання).
Ця система.
Б) Англосаксонська система приватного (цивільного) права (поширена у Великій Британії (крім Шотландії, де використовується романська система), більшості штатів США, в Австралії, Новій Зеландії і деяких інших країнах.) В основі цієї системи права знаходиться загальне право (результат діяльності королівських судів), право справедливості (склалося внаслідок дій суду канцлера) і статутне право (охоплює акти, що видаються парламентом). Характерною є відсутність кодифікованих актів цивільного законодавства. Вони замінені законами зі спеціальних питань і судовою практикою, що становить прецедентне право. Концепція англосаксонської системи цивільного права окреслюється провідним значенням прецедентного права: відсутність стрункої закінченої системи законодавчих актів замінена узагальненням окремих прецедентів, формуванням правових норм на основі конкретних казусів.
В) Центральноєвропейська система приватного (цивільного) права (поширена в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Угорщині, Словаччині, Словенії, Польщі, Чехії, Хорватії)
Як і для романської системи, для неї характерне розмежування публічно-правових і приватно-правових інтересів, дуалізм приватного права, а також Існування кодифікованих актів, найважливішими з яких є Німецький цивільний кодекс 1896 р. і Німецький торговельний кодекс 1900 р., Австрійський цивільний кодекс 1811 р., Швейцарський цивільний кодекс 1907 р. Водночас між ними існують досить істотні відмінності серед яких: значна питома вага публічно-правових елементів у регулюванні відносин між приватними особами; принципово інший підхід у визначенні структури цивільного права. На відміну від інституційної системи побудови цивільного права (передусім цивільних кодексів), центральноєвропейське цивільне право має за основу так звану "пандектну систему", що є продуктом творчості середньовічних німецьких глосаторів (коментаторів римського права). Наприклад, Німецький цивільний кодекс складається з таких п"яти частин (книг): "Загальна частина"; "Зобов"язальне право"; "Речове право"; "Сімейне право"; "Спадкове право". На центральноєвропейську систему приватного права істотно вплинула рецепція римського приватного права, що особливо поширилась у середні віки у формі вивчення і коментування римських першоджерел, а також у формі прямого застосування норм римського права судовими органами. Цій системі права притаманна міцна юридична традиція: право розглядається як один з наріжних каменів суспільства. В управлінні суспільством, його розвитку істотну роль відіграє традиційно шанований корпус юристів.
Г) Східноєвропейська система приватного (цивільного) права (існувала (і сьогодні зберігає значення) в Албанії, Болгарії, Румунії, Сербії, Білорусі, Росії тощо.)
Для цієї системи характерна відсутність чіткого розподілу права на приватне і публічне. Причому зазначене стосується не лише періоду існування в більшості країн, що належать до цієї родини, так званого соціалістичного права, а й практично всієї історії розвитку права у країнах цієї групи. У зв"язку з цим у цивільному праві дуже сильним є вплив публічно-правових елементів, традиційно державним установам надаються пільги і переваги, обмежується (аж до повної ліквідації) право приватної власності. Джерелами цивільного права, як правило, є кодекси. Однак останні супроводжуються величезною кількістю підзаконних актів, які нерідко фактично змінюють і доповнюють цивільний кодекс та інші кодифіковані акти. Для юриспруденції характерні слабкість юридичних традицій і відчуття права (правосвідомості), що часом призводить до переважання в регулюванні цивільного (торговельного) обігу так званих організаційно-правових засобів. Помітно вплинуло на структуру і зміст цієї системи права візантійське (греко-римське) право, пряма або завуальована рецепція якого мала місце у країнах цієї групи.